2. Попередні виступи

Форма і роль попередніх виступів. Після того, як дібрані присяжні, заприсягнувшись, зайняли свої місця, адвокатам дозволяється зробити «попередні заяви». Мета цих виступів — дати змогу сторонам представити факти справи, а також ознайомити присяжних з претензіями позивача й аргументацією відповідача.

Попередній виступ — важлива складова судового процесу, хоч він не є тим доказом, який змогли б врахувати присяжні при винесенні вердикту. Присяжних попереджають, що це «тільки орієнтир для розгляду доказів», які буде подано, але практика засвідчує неабияку значущість цих «орієнтирів». Як показують дослідження, присяжні приймають рішення у справі шляхом будування «історії» цієї справи й перевірки її точності відповідно до подібних «історій» у їхньому житті чи досвіді . Оскільки попередня заява дає змогу адвокатам послідовно представити «історію» зі свого боку, це надзвичайно потужний засіб переконання.

Підхід адвоката до попереднього виступу. У зразковому попередньому виступі факти, як правило, подаються в хронологічному порядку. Та хоч би в якому порядку вони подавалися, адвокат, ясна річ, обмежується переліком фактів, котрі, на його думку, свідчать на користь його сторони, а не проти неї. Справді, одним із слабких місць цього виступу є те, що «адвокат дискутує». Але кожна сторона має змогу викласти свою точку зору щодо свідчень таким чином, щоб присяжні чітко зрозуміли основні позиції сторін. Не виключається й обговорення відповідного закону. В кримінальній справі, наприклад, адвокат захисту певний час витрачає на введення поняття «обгрунтування сумнівів». Ясно, що для присяжного межа між недозво-леним «аргументом» і введенням чиєїсь «заяви» або «позиції» досить хистка 42.

Оскільки твердження адвокатів у попередньому виступі — це не докази, а лише орієнтири для розгляду доказів, то адвокати, за традицією, кожен опис доказів попереджують фразами: «як побачимо із доказів», «обвинувачення хоче довести, що...», замість простого викладу історії.

41 Nancy Pennington and Reid Hastie. The Story Model of Juror Decision Making in Reid Hastie, ed., Inside

the Juror 192-221, (Cambridge U. Press 1993).

42 Правило емпіричного визначення (яке багато хто вважає занадто обмежувальним) полягає в

тому, щоб запитати себе, чи є заява, котру адвокат хоче зробити відкрито, такою, яку правила про подання

свідчень дозволяють зробити свідкові на місці подання показань. Свідкам-непрофесіоналам взагалі не

можна робити «висновків», вони повинні дотримуватися «фактів», якщо тільки висновок не буде прямим

шляхом передавати те, на що він спрямований.

7 9-340

98 - Розділ III