<<
>>

Ліквідація литовським урядом місцевої князівської влади в Київському князівстві. Виступ киян проти воєводи Гаштовта в 1471 році

(Уривок з літопису)

Року 1471. Упокоївся Семен Олелькович, князь київський. Після його смерті Казімір, король польський, бажаючи, щоб перестало існувати князівство Київське, не посадив уже там Симеонового сина Мартина, а посадив воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не хотіли кияни прийняти не тільки тому, що він не був князем, а більше тому, що він був ляхом; одначе, будучи примушені, погодилися. I з цього часу в Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи.

Хрестоматія з історії Української PCP: У 3 т. — K.. 1959. —T. І. — С. 116.

5.4.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Ліквідація литовським урядом місцевої князівської влади в Київському князівстві. Виступ киян проти воєводи Гаштовта в 1471 році:

  1. Спроби зміцненнявеликокняжої влади у Великому князівстві Литовському.
  2. Статут Великого князівства Литовського, виданий у Кракові в 1588 році
  3. Хроніка Київського Михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 p.
  4. Про журу ніжинських міщан від київського воєводи Петра Васильовича Шереметова над їхні давні королівські і нашої царської величності права.
  5. 14 жовтня 1942 р. — створення УПА (Української повстанської армії проводу ОУН), яка вела бороть­бу як проти німців, так і проти радянської влади.
  6. Є. Недоторканність державної влади у позовах проти федеральних органівта органів штатів
  7. Розділ XV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН ТА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖУРНАЛІСТІВ {Назва розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законом № 421-VIII від 14.05.2015}
  8. 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань
  9. Уривок із звернення шляхти Київського воєводства до коронного гетьмана Й. Потоцького з проханням надати допомогу в боротьбі проти гайдамацьких загонів (червень 1750 p.)
  10. § 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань
  11. 2. БОРОТЬБА ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА ПРОТИ УТВЕРДЖЕННЯ HA ПРАВОБЕРЕЖЖІ ВЛАДИ СУЛТАНСЬКОЇ ТУРЕЧЧИНИ TA II СТАВЛЕНИКА ПЕТРА ДОРОШЕНКА (1670—1676 pp.
  12. Про будівництво козацьким військом у гирлі ріки Самари міста Ho- вобогородицького; так само про будівництво іншої фортеці в Кам'яному Затоні; про причини, навіщо ці міста побудовано; про запорозьке невдоволення від того будування і про розорення цих міст; про лист київського митрополита до руського воєводи зі скаргою на Шум’янського.
  13. § 1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
  14. 1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
  15. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
  16. Розділ XVI. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
  17. 2. Попередні виступи
  18. Також про всіляких в'язнів, військових і невійськових, старих і молодих, хрещених і нехрещених, польських і литовських, які лишаються в Москві, і московських, які перебувають у Польщі й Литві. Також про людей польських і литовських, що вільно зайшли в Московське царство, і про людей царства Московського, що вільно зайшли в Польську й Литовську держави,— мають вони з обох згаданих монархій, російськоі й польської, взаємно бути відпущені на волю з їхніми рухомостями. A хто добровільно захоче жити
  19. Про вибрання на Києво-Печерську архімандрію Вуяхевича; про монаршу платню, прислану гетьману, і про розіслання Ti полковникам; про послання тієї ж таки платні полтавському полковникові через канцеляриста Петрика; про його, Петрикову, втечу за Мазепи- ним благозволенням до Січі та Криму; про воєводу Новобогородиць- кого Змєєва і про архімандрита Хрисанфа, якого прислано в Малу Росію від святійшого єрусалимського патріарха Досифея з грамотою do київського митрополита отця Ясинського, писаною на те
  20. Про зустріч Виговського з путивльським воєводою в Константи- нові; про скарання на смерть у Гадячому кількох чоловік і про посланця, гадяцького намісника, до Пушкаря із закликом до згоди; про відіслання Пушкарем того посланця Виговського в Калантаєв; про вислання Виговським сербів, щоб узяти Пушкаря; про розгром тих сербів біля Диканьки над Голтвою; про страх від того розгрому в Миргороді і про початок тодішніх козацьких чвар; тут-таки про вибрання на Київську митрополію Дионисія Балабана. [100]