г. Виведення правила на основі декількох справ

Існує тип прецедентного правила, з якого юристи можуть робити дедуктивні висновки. Він нагадує прецедентне правило, прийняте на основі однієї справи, проте таке правило є «синтезом» правил, виведених з декількох справ.

Щоб проілюструвати такий випадок, припустимо, що справа № 1 про викрадення човна була вирішена на користь власника, і судове рішення вимагало повернення йому човна. Припустимо також, що рішення у справі № 2 про шахрайське привласнення човна не передбачило повернення майна власнику. Тепер наведемо приклад справи № 3. .ДГмає картину. Уза допомогою шахрайства заволодів картиною X. Спродає картину Z Перед тим, як придбати картину, Z4yB, що Y, можливо, заволодів картиною не зовсім чесним шляхом, тому і продає її за дуже низькою ціною. Але Z все ж таки купує картину. Справжній власник X подає позов на Z за незаконне володіння картиною. Припустимо, що суд у справі № 3 вважає, що X може повернути собі картину. Вирішуючи так, суд звертає увагу на те, що, на відміну від справи № 2 (де також мало місце шахрайство), у справі № З Zсплатив за картину значно менше її ринкової вартості і чув від інших, що, можливо, Y во-

Проте, коли суд вирішив, що А не може отримати відшкодування, бо не зміг довести своє право на володіння майном, а потім виклав обставини цієї події таким чином, що власник може отримати право на особливе відшкодування, тоді така заява вважатиметься dictum.

Методологія права 73

лодіє картиною незаконно. Суд відзначає, що ці факти повинні були привернути увагу ZHa те, що з картиною не все гаразд. Синтезуючи справи № 1, № 2 та № З, можна було б вивести наступне правило: «Власник може отримати викрадену особисту власність від особи, що її придбала, коли ціна, за якою збувалося викрадене майно, не навела покупця на думку, що картину було вкрадено. Але власник не може отримати назад свою власність, яку в нього відібрали шляхом шахрайства, від покупця цієї власності, якщо останній знав про обман чи мав підстави запитати продавця про право володіння цією власністю».

Якщо синтез рішень з різних справ охоплює широке коло питань і включає загальне право, на нього часом посилаються як на «прецедентне правило загального права». Сюди можна віднести щойно розглянуте правило, синтезоване на основі справ № 1, № 2 та № 3, хоча більшість прецедентних правил загального права охоплюють ширше коло питань. Іноді судове рішення вже містить прецедентне правило, встановлене на основі кількох справ.

2. Аргументація за аналогією з прецедентними рішеннями

Існують обмеження для дедуктивного застосування прецедентних правил, встановлених на основі однієї або кількох справ на зразок того, як застосовуються законодавчі акти. Лише дедуктивної аргументації недостатньо, коли встановлюється, чи можна до конкретної справи застосувати правило, виведене на основі попередньої справи, коли нова справа стосується тих самих фактів, що й попередня. Наприклад, судді під час розгляду справи № 2 (привласнення човна незаконним шляхом) можуть читати і перечитувати прецедентне правило, встановлене справою № 1, але на основі цього не зможуть встановити, чи правило справи № 1 також стосується справи № 2. їм необхідно вирішити, чим подібна та чим відрізняється справа № 2 від справи № 1 чи якоїсь іншої прецедентної справи. У такому випадку необхідно звернутися до безпосередньої аргументації рішення у попередній справі.