ЕКСПЕРТИЗА НЕПОВНОЛІТНІХ
Організація СПЕН — це широке коло заходів, спрямованих на за-безпечення адекватного соціально-правового і медичного захисту підлітка-правопорушника. Такі заходи мають відповідати таким вимогам: дотримання законності, чинних законодавчих і нормативних документів (актів); обґрунтованість направлення неповнолітнього на огляд; адекватність вибору виду експертизи; кваліфікованість фахів-ців, які беруть участь у СПЕН; використання надійних критеріїв діагностики і психіатричної оцінки; адекватність рекомендованих медичних заходів.
Правильна організація СПЕН як обов'язкову умову передбачає створення в Україні підліткової судово-психіатричної служби. Без вирішення організаційних питань не може вважатися завершеним становлення підліткової судової психіатрії як дисципліни. Відсутність організаційних рішень позбавляє СПЕН єдиних принципів, установок, системності, можливості обліку, контролю і розвитку.
Нині СПЕ неповнолітнім призначається і здійснюється без фахівців (з підліткової психіатрії і психології); судово-психіатричні експерти часто не мають спеціалізації не тільки з підліткової психіатрії, а й з галузі ювенільної юриспруденції.
Як відомо, підставою для направлення неповнолітнього, якого було притягнуто до кримінальної відповідальності, на СПЕ є сумніви в його психічній повноцінності. Тому варто звертати увагу на зовнішній вигляд підлітка (невідповідні віку зріст, пропорції тулуба і кінцівок, розмір і форма голови, виразність вторинних статевих ознак (оволосіння, зміна голосу, вікова мастопатія), невиразність і неадекватність міміки, жестикуляції, застигання в одноманітних позах, скорботний погляд та ін.).
Необхідно з'ясувати наявність психічних захворювань у близьких родичів підлітка, одержати відомості про перебування його на обліку у психоневролога, лікування у психіатричних лікарнях, наявність інвалідності з психічного захворювання, висновок СПЕН з минулою чи цієї кримінальної справи, дані про виховання в дитячих будинках інвалідів, навчання в допоміжній школі чи інтернаті, відомості про перенесені травми голови, що супроводжувалися нудотою, блювотою, тривалим головним болем, про мозкові дитячі інфекційні захворювання. Усі ці факти необхідно отримати ще до направлення підлітка на СПЕ, запросивши відповідну медичну документацію. Важливими є також відомості про затримку чи патологічний перебіг психічного розвитку, розвитку мови в дитинстві, замкнутість чи розважливість у поведінці, метушливість, при- ставучість, багатослівність, порушення вимови, надмірна боязкість, страхи (денні чи нічні), порушення сну, неохайність (нічне і денне нетримання сечі), судомні напади, запаморочення, непритомність, нестерпність спеки, духоти, поїздок у транспорті. Важливо звернути увагу на наявність безпричинних розладів настрою (пригніченість, байдужість, тужлива злостивість, неадекватна веселість з переоцінкою своїх можливостей), їх тривалість і частоту. Велике значення мають відомості про раптову зміну взаємовідносин підлітка з батьками чи оточуючими — ворожість, відчуження, висловлювання про те, що батьки не рідні; зникнення інтересу до навчання, відмовлення від навчання у школі, обмежене спілкування з однолітками; поява схильності до невтримного фантазування і неправди, жорстокості, садизму, безглуздих вчинків, спроби самогубства.Під час цілеспрямованих розмов неважко встановити, якою мірою підліток контактний чи загальмований, пригнічений, байдужий чи збуджений, кмітливий чи тупий, нездатний зосередитися на темі розмови, погано запам'ятовує, не розуміє абстрактні чи навіть прості узагальнюючі поняття, погано читає, буквально розуміє прислів'я, має малий запас слів, обсяг знань.
Варто звернути також увагу надитячість поведінки й інтересів, підвищену навіюваність, нездатність приймати самостійні рішення чи їх необдуманість, конформність, легку підлеглість у групах однолітків, імпульсивність, неорганізованість, нецілеспрямованість вчинків, прагнення до спілкування з молодшими за віком.
Основне завдання судово-психіатричної експертизи неповнолітніх, як і СПЕ загалом, полягає в правильній кваліфікації психічного стану, що охоплює констатацію (чи виключення) психічних розладів, визначення їх нозологічної чи синдромологічної належності та ступеня виразності. Вирішення кожного з цих питань неможливе або вкрай утруднене без належного знання вікової специфіки підліткової психіатричної клініки.
Девіантний перебіг пубертатної кризи може виявлятись як психічна патологія, що найчастіше зустрічається у трьох варіантах:
психологічна криза дозрівання, що вичерпується тільки кількісним посиленням властивому цьому віку психологічних особливостей і суперечностей, вирізняється парціальністю відхилень, диспропорціями психічного дозрівання;
дисгармонійна пубертатна криза, що вичерпується особистісними порушеннями за психопатичним і психопатоподібним типами. У цьому разі психологічна криза дозрівання виражена великою мірою, як і порушення поведінки (аж до делінквентних форм), і особистісні (патохарактерологічні, психопатичні) реакції, і со-ціальна дезадаптація;
патологічна пубертатна криза, що включає психічні розлади осо- бистісного реєстра у вигляді пубертатної психопатології (патологічні фантазії, пубертатна астенія, надцінні ідеї, невротичні та неврозоподібні синдроми, афективні порушення, розлади потягів, гебоїдні стани).
Підлітки частіше, ніж дорослі, визнаються неосудними, що пов'язано з частотою патологічного перебігу пубертатної кризи, затриманням розвитку, дисоційованим дозріванням, масивністю психопа- топодібних порушень, тобто всіх розладів, що становлять вікову специфіку. При огляді підлітків необхідно пам'ятати про вплив віку на клінічну картину психічних захворювань.
Однією з найхарактерніших ознак психічних порушень у підлітковому віці є наявність у клінічній картині симптомів психічної незрілості (інфантилізму).