Інволюційна меланхолія

Розвиткові психозу передує гормональна перебудова періоду клі-максу чи загострення соматичних захворювань, психогенні фактори.

Розвитку захворювання, як правило, безпосередньо передують малі психогенії — сімейні конфлікти, переїзд на іншу квартиру, до родини дітей тощо.

Початковий період захворювання характеризується підвищеною стомлюваністю, пригніченим настроєм, тривогою з будь-якої незначної життєвої причини, постійним очікуванням неприємностей. У хворих постійно змінюється настрій з переважанням зниженого, з наростаючою тривогою. Занепокоєння, боязке очікування неминучого нещастя супроводжуються скаргами на непевні страхи, хвилювання, побоювання з приводу свого здоров'я.

На піку психозу тривожно-тужна симптоматика стає надто великою, набираючи характеру меланхолійного буйства із суїцидальними тенденціями і спробами. На тлі глибокої туги і тривоги розвиваються маячні ідеї винності, самозвинувачення і самознищення, збитку, руйнування, загибелі. Хворі переконані у своїй глобальній провині перед людством. Вони постійно звинувачують себе за помилки, нібито зробленими ними в минулому, при цьому пригадують різні незначні епізоди, за які повинні бути суворо покарані. Дуже часто у хворих спостерігаються різноманітні іпохондричні розлади від скарг на своє здоров'я до іпохондричного маячення. Вони переконані, що хворіють на різні важкі захворювання, вважають себе заразними, небезпечними для оточуючих. В окремих випадках ці скарги набирають характеру іпохондричного маячення (немає шлунка, кишечнику, висохнув мозок, не працюють усі внутрішні органи).

Іноді у клінічній картині переважає рухова загальмованість, частіше — відзначається рухлива активність у вигляді ажитованої депресії.

Такий гострий період триває від кількох місяців до року і більше. Поступово тривожно-тужливий афект стає менш напруженим.

Усі симптоми немов застигають і з кожним роком стають одноманітнішими та менш виразними. Незмінним залишається тільки колишній зміст маячних ідей. Рухова активність поступово змінюється на просте й одноманітне рухове занепокоєння, метушливість.

Перебіг інволюційної меланхолії часто набирає тривалого несприятливого характеру, що затягується на роки.

Після виходу із психозу залишаються своєрідні зміни особистості, які виявляються у вигляді нестійкості настрою, підвищеної стомлюваності, тривожності.