Поняття як форма мислення

Поняття — це форма мислення, в якій виражено узагальнене знання про істотні ознаки предмета або сукупності однорідних предметів.

Ознаки - це все те, чим предмети подібні між собою або відмінні.

14

альні, родові - видові, головні - похідні, необхідні - випадкові, відмітні - не відмітні та ін., однак поняття відображає предмет в його істотних ознаках.

Істотними є ті ознаки предметів, кожна з яких, необхідна, а їх су­купність достатня для того, щоб відрізнити цей предмет від інших, а та­кож узагальнити однорідні предмети в один клас.

Неістотними є ознаки, набуваючи або втрачаючи яких, предмет не змінює своєї сутності.

Кожен предмет об’єктивного світу виступає як сукупність власти­востей і відношень. Ознаки конкретних предметів ми пізнаємо за допо­могою форм чуттєвого пізнання - відчуттів, сприймань і уявлень. Проте знання їх ще недостатньо для формування поняття, позаяк не всі ознаки є суттєвими та необхідними. Для виділення істотних ознак потрібно абстрагуватися від неістотних, яких у предмета багато. Це досягається завдяки таким логічним прийомам як порівняння, аналіз, синтез, уза­гальнення.

Порівняння - це логічний прийом, за допомогою якого встанов­люється подібність або відмінність предметів у їх істотних чи неістотних ознаках.

Аналіз - це логічний прийом, який полягає у мисленному розчлену­ванні предметів на їх складові частини та виділенні у них ознак. Цей процес має абстрактний характер і не зводиться до механічного розк­ладання цілого на частини. Аналіз починається з вичленення найп­ростішого і разом з тим основного, причому складові елементи не вив­чаються окремо, а в їх взаємодії та єдності. Тому аналіз тісно пов’язаний із таким логічним прийомом, як синтез.

Синтез полягає у мисленному об’єднанні в єдине ціле частин пред­мета за певними ознаками. Синтез не є простою сумою частин, а є про­цесом, направленим на пізнання нового, передовсім на пізнання місця і ролі кожної частини в єдиному цілому, їх взаємозв’язку.

Абстрагування — це логічний прийом, який передбачає мисленне виділення одних ознак предмета, відволікаючись від інших. В процесі абстрагування людина ніби “очищає” предмет вивчення від побічних властивостей, зв’язків і відношень, знання яких не сприяє ходу дослі­дження, а іноді затрудняє його.

Узагальнення — це логічний прийом, результатом якого є мислен-не об’єднання однорідних предметів в одну множину. Основою цього

15

процесу є виділення спільних істотних ознак, властивих кожному пред­ставникові даного класу предметів, внаслідок чого відбувається перехід від одиничного до загального.

Трапляється, що поняття ототожнюють із уявленням. На перший погляд це не дивно, адже і поняттю, і уявленню відповідають одні і ті ж самі предмети та явища навколишнього світу. Проте, якщо уявлення відтворює зовнішній образ на основі попереднього відчуття і сприйнят­тя його, то поняття створює цей образ на підставі істотних ознак. Тому поняття відрізняється від уявлення насамперед високим ступенем абст­рактності: у понятті ми абстрагуємося від конкретних предметів, а іноді і від їх видів, а уявлення завжди пов’язане із чуттєвим досвідом людини, з конкретними предметами, певною життєвою ситуацією. На­приклад, у понятті “підручник” ми абстрагуємося від конкретних підруч-ників, водночас мислячи всі видання даного типу ( це книга, що включає основи наукових знань із певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою). Уявлення ж “підручника” з необхідністю пов’язані із знайомим нам конкретним виданням (підручник І.В.Хоменко “Логіка юристам”, “Підручник з ма­тематики для 5 класу” і т.ін.).

На відмінність між поняттям і уявленням вказує і той факт, що іноді під поняттями розуміються такі предмети, які не мають наочного образу.

Граматичною формою вираження поняття є слово і слово­сполучення. Завдяки словам поняття фіксуються в мисленні, набирають стійкості та визначеності. Однак слід розуміти, що поняття відображають сутність предметів, а слова є іменами, що називають предмети. За допомогою понять зберігаються і передаються від по­коління до покоління знання, надбані людством. Поняття про предме- 16

ти залишаються в цілому незмінними, а назви предметів не тільки зву­чать по - різному у різних народів, але й змінюють одна одну. Слова можуть мати однакове звучання, але відрізнятись значенням, тобто, ви­ражати різні поняття (омоніми), а можуть і навпаки, відрізняючись зву­чанням, виражати одне і те ж саме поняття (синоніми).