АНОТАЦІЯ
Неврозов О. Б. Адміністративно-правовий статус прокуратури в Україні. - На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
- Науково-дослідний інститут публічного права, Київ, 2017.Визначено місце і роль прокуратури України в системі державної влади, які полягають в тому, що вона є забезпечувальним органом судової влади, яка монопольно здійснює державно-владні функції стосовно підтримання публічного обвинувачення в суді, заходи щодо судового забезпечення дотримання принципу законності у процесуальній діяльності слідчих та органів, які проводять оперативно -розшукову діяльність.
Розкрито поняття адміністративно-правового статусу прокуратури України як сукупності адміністративно-правових елементів, що визначають місце і роль прокуратури в правовій системі, які, на відміну від раніше відомих, підвищують незалежність прокуратури України від органів законодавчої влади і Президента України, зберігаючи централізовану систему ієрархічного підпорядкування прокурорів усередині системи.
У дисертації до основних ознак адміністративно -правового статусу прокуратури України віднесено незмінність адміністративно-правового статусу прокурорів незалежно від місця всієї системи прокуратури, визначений порядок набуття адміністративної правосуб’єктності прокурорів і гарантії незалежності та соціального захисту прокурорів як обов’язковий елемент адміністративно-правового статусу прокуратури.
Розкрито гарантії незалежності та соціального захисту прокурорів як систему адміністративно-правового забезпечення прокурорів, яка полягає в низці правових заходів, які спрямовані на належний рівень публічного захисту прокурора, його політичної та соціальної незалежності, матеріальної стабільності, та в установленні європейських засад регулювання діяльності прокуратури.
Удосконалено адміністративно-правові чинники структури прокуратури України, у результаті чого виокремлено системні структурні критерії формування організаційної структури прокуратури різних рівнів, керівної ланки, прокурори якої мають владні повноваження щодо підлеглих прокурорів, проміжної ланки, до якої входять прокурори, які здійснюють як внутрішньоуправлінські, так і процесуальні функції, та ланки процесуальних прокурорів, які безпосередньо забезпечують виконання функцій судової влади. Доведено, що новими елементами в системі прокуратури України є військові прокуратури та Спеціалізована антикорупційна прокуратура України.
Виявлено наукові положення щодо адміністративних прав та обов’язків прокуратури як компетенції, що надана державою Генеральному прокурору та підпорядкованим йому прокурорам, яка, на відміну від раніше висвітлених, установлюється виключно в межах загального дозволу владної компетенції стосовно відновлення порушених прав осіб судовою владою, притягнення винних у скоєнні злочину до кримінальної відповідальності та захисту прав осіб при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Отримали подальшого розвитку наукові положення стосовно процедури призначення Генерального прокурора, якому підпорядковані всі прокурори, Верховною Радою України за поданням Президента України, через переміщення основної компетенції щодо добору претендента на посаду на спеціальний незалежний публічний орган (громадську комісію), залишаючи за главою держави церемоніальні повноваження - здійснити подання одного з кандидатів на посаду Генерального прокурора України, відібраних комісією;
Розкрита адміністративна компетенція прокуратури як сукупність правових засобів стосовно обов’язків і прав генеральної, регіональних і місцевих прокуратур, яка здійснюється від імені держави, визначаючи провідною функцією відновлення в судах порушених прав, свобод і законних інтересів осіб із виконанням контрольно -наглядових функцій у сфері додержання законів у процесі оперативно-розшукової діяльності та застосуванням заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Визначено, що адміністративна відповідальність у сфері діяльності прокуратури України є вагомим чинником адміністративно-правового статусу прокуратури України, що складається з різних елементів суб’єктивного складу, коли прокурори можуть бути як суб’єктами адміністративних правопорушень, так і мати владну адміністративно-правову компетенцію, зокрема щодо нагляду за додержанням законів в адміністративних провадженнях, пов’язаних із корупційними та військовими адміністративними правопорушеннями.
У дисертації в процесі аналізу адміністративної відповідальності у сфері діяльності прокуратури України розкрито особливості складу адміністративного правопорушення стосовно забезпечення права доступу фізичних і юридичних осіб до публічної інформації, об’єктом правопорушення якого є інформація з державних реєстрів, ведення яких віднесено до компетенції прокуратури України, а суб’єктом правопорушення є прокурори, які припустилися навмисних чи необережних протиправних дій у цій сфері.
Виявлено й узагальнено компаративістичні положення адміністративно-правових аспектів статусу прокуратури зарубіжних країн (США, Франції, Литви, Польщі, Угорщини, Чехії, Данії, Федеративної республіки Німеччина), в яких функції прокуратури зазнали значного звуження при одночасному підвищенні професійності і дієвості стосовно забезпечення прав осіб у системі судової влади незалежно від того, чи формально належать прокуратури до судової чи виконавчої гілки влад. Загалом зроблено висновок, що для України найбільш вдалим для запозичення є досвід країн-учасниць ЄС Східного партнерства, в яких прокуратура належить до судової гілки влади.
Отримали подальшого розвитку наукові положення щодо використання ефективного досвіду функціонування прокуратур країн-учасниць ЄС - як органів виконавчої влади, що підпорядковані міністерствам юстиції, так і судової гілки влади, з акцентом на досвід країн Східного партнерства ЄС (Литви, Польщі, Угорщини, Чехії), стосовно посилення незалежності, правової фіксації позаполітичного статусу прокуратури із зосередженням на забезпечувальних функціях судової влади.
Визначено, що провідним чинником удосконалення адміністративно- правового статусу прокуратури України є приведення адміністративних обов’язків і прав органів прокуратури і прокурорів, а також положень щодо добору, призначення, звільнення прокурорів і притягнення їх до адміністративної відповідальності шляхом втілення у правотворчість проекту Закону України «Про приведення правового статусу прокуратури України до вимог Конституції України як єдиної системи судової гілки влади», в якому посилюється незалежність прокуратури від Президента України шляхом конкурсного добору претендента на посаду Генерального прокурора громадськістю (за аналогією до Національного антикорупційного бюро) без зміни встановленої Конституцією України процедури його призначення.
Запропоновано доповнити компетенцію слідчих прокуратур зобов’язанням усебічно, повно й неупереджено дослідити обставини провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Запропоновано доповнити КУпАП статтею щодо захисту прокурора за неповагу до виконання його законних вимог та його високого статусу як представника органу судової гілки влади, передбачити відповідальність за неповага до прокурора, що виразилась у злісному ухиленні від прибуття в орган прокуратури свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню прокурора, а так само за вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до прокурора.
Запропоновано створити єдиний орган суддівського самоврядування - Вищу кваліфікаційну комісію суддів і прокурорів України - через внесення відповідних змін і доповнень до спеціальних законів про судоустрій і статус суддів та про прокуратуру, поклавши функції кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, з доповненням її членами, обраними всеукраїнською конференцією прокурорів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в науково-дослідній сфері ці результати можуть бути основою для подальшого теоретичного розроблення питань адміністративно -правового статусу прокуратури України (акт упровадження Науково -дослідного інституту публічного права). У правотворчій сфері результати можуть
використовуватися щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері адміністративно-правового статусу прокуратури України. У навчальному процесі матеріали дисертації використано під час розроблення та викладання навчальної дисципліни «Проблеми адміністративно-правового забезпечення у сфері незалежності судової гілки влади», у підготовці відповідних навчальних посібників, конспектів лекцій (акт упровадження Науково- дослідного інституту публічного права).
Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративні обов’язки, адміністративні права, адміністративно-правовий статус,
Г енеральний прокурор, завдання, компетенція, місце, незалежність, прокуратура, прокурор, роль, структура, судова влада, функції.