14. Видача свідоцтв про право на спадщину
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється статтями 66—69 Закону України "Про нотаріат", пунктами 108—125 Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того, під час видачі свідоцтва про право на спадщину слід керуватися нормами спадкового права (статті 524—564 ЦК України).Свідоцтво про право на спадщину може видавати лише державна нотаріальна контора. Громадянам України, які постійно проживають за кордоном, таке свідоцтво може видавати консульська установа чи дипломатичне представництво. Приватний нотаріус і посадові особи виконкому місцевих рад такого права не мають. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину, ніяким строком не обмежується, і вони можуть звертатися за його одержанням будь-коли після закінчення шестимісячного строку.
Заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину повинна бути оформлена письмово. Прохання про видачу свідоцтва може бути викладене в заяві про прийняття спадщини або в окремій заяві. Заява до нотаріальної контори найчастіше містить волевиявлення про прийняття спадщини і прохання видати свідоцтво про право на спадщину. На заяві справжність підпису спадкоємця має засвідчити нотаріус. Засвідчення не потрібно, якщо спадкоємець особисто з'явиться до нотаріальної контори і подасть заяву. У такому разі нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність підпису, про що робить відмітку на заяві. Якщо така заява надходить до нотаріальної контори поштою, а підпис спадкоємця не засвідчено, то вона приймається нотаріусом, але спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену як належить, або прибути до нотаріальної контори особисто.
Приймаючи заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їхні права та обов'язки, порядок оформлення всіх необхідних документів, а в деяких випадках витребувати їх самому.
На підставі поданої заяви в нотаріальній конторі заводиться спадкова справа, в якій містяться всі необхідні документи, що підтверджують наявність юридичних фактів на видачу такого свідоцтва, а також інші документи; в кінці справи підшивається примірник свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців або, за їхнім бажанням, кожному окремо.
В останньому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, кожному спадкоємцеві (також за його бажанням) можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини.Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не є обов'язковою. Його може одержати представник за дорученням або, на прохання спадкоємця, його можуть надіслати поштою.
У деяких випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на певну частину майна. Тоді вони мають право одержати свідоцтва на інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві.
Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має деякі особливості. Видаючи таке свідоцтво, нотаріус повинен перевірити, чи правильно складено й посвідчено заповіт, чи відповідає він вимогам закону. У противному разі нотаріус відмовляє в прийнятті заповіту і видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того, треба з'ясувати, чи не скасовано заповіт, про що необхідна відмітка нотаріуса.
Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріус зобов'язаний перевірити наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Такими особами є неповнолітні чи непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, які незалежно від змісту заповіту успадковують не менш як 2/3 частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом (ст. 535 ЦК).
Із переходом спадкового майна державі заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину надсилається до нотаріальної контори відповідним фінансовим органом, на території якого знаходиться спадкове майно. Свідоцтво про право держави на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відмова фінансового органу від спадщини законом не передбачається.
Держава стає спадкоємницею: якщо спадкодавець усе майно або частину його заповідав державі; якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування згідно зі статтями 528 і 534 ЦК; якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини; якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави і його частка переходить до держави; якщо за відсутності спадкоємців за законом заповідано лише частину майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави (ст. 555 ЦК).
За видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито в розмірі 0,5% суми спадщини, незалежно від того, хто є спадкоємцем.
Еще по теме 14. Видача свідоцтв про право на спадщину:
- 6.Свідоцтво про право на спадщину
- 82. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю
- 83. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю
- № 133. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.
- Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
- 53. Порядок здійснення провадження по видачі свідоцтв на право заняття нотаріальною діяльністю.
- Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини
- Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
- 4.5.7. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319)
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
- Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
- Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
- Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
- Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн