<<
>>

Суть прибутку як економічної категорії та його функції

Прибуток як самостійна економічна категорія товарного виробництва відображає кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємств. Економічною основою і джерелом утворення прибутку є додатковий продукт, що створюється у процесі виробництва товарів. В результаті реалізації товарів втілена в них вартість додаткового продукту проявляється як надлишок грошових коштів над витратами, що авансовані на виробництво товару. Тобто на величину прибутку товаровиробники отримують більше вартості в грошовій формі після реалізації виготовленої продукції порівняно з вкладеннями у виробництво.

Величина прибутку може не співпадати з вартістю додаткового продукту за результатами реалізації товару. Це зумовлено тим, що в ринкових умовах співвідношення між вартістю додаткового продукту і величиною отриманого прибутку залежить від рівня цін, за якими реалізується виготовлена продукція. Низькі ціни на товари, що є результатом несприятливої кон’юнктури ринку, не дають можливості отримати у формі прибутку повної величини, втіленої в товарі вартості додаткового продукту. І, навпаки, високі ринкові ціни на товари, що є результатом високого на них споживчого попиту, сприяють отриманню всієї величини вартості додаткового продукту або його надлишку у формі прибутку чи надприбутку.

За допомогою цін на товари (послуги) відбувається перерозподіл додаткового продукту між підприємствами на користь тих, що реалізують товари за кращим співвідношенням ціна/цінність, які перемагають у конкурентній боротьбі.

Утворення прибутку безпосередньо пов’язане з витратами виробництва. Прибуток становить частину вартості продукту, яка залишається після відшкодування виробничих витрат. Відокремлена частина вартості продукції у формі її витрат виступає у грошовому виразі як собівартість реалізації (прямі і непрямі виробничі витрати) та інших невиробничих операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат). Тому величина прибутку виступає похідною від вартості товару. Він є результатом відображення вартості реалізованого додаткового продукту. У класичному розумінні прибуток являє собою частину чистого доходу, що визначається як різниця між вартістю проданої продукції або активів, обчислених у відпускних цінах виробника без податку на додану вартість і акцизного збору, та собівартістю її реалізації і інших невиробничих операційних витрат.

Об’єктивна умова функціонування прибутку зумовлена необхідністю первинного розподілу додаткового продукту між учасниками виробництва. Тому прибуток виступає формою реалізації вартості в основному додаткового продукту. Підприємства можуть отримати прибуток лише після того, як втілена в товарі вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.

Обсяг прибутку зазнає впливу численних факторів і відображає їх результати. До них належать:

- сфера діяльності;

- галузь господарювання;

- форма власності;

- порядок формування витрат на виробництво продукції, який встановлюється державою;

- собівартість реалізованої продукції та інші невиробничі операційні витрати;

- рівень відпускних (роздрібних) цін на продукцію;

- рівень розвитку ринкових відносин тощо.

Прибуток, як і кожна економічна категорія, виконує властиві йому функції, зокрема: оціночну, розподільчу та стимулюючу. Сутність оціночної функції полягає в тому, що з допомогою прибутку оцінюється фінансово-господарська діяльність підприємства. Будь-які досягнення і недоліки в роботі підприємства відбиваються на величині прибутку. Водночас на формування прибутку значною мірою впливає рівень цін на виготовлену продукцію. Останнє знижує якість оціночної функції. Повною мірою використання цієї функції можливе лише в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу цін, свободу вибору постачальника та покупця.

Прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на дві частини: одна з них акумулюється в бюджетах різних рівнів, а друга - залишається у розпорядженні підприємства. Прибуток виконує стимулюючу функцію. Її сутність полягає в тому, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання ( фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів тощо). Не будучи в достатній мірі зацікавленими в прибутку, підприємства вдаються до приховування своїх доходів від оподаткування. Це відбувається таким чином, що формально економічна діяльність підприємств здебільшого носить легальний характер, але певна її частка не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового внутрішнього продукту. Прихований обсяг економічної діяльності отримав назву “тіньової економіки”. Вважається, що в Україні не ме-

л C

нше 50%, а за деякими даними 75-80% економіки є нелегальною . Щоб не приховувати економічну діяльність і не допускати ухилення від сплати податків в бюджет і обов’язкових зборів податкового характеру до позабюджетних фондів, підприємства мають бути зацікавлені в отриманні прибутку. Саме цьому значною мірою сприятимуть прийняті зміни до закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема зменшення ставки податку з 30 до 25 відсотків, запровадженої з 1 січня 2004 р.

11.6.

<< | >>
Источник: АРТУС М.М.. Фінанси: Навч. посібник.— К.: Вид-во Європ. ун-ту,2005.— 198 с.— Бібліогр.: 196 с.. 2005

Еще по теме Суть прибутку як економічної категорії та його функції:

  1. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  2. Економічна сутність власного капіталу підприємства
  3. Розділ 7. Антикризове фінансове управління підприємством
  4. ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР
  5. Наказ Державного казначейства України № 205 ПОРЯДОК казначейського обслуговування місцевих бюджетів від № 205
  6. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ
  7. 2.2. Історіографія національного осмислення козацької державності України
  8. Виникнення козацтва, його роль у зародженні буржуазних відносин в Україні.
  9. Дослідження пореформеного поміщицтва: досягнення й перспективи
  10. 4.3. Залучення робочої сили
  11. ЗМІСТ
  12. Функції фінансів та їх характеристика
  13. Фінансовий ринок - засіб перерозподілу фінансових ресурсів
  14. Суть прибутку як економічної категорії та його функції
  15. Система цін на товари (роботи, послуги) та їх вплив на обсяг прибутку підприємств
  16. Фінансові потоки економічних агентів у фінансово-економічному просторі
  17. 1. Комплексне потокове управління у фінансовій сфері