14. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха. Вчення про релігію

Людвіг Фейєрбах - останній представник так званої німецькоїкласичної філософії. Його можна було б віднести і до останньогопредставнику філософії нового часу і в якійсь мірі його можна вважатифілософом, що належить до іншого пласту періоду історії філософії, досучасної філософії.

Фейєрбах слухав лекції Гегеля і був спочатку його послідовником. Однакдосить скоро Фейєрбах рішуче пориває з гегельянство і створює своєфілософське вчення, яке відоме під назвою антропологічногоматеріалізму.

На противагу не тільки Гегелю, але і всьому трансцендентальноїідеалізму Фейєрбах створив нову філософію, яка повинна вивчати не думки про дійсність, а саму дійсність.

Центральні питання філософії Фейєрбаха - існування людини,сенс його життя і долі у світі, відносини індивіда і суспільства, --надзвичайно співзвучні будь-якого, замислюється над своїм буттям, людині.

Філософ створює гуманний і оптимістичний портрет людини, представляючи йогояк істота універсальне, космічне. Мислитель вірить у перемогу розуму над сліпими, нерозумними силами світу.

В розумінні природи Фейербах був послідовним матеріалістом, розглядав її як цілісний організм. Він вчив, що у світі немає нічого, окрім матерії, яка рухається, природи, породженням якої і є людина.

Нова філософія", на його думку, перетворює людину, включно з природою як базисом людини, на єдиний, універсальний, найвищий предмет філософії. Керуючись антропологічним принципом, Фейербах не враховував того, що людина, будучи частиною природи, є в той же час продуктом суспільного життя.

Фейербах заперечує існування об'єктів, принципово недосяжних для чуттєвого сприймання, виступаючи тим самим проти агностицизму. Вихідним у процесі пізнання Фейербах вважав відчуття, які дають людині безпосередньо і опосередковано всі відомості про об'єктивний світ. Проте все це здійснюється не без участі мислення. Отже, висуваючи на перший план досвід як першоджерело знання, Фейербах підкреслював взаємозв'язок чуттєвого споглядання та мислення в процесі пізнання. При цьому завдання мислення він вбачає у тому, щоб збирати, порівнювати, класифікувати дані чуттєвого досвіду, усвідомлювати і розуміти їх прихований, безпосередньо не проявлюваний зміст.

Незважаючи на всі недоліки, властиві філософії Фейербаха, безперечним досягненням її є те, що вона відтворила матеріалістичні принципи і тим самим справила значний вплив на розвиток філософської думки. Філософська система Фейербаха стала вихідним пунктом формування і становлення марксистської філософії.

Сильною стороною матеріалізму Фейєрбаха було те, що він рішуче підкреслював зв'язки ідеалізму з релігією, виявив їхні гносеологічні коріння, виступав з різкою критикою релігії. Однак Фейєрбах відкинув вчення про з. У цьому полягав один з великих недоліків у його поглядах. При всіх обмеженостях, властивих філософії Фейєрбаха, його матеріалізм дуже вплинув на подальший розвиток філософської думки.

оловне завдання своєї філософії Фейєрбах вбачав у подоланні релігійного відчуження. Людина повинна бачити в іншій людині Бога, ставитися до неї як до Бога, а не поклонятись вигаданій нею сутності. Це його думку, повертає людині всю повноту її буття. Але Фейєрбах не ставив собі запитання: хто є гарантом того, що розуміння людиною божественного, яке вона проектуватиме на інших людей, є справжнім, а не свавільним? Якщо мірою Бога є людина, тоді зникає сенс заклику бачити Бога в іншій людині.

Свою філософію Фейєрбах називав антропологізмом, оскільки людина проголошується основним предметом філософії - суть фейєрбахівського антропологізму полягає в тому, що людина постає як родова істота, тобто як істота наділена рисами, притаманними людському роду взагалі. Такими родовими рисами він вважав мислення (розум), волю і чуттєвість (серце). Значно менше уваги, порівняно з попередниками, він приділяв культуротворчій природі людини, її історичному способу буття.