30. Основні рівні буття.
Буття належить до числа тих системотворчих понять, які покладені в основи філософії
багатьма мислителями як минулого, так і сучасного. Перший аспект проблеми буття: а) Що існує? – Світ.
Всесвіт; б) Де існує? – Тут і скрізь, всюди; в) Як довго він існує(Коли)? – Тепер і завжди. Суть проблеми полягає в існуванні суперечливої єдності неминучого, вічного і минулого, змінного буття окремих речей, ста- нів, людських та інших істот. Внутрішня логіка проблеми буття веде філософів від питання про існування світу«тут» і «тепер» до питання про його ієну вання «скрізь»і «завжди». Звідси випливав другий аспект проб леми буття– питання про єдність світу. Загальна відповідь на це питання сутності буття в даному аспекті має бути така: існування всього, що є, було і буде, є об'єктивною передумовою єдності світу. Нарешті, третій аспект проблеми буття пов'язаний з тим, що світ у цілому і все, що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого існування, розвитку і реально представлена нашій свідомості діями окремих індивідів і поколінь людей.Філософський смисл поняття буття тісно пов'язаний з поняттями небуття, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями. Повсякденна мовна практика також робить свій внесок в осмислення проблеми буття. Слова«буття», «є, існує» в минулому, сучасному і майбутньому існуванні належать до найбільш уживаних слів української, німецької, французької, англійської мов. В категорії буття об'єднуються такі основні ідеї:
- світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність;
- природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існують, хоч і в різних формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування є передумовою єдності світу;
- за об'єктивної логіки існування і розвитку, світу наявності різних форм свого існування утворює сукупну об'єктивну реальність, дійсність, яка представляється свідомості і виражається у дії конкретних індивідів та поколінь людей.
Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в той же час взаємопов'язані його форми
- буття речей,тіл,процесів, яке в свою чергу поділяється на буття речей,процесів,станів природи, буття природи як цілого і буття речей і процесів, створених людиною;
- буття людини, яке поділяється на буття людини в світі речей та на специфічно людське буття;
- буття духовного (ідеального), яке поділяється на індивідуалізоване духовне і
об'єктивоване(позаіндивідуальне) духовне;
- буття соціального, яке поділяється на індивідуальне буття (буття окремої людини в суспільстві і в процесі історії) і буття суспільства.
Майбутнім бакалаврам економічного профілю особливу увагу слід звернути на сутність
соціального бутя.
форми діяльності людини.
1. Основні види діяльності
До основних видів діяльності відносяться: г р а, навчання, праця. Вони являються основними видами активності людини, за допомогою яких людина пізнає та перетворює світ і себе. Основні характеристики таких видів діяльності:
1.
Гра – це вид дільності,який:а) тренує дитину в оволодінні значеннями речей і
явищ, які закріплені за допомогою мови, та в оперуванні цими значеннями; б) розширює самосвідомість дитини- від сприйняття себе як суб»єкта предметних дій до сприйняття себе як носія соціальної ролі, суб»єкта людських стосунків. До основних видів ігор відносяться: функціональні; конструктивні; сюжетно-рольові; ігри за правилами;
2.
Навчання– це специфічний вид діяльності людини, спрямований на оволодіння
людиною знаннями, уміннями та навичками. Роль учіння: а) підготовка людини до
майбутньої трудової діяльності; б) розвиток людини.
3.
Праця- це цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння
природних і соціальних сил з метою задоволенняпотреб людини, в результаті якої
створюються матеріальні і духовніцінності, формується сама людина. Метою трудової
діяльності є створення: а) матеріальних речей, які споживаються людьми(продукти
харчування, одежа); б) речей, які необхідні для виготовлення речей, які споживаються люди(енергія. , верстати, книги); в) ідеологічних продуктиів(наука, мистецтво); г) дій, які організовують поведінку і працю людей(управління, контроль, виховання, навчання та ін).
Провідна діяльність – різновид діяльності, що зумовлює найголовніші зміни у психічних
рисах особистості, виникнення різних психічних новоутворень на даній стадії її розвитку.