59. Простір і час як найзагальніші форми буття
Основними формами матеріального світу, матеріального сущого є простір і час. Саме вони відмежовують матеріальні речі від ідеального буття, оскільки філософи розкривають зміст категорій через вичленення з них суттєвих структур, з яких вони складаються.
Простір і час взаємодоповнюють один одного, це полягає в тому, що простір визначають через час і навпаки. В історії культури час і простір вираж. способи організації і самоорганізації світу і людини. Філ. підхід до простору і часу хар-ся як засоби визначення людини в історії і культурі, засоби пізнання і самопізнання. В історії ф-її склалися 4 осн. концепції тлумачення простору і часу: динамічна, статична, субстанціальна, релятивна. Фізичний простір – простір фізичних тіл, визначається протяжністю, тривимірністю, симетричністю. В живих організмах симетрія допов-ся асиметрією. Геологічний простір, простір живих систем, соціальний, духовний. Загальна характеристика простору – єдність перервності та неперервності (дискретності та континуальності). Час – характеризує буття як плинне, здатне до зміни своїх станів. Загальними ознаками час є тривалість, необоротність, одновимірність (плин від минулого до майбутнього) ритм, єдність континуальності й дискретності. Першою і головною подією світу є здійснення буття в часі і просторі. Вся історія поділяється на дві частини: доіндустріальна фаза, охоплює всі традиційні суспільства; сенсом її було освоєння і оволодіння простором; індустріальна та постіндустріальна фаза розвитку цивілізації її сенс – освоєння і оволодіння часом. Час і простір не є протилежностями, вони певним чином структуровані, організовані. Найзагальніша форма вияву структурності простору і часу – ритм – стійке чергування якихось ознак багатоманітності, елементів будь-якої структури. Формою вияву ритму в часі є періодичність. Завдяки їй в буття входить сталість. Одна з суттєвих ознак часу є плинність буття. Окремі ланки буття з’являються і зникають. Справжній час – це послідовність виникнення та знищення. Поєднання в часі бутя і небуття передається поняттям „зміна”. Абстрактний вираз усіх змін є поняття „рух”. Співвідносне з ним поняття „спокій”. Аристотель визначав рух щодо місця, щодо якості, щодо кількості. Масштабні соціальні перетворення, поширення товарних відносин зміцнили ідею однорідності простору і часу, і відповідно – ідею однорідності, універсальності руху. Томас Гоббс: рух – неперервне переміщення. Матеріалістичні позиції стверджує ідею: рух – сутність матерії. Сутністю руху, визначенням способу його здійснення є розвиток. Рух – будь-яка зміна взагалі безвідносно до її носія, способу і напрямку. Осн. хар-ки соціал. простору: багато вимірність, смислова і знаково-інформативна насиченість простору, зв’язок соціального простору з природним простором. Соціокультурні хар-ки часу: полі ритмічність, єдність минулого, теперішнього і майбутнього, орієнтація на майбутнє в людській життєдіяльності, єдність уречевленого і живого часу, знакова природа (календарі, виміри, твори мистецтва, наукові відкриття).
Источник:
Відповіді з Філософії. 2017
Еще по теме 59. Простір і час як найзагальніші форми буття:
- 38) Простір і час – форми буття матерії. Властивості простору та часу.
- 37. Простір і час як філософські категорії.
- 28. Категорії: “рух”, “простір”, “час”.
- 17. Форми і способи буття філософії.
- 60) Форми суспільної свідомості – типи відображення соціального буття.
- 46) Категорії як загальні форми відображення буття. Категорії причина і наслідок,зміст і форма та їх роль в пізнанні.
- Уявлення про афінний простір
- § 31. Унітарний простір
- 30. Основні рівні буття.
- 6. Людське буття як співбуття
- Буття і небуття в філософському осмисленні світу й людини.
- § 26. Простір Евкліда
- 35) Філософське поняття буття та його основні рівні, загальна характеристика.
- 44) Принципи діалектичного осмислення буття. Альтернативи діалектики.
- 47. Унікальність людського буття як філософська проблема
- 66) Екзистенційні категорії людського буття. Основні філософські підходи до пошуків сенсу життя.
- Проблема достотності людського буття і її осмислення у філософії ХХ ст.
- 102. Гуманізація людського буття як глобальна проблема.
-
Альтернативные философские исследования -
Антропология -
Восточная философия -
Древнегреческая философия -
Древнеиндийская философия -
Древнекитайская философия -
История философии -
История философии Возрождения -
Логика -
Немецкая классическая философия -
Онтология и теория познания -
Основы философии -
Политическая философия -
Русская философия -
Синектика -
Современные философские исследования -
Социальная философия -
Средневековая философия -
Философия и социология -
Философия кризиса -
Философия культуры -
Философия науки -
Философия религии -
Философы -
Фундаментальная философия -
Экзистенциализм -
Этика, эстетика -
-
Архитектура и строительство -
Безопасность жизнедеятельности -
Библиотечное дело -
Бизнес -
Биология -
Военные дисциплины -
География -
Геология -
Демография -
Диссертации России -
Естествознание -
Журналистика и СМИ -
Информатика, вычислительная техника и управление -
Искусствоведение -
История -
Культурология -
Литература -
Маркетинг -
Математика -
Медицина -
Менеджмент -
Педагогика -
Политология -
Право России -
Право України -
Промышленность -
Психология -
Реклама -
Религиоведение -
Социология -
Страхование -
Технические науки -
Учебный процесс -
Физика -
Философия -
Финансы -
Химия -
Художественные науки -
Экология -
Экономика -
Энергетика -
Юриспруденция -
Языкознание -