<<
>>

49) Практика – критерій істини, основа і ціль пізнання. Види практики.

Поняття практики. Метою пізнання, як відомо, є досягнення об’єктивної істини. Це здійснюється з допомогою низки логічних прийомів, різних форм і методів, як на рівні емпірії, так і на рівні теорії, застосування до процесу пізнання законів, категорій і принципів діалектики.

Але серед всього цього арсеналу пізнання чільне місце належить практиці. Остання дає пізнанню необхідний практичний матеріал. Завдяки їй гносеологія стала наукою, котра розкриває об’єктивні закони походження і формування знань, логікою і методологією пізнання. Практика як критерій істини. Проблема критерія істини має виключно вагоме значення для теорії пізнання. Адже суть пізнання, його результативність, визначається не лише тим, як отримати знання, але й тим, як встановити його достовірність, істинність. Практика (др. -грецьк. πράξις «діяльність») — доцільна і цілеспрямована діяльність. Практика — це діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури. Структура практики Об'єкт — те, на що спрямована дія (вплив). Суб'єкт — те, що діє. Мета — те, заради чого здійснюється дія. Види практики 1. Духовна практика: йога, ісіхазм, суфізм — практика індивідуального вдосконалення. 2. Релігійна практика — практика колективного вдосконалення. 3. Виробнича практика — практика перетворення природи. 4. Соціальна практика — праткика підтримки та розвитку суспільства. 5. Революційна практика — практика перетворення соціальної реальності. 6. Військова практика — практика силового перетворення геополітичної ситуації. 7. Учбова практика — практика формування суб'єктів суспільства. 8. Медична практика — практика перетворення людської природи. 9. Практика кохання - практика особистих стосунків чоловіка і жінки

<< | >>
Источник: Філософія. Відповіді до іспиту. 2017

Еще по теме 49) Практика – критерій істини, основа і ціль пізнання. Види практики.: