13) Раціоналізм у філософії Нового часу (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц).

Видатним представником філософії Нового часу був французький філософ Рене Декарт.

У теорії пізнання він розвиває раціоналізм, тобто вчення, згідно з яким розум, думка визнаються найвищою цінністю.

Метод наукового пізнання, який Декарт розглядає в своїх працях "Міркування про метод", "Правила для керівництва розумом", називається аналітичним. Цей метод вимагає ясності і чіткості пізнання, розчленування об'єкту на складові частини і вивчення їх, руху думки від простого до складного. Засновник раціоналізму сформулював чотири правила методу:

1. Визнавати істинним тільки очевидне і чітке. Він вводить поняття "інтелектуальної інтуїції", яке служить вихідним пунктом виведення одного поняття з іншого.

2. Починати з простого і очевидного.

3. Шляхом дедукції одержувати більш складні висловлювання. В противагу емпіризму (його метод індукція) Декарт висунув дедукцію. Зразок дедукції - хід математичного доведення від аксіоми до теореми.

4. Діяти так, щоб не випустити жодної ланки, тобто зберегти неперервність ланцюга умовиводів.

Обґрунтовуючи вирішальне значення раціоналізму в пізнанні, Декарт з недовірою ставиться до даних органів чуття. Він розвиває "метод сумніву". Все те, що викликає сумнів, тобто може бути, а може і не бути, несе в собі момент суб'єктивності і тому має бути відкинуте. Оскільки чуття іноді обманюють, Декарт готовий припустити, що не існує жодної речі, яка була б такою, якою її змальовують органи чуття. Можна піддавати сумніву існування світу і навіть власного тіла. Але безсумнівним щодо реальності існування, незаперечне очевидним є ідеально духовне мислення. Звідси знамените положення філософа: "Я мислю, отже, я існую".

Видатним представником європейського раціоналізму XVII ст. був Бенедикт Спіноза (1632-1677).

У теорії пізнання Спіноза розвиває раціоналізм. Чуттєве пізнання з його точки зору дає поверхове знання, вірні знання ми отримуємо лише за допомогою розуму. Найвищою формою пізнання Спіноза вважав інтуїцію, тобто таке пізнання, яке дозволяє людині чітко і виразно пізнавати речі і явища.

Для вчення Спінози про природу і людську діяльність характерним є:

♦ по-перше, заперечення теології;

♦ по-друге, механічний детермінізм (однозначний зв'язок причини і дії, усунення випадковості),

♦ по-третє, фаталізм - "Речі не могли бути утворені Богом ніяким іншим чином і ні в якому іншому порядку, ніж утворені".

Готфрід Вільгельм Ляйбніц (1646-1716) - видатний німецький філософ і природодослідник.

У теорії пізнання Ляйбніц намагався замирити раціоналізм та емпіризм. Згідно з Ляйбніцем, людське знання має два джерела: досвід і розум і відповідно поділяється на істини досвіду (факту) та істини розуму (які є вічними). Ляйбніц намагався відмежуватися від крайнощів теорії "уроджених ідей".

Людський розум схожий, за Ляйбніцем, не на чисту дошку, а на брилу мармуру з окресленими обрисами фігури, яку може вирізьбити з неї скульптор.