43) Творча активність свідомості.
Свідомість характеризується активно-творчим відношенням до зовнішнього світу, до самої себе, до людської діяльності. Активність свідомості проявляється в тому, що людина відображає зовнішній світ цілеспрямовано, вибірково.
Вона відтворює у своїй голові предмети і явища крізь призму вже набутих знань - уявлень, понять. Дійсність відтворюється в свідомості людини не в дзеркально-мертвому, а в творчо перетвореному вигляді.Свідомість може створювати образи, що випереджають дійсність. Вона має здатність передбачення. Мозок людини збудований так, щоб не тільки одержувати, зберігати і переробляти інформацію, а й формулювати план дій, активно керувати діями. Дія людини завжди спрямована на досягнення кінцевого результату, тобто визначеної цілі. Ціль, яку людина прагне досягти, - це те, що повинно бути створено, але чого поки що реально не існує. Вона являє собою ідеальну модель бажаного майбутнього.
Цілепокладання, тобто передбачення того, "для чого" і "заради чого" людина здійснює свої дії - неодмінна умова будь-якого свідомого вчинку. Проте, як відзначив ще Гегель, "суть справи вичерпується не своєю ціллю, а своїм здійсненням". Реалізація цілі передбачає застосування певних засобів, тобто того, що створюється й існує заради досягнення цілі. Людина створює те, чого природа до неї не породжувала. Масштаби, форми і властивості перетворених і створених людьми речей продиктовані потребами людей, їх цілями; у них втілені людські задуми, ідеї.
Отже, під активністю свідомості мається на увазі її вибірковість і цілеспрямованість, яка виявляється у формуванні нових ідей, в актах продуктивного уявлення, в управлінні практичною діяльністю.
Вищим рівнем регуляції діяльності на засадах сприйнятих людиною цінностей, моральних норм є її свідомість. Така регуляція полягає в тому, що ці норми стали інтегральним компонентом життя особи.
Цінності і норми включаються в систему впевнень людини, а тому реалізуються з чітким усвідомленням мети і можливих наслідків дій. Свідомість виявляється у здатності людини аналізувати мотиви власної поведінки, переживати їх як глибинну внутрішню потребу і обирати найбільш раціональний спосіб досягнення поставленої мети.Вихідним пунктом відношення людини до реального світу є цілепокладання діяльності. Саме в забезпеченні його, спрямованого на перетворення світу з урахуванням інтересів людини і суспільства, і полягає основний життєвий сенс та історична необхідність виникнення й розвитку свідомості.
Творчий характер свідомості в практичній діяльності людини виявляється в тому, що, по-перше, завдяки свідомості людина пізнає закони об´єктивної дійсності і може щось змінювати в навколишньому середовищі. По-друге, свідомість визначає цілі, способи, характер практичної діяльності.
Адже, як відзначав Маркс, найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що перш ніж спорудити щось, створює план своєї будови в ідеальній формі - у вигляді проекту цієї будови. У цьому випадку ідеальне наче передує матеріальному, тобто план майбутнього "будинку" здійснюється до того, як він буде збудований. По-третє, активна творча роль свідомості виявляється і в тому, що вона дає можливість передбачити появу того, що в дійсності ще не існує, а повинно з´явитися.
Таким чином, свідомість виконує такі функції: пізнавальну, регулятивну, прогностичну, конструктивно-творчу, аксіологічну. Активність її полягає в тому, що завдяки свідомості людина здатна творити, передбачати, перетворювати у формі ідеальних образів, ставити мету, абстрагувати, опосередковувати, узагальнювати, самоусвідомлювати, тобто виділяти себе як суб´єкта.
У наш час ведуться пошуки шляхів подолання односторонності способів описування свідомості. Велику роль тут відіграє кібернетика - наука про управління складними саморегулюючими динамічними системами. Моделювання психічних актів відтворює побудову нервових мереж, структури інформаційних процесів у мозку. Інформаційно-кібернетичний підхід дозволяє виявити багаторівневість людської психіки, розкрити внутрішній механізм творчої активності свідомості.
До саморегулювальних систем належать живі організми, органи, клітини, суспільство, певні технічні пристрої. Для всіх них характерна здатність одержувати інформацію, переробляти, запам´ятовувати її, діяти за принципом зворотного зв´язку і здійснювати на цій основі управління.
Отже, свідомість із самого початку була суспільним продуктом, і вона залишиться ним, поки взагалі існують люди. Свідомість - це властивість високоорганізованої матерії, вища форма відображення (ідеальний образ матеріального світу), продукт суспільно-історичного розвитку, регулятор цілеспрямованої діяльності людини.