63) Діяльність як доцільна активність суб’єкта.

Це універсальний, необхідний засіб існування і розвитку людини. Він включає в себе матеріально- практичні та інтелектуальні операції, соціальну та біологічну взає­модію з навколишнім середовищем.

За змістом діяльність являє собою процес предметно-пере­творюючого, практичного освоєння людиною об'єктивного світу. Залежно від засобів регуляції діяльність розгортається на основі свідомо визначених цілей, на засадах соціально детермінованих потреб особи. Щодо засобів здійснення діяльність являє собою універсально-творчий процес, продуктом якого є сама людина та світ її відносин, її культури.

У своїй єдності всі види соціальної діяльності - матеріальної і духовної - утворюють складну ієрархічно організовану систе­му, яка забезпечує задоволення історично створюваних потреб, як суспільних, так і індивідуальних. Сукупна діяльність індивідів є, таким чином, засобом буття суспільства, його са­моорганізації, відтворення та розвитку.

Детермінація діяльності являє собою зумовленість вчинків і дій зовнішніми і внутрішніми факторами. Неможливо досить вичерпно описати діяльність як єдність зовнішнього і внутріш­нього, якщо не брати до уваги специфіку потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, які мотивують поведінку людини, орган­ізують взаємовідносини людей. Діяльність саме і є той «канал» зв'язку, через який зовнішній світ впливає на людину, стає надбанням суб'єктивного «Я», а внутрішня природа людини опредмечується, сприяючи самоствердженню особи.

Діяльність - це ініціююча, генеруюча ланка у складному внут­рішньому механізмі детермінації сенсу і спрямованості суспільно­го розвитку. Принцип детермінізму спирається на діяльність, виходячи з того, що в суспільному житті ніщо не відбувається без діяльності людей.

Джерелом і змістом діяльності є функційні суперечності між природним і соціальним, суб'єктивним і об'єктивним, усвідом­леним і неусвідомленим, свободою і необхідністю. Породжена в результаті суперечностей внутрішня напруженість одержує вихід у розвитку діяльності. Виникнення, зростання, розгортан­ня і вирішення суперечностей, повтор цього циклу на новій основі - рушійне джерело діяльності.

У діяльності виділяються три основні елементи:

♦ суб'єкт, який виявляє активність;

♦ об'єкт, на який вона спрямована; сама активність як стан.

♦ Третій компонент знаходить свій прояв у трьох різних формах діяльності: практично-перетворюючій, теоретико-пізна- вальній і ціннісно-орієнтаційній.

Кожна з названих форм характеризується не лише діяльні­стю свідомості, а й ступенем усвідомлення значення певного явища в житті людини, суб'єктивним встановленням його цінності.

Діяльність (action)- специфічна форма відношення людини до навколишнього світу та самого себе, що виявляється у цілесп­рямованій зміні та перетворенні світу і людської свідомості. Діяльність людини передбачає певне протиставлення суб'єкта і об'єкта діяльності: людина сприймає об'єкт діяльності як ма­теріал, що може отримати нову форму і властивості, перетво­ритися з матеріалу на предмет і продукт діяльності.

Термін «діяльність» має два основних значення:

1) вид або види соціальної діяльності, поведінки, наприклад, товариства, держави, а також індивідуума;

2) вид або види індивідуальної соціальної діяльності, яка є не просто результатом біологічного рефлексу, а виступає як цілеспрямована, що містить у собі розумове цілепок- ладання.

Діяльність - це процес, що містить мету, засоби та резуль­тат, отже, невід'ємною характеристикою діяльності є її усвідом- леність. Діяльність виступає реальною рушійною силою та умо­вою існування суспільства.

Суб'єктом діяльності може бути особа, колектив, соціальна група, клас, суспільство в цілому. Типи і форми діяльності роз­різняються за суб'єктом, об'єктом, функціями та цілями (інди­відуальна, громадська, виробнича, ідеологічна, наукова, політич­на, культурно-виховна, відтворювальна та творча).