64) Cоціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації.
Людина – продукт і суб’єкт суспільних відносин. Якщо поняття індивіда спрямоване на перше з цих визначень, то поняття індивідуальності та особистості акцентують увагу на тому, що конкретна людина може стати активним суб’єктом суспільного життя.
Людський індивід, з одного боку, є соціально універсальним, з іншого – особистісним. Індивідуальність виявляється у своєрідності соматичних, психічних, інтелектуальних потреб та здібностей. Інстинкт не дає людині того, “що потрібно”, традиція не дає людині того, “що повинно бути”, бо це забезпечує особистісне трактування “Я”. Тому індивідуалізацію слід розглядати нарівні з такими категоріями, як “самосвідомість”, що позначає персональне представлення “Я”, та “самооцінка”, яка являє собою контроль за реальною здатністю особистості критично кваліфікувати власні мотиваційні стани, рівні зазіхань. За рахунок динамізації особистісно-мотиваційної сфери самооцінка виконує функції саморозуміння, самоуправління, самовиправлення та самозбереження.
Індивідуалізація – це процес виділення людини як відносно самостійного суб’єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин. Це процес і результат суміщення соціальних вимог, очікувань, норм, цінностей, виявлення особистісних та ділових якостей, що необхідні для ефективного виконання соціальної ролі, із специфікою потреб, властивостей та стимулів діяльності індивідів, тобто персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій.
Поняття індивідуальності акцентує увагу на тому особливому, специфічному, своєрідному, що відрізняє дану конкретну людину від інших людей. Воно може розглядатися як антитеза стосовно поняття “середньотиповий”. З уявленням про розвинуту індивідуальність пов’язується наявність різноманітних соціальних якостей, що надають людині справжню неповторність. Розвинена індивідуальність характеризується такими рисами: багатогранні уміння, професійна необмеженість, поєднання різних здібностей, здатність у разі необхідності швидко оволодівати іншими видами діяльності.
Індивідуалізація виявляється можливою завдяки пластичності, гнучкості індивідів, здатності виконувати одноманітні дії з урахуванням специфіки ситуації та властивостей самого індивіда, вона являє собою момент творчості. Цінні для суспільства або соціальних груп та колективів індивідуалізовані способи, форми, методи діяльності можуть бути опанованими, засвоєними іншими, перетворюючись в еталонні, що свідчить про процес виникнення інновацій.
Процес самореалізації особистості, виявлення її призначення протікає на фоні напруженої цілеспрямованої діяльності, що є підготовчою для моменту натхнення, відкриття. Тому визначальними характеристиками особистісної структури є цілеспрямованість та проективність.
Соціальна роль – відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу або позиції в суспільстві, в системі міжособистісних відносин. Засвоєння соціальних ролей – це важлива складова процесу соціалізації особистості, обов’язкова умова вростання в суспільство людей, собі подібних. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поведінки, вчиться оцінювати себе та здійснювати самоконтроль.
Соціальна роль – це сукупність вимог суспільства до людей, що займають певні соціальні позиції. Це вимоги у вигляді настанов, бажань, очікувань певної поведінки, що регламентується у конкретних соціальних нормах. Соціальна роль визначається, головним чином, існуючими очікуваннями інших людей стосовно позицій, а не їх власними індивідуальними характеристиками Наприклад, роль лікаря сприймаємо узагальнено, як певну очікувану поведінку незалежно від особистісних почуттів конкретної людини.
Приступаючи до виконання певних соціальних функцій, індивід, як правило, знає свої права й обов’язки, а також санкції, що можуть бути застосовані у разі їх порушення. Вимоги, сподівання, що зумовлюються соціальною роллю, формуються в суспільстві під впливом загальнокультурних норм, цінностей та традицій певної суспільної системи, соціальної групи. Отже, це завжди очікувана поведінка, пов’язана з реалізацією певних прав і обов’язків У такому розумінні вона характеризується як нормативними вимогами до поведінки індивіда, так і очікуваннями інших людей стосовно їх виконавця.
Якщо поведінка індивіда відповідає рольовим вимогам і очікуванням, то вона соціально заохочується (похвала, почесті, матеріальна винагорода).
Структура соціальної ролі враховує, по-перше, об’єктивну основу ролі (соціальний зміст, каркас та типові форми рольової поведінки), а по-друге, суб’єктивний стиль виконання ролі (її образ, рольовий ідеал, рольовий автопортрет, ставлення до себе як до виконавця).