Основні етапи Болонського процесу

Болонський процес бере початок 19 червня 1999 р. у м. Болонья (Італія) підписанням міністрами освіти 29 країн (Австрії, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідер­ландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Португалії, Румунії, Словакії, Словенії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції, Ес­тонії) від імені своїх урядів документа, який отримав назву “Болонська декларація”.

Наступний етап Болонського процесу розпочато у Празі 19 травня 2001 р., де представниками вже 33 країн Європи було підписано Паризьке комюніке. До Болонського процесу приєдналися ще чотири країни (Кіпр, Ліхтенштейн, Турція, Хорватія). Країни- учасниці знову підтвердили свою позицію за цілями, визначеними Болонською декларацією. Було високо оцінено активну участь у про­цесі Європейської асоціації університетів (EUA) і Національних со­юзів студентів у Європі (ESIB). Виділено важливі елементи євро­пейського простору вищої освіти, а саме — освіта упродовж життя, мотивоване залучення студентів до навчання, сприян­ня підвищенню привабливості й конкурентоспроможності євро­пейського простору вищої освіти для інших регіонів світу (вклю­чаючи аспекти транснаціональної освіти).

Третій етап Болонського процесу започатковано у Берліні 18-19 вересня 2003 р. Принципово новим рішенням Берлінського саміту стало розповсюдження загальноєвропейських вимог і стан­дартів на докторські ступені. У країнах-учасницях Болонського процесу визначався один докторський ступінь —“доктор філо­софії” у відповідних сферах знання (природничі, соціогумані- тарні, економічні науки тощо). Акцентувалася увага на необ­хідності сприяння європейському виміру вищої освіти. Було роз­роблено додаткові модулі, курси і навчальні плани з європейсь­ким змістом, відповідною орієнтацією й організацією. Відміча­лося, що європейський простір вищої освіти і європейський простір дослідницької діяльності — дві взаємопов ’язані части­ни. До Болонського співтовариства було прийнято Росію. Сьогодні в

Болонський процес входить 40 країн Європи. Четверте засідання Болонського процесу заплановано на 19-20 травня 2005 р.

Отже, утвердження єдиного Європейського освітнього про­стору— обов’язковий компонент консолідації і збагачення європейсь­кої спільноти, яка змогла б дати громадянам нового тисячоліття не­обхідні знання та уміння, допомогла б усвідомити спільні цінності, належність до єдиного соціального та культурного масиву, підвищи­ти конкурентоспроможність європейської системи вищої освіти, за­безпечити світовий рівень визнання освітніх систем окремих євро­пейських країн.

У відповідності до вимог Болонського процесу, Україна та­кож зобов’язалася узгодити освітню політику щодо створення Євро­пейського регіону вищої освіти, а саме: прийняти систему зрозумі­лих та порівнюваних ступенів, за якою доступ до другого циклу стає можливим після завершення навчання на першому циклі, мінімальна тривалість якого—три роки. Ступінь, що надаватиметься після цього, буде визнаватися як відповідний рівень кваліфікації на європейсько­му ринку праці. Другий цикл навчання повинен, по-перше, завершу­ватися отриманням ступеня магістра і/або доктора; по-друге, за­провадити механізм кредитування (зарахування прослуханих курсів) за системою ECTS як ефективного засобу забезпечення мобільності студентів; по-третє, сприяти європейській співпраці у сфері надання гарантій якості освіти з метою розроблення надалі порівнюваних кри­теріїв та методології; по-четверте, визначити єдині, узгоджені з євро­пейською системою освіти, параметри навчальних планів, напрями співпраці між освітніми закладами, схеми мобільності та інтегрова­них програм навчання, практики й наукових досліджень.

6.1.2.