Соціальна автономність.

Одна із основних особливостей обдарованих дітей. Дана якість, природно, являється основою для великої кількості проблем, з якими постійно зустрічається обдарована дитина. При чому чим нижчий рівень педагогічної кваліфікації вчителів, чим мети тактичні і уважні батьки, тим більша кількість цих проблем.

Із цього виростає відзначена багатьма дослідниками неприязнь до традиційного навчання. Творчо обдаровані діти рідко бувають відмінниками або навіть просто хорошими учнями. Це багаторазово підтверджується в експериментальних психолого – педагогічних досліджуваний факт вже давно не сприймається як парадокс.

Одна з головних причин цього скривається в тому, що навчальні завдання в традиційному режимі ( програми, форми і методи, орієнтація на вивченість, а не навчання) нерідко знаються обдарованим дуже простими і одноманітними, а від цього нецікавими і нудними. „Школа мало використовує їх можливості, майже не виявляють турботи про їх подальший ріст”, - писав Н.С.Лейтес. Результатом цього часто стають скриті, або явні конфлікти з вчителями.

В традиційній школі, як вітчизняній так і в західно-європейській і американській, репродуктивній діяльності домінує над творчістю, дослідницький. Змодельований таким чином навчальний процес – результат застарілих психологічних і педагогічних теорій, орієнтуючи педагогів на передачу дітям максимально можливого об'єкту інформації. Здобувати інформацію шляхом самостійно дослідницької практики значно складніше, перш за все в педагогічному плані.

Не прийняття конформізму, властиве творчо обдарованій дитині старшого дошкільного і молодшого шкільного віку не слід ототожнювати з інтелектуальним і і моральним нігілізмом. Багато чисельні дослідження їх „нормальних” ровесників підтверджують про те, що цей віковий період – період яскраво виражених схильностей до наслідування, уподібнення старшим. Деякі дослідники, наприклад А.В Зосимовський називають даний віковий період „періодом морального конформізму” . Наслідування багатьох дій і виказувань в ці роки традиційно вважають важливою умовою розвитку. Навіюваність, враження дитини цього віку, схильність до віри в істинність того, чому його вчать, спрямованість розумової активності на то, щоб повторити, внутрішньо прийняти зовнішні вимоги – все це створює благополучні умови для розвитку психіки.

Ці якості також і властиві обдарованій дитині, як і її „нормальним” ровесникам, однак це не виявляється головним визначаючим в його пізнавальній діяльності і поведінці. Для неї характерна відносна свобода від загально прийнятих обмежень, та вона не схильна добиватися успіху в ситуаціях, які вимагають нормативної поведінки і діяльності за обранцем. Крім цього , як відзначає Н.С Лей тес, сама по зрадливість в початковому навчанні при неминучій недостатності деяких знань оказується в немалій мірі творчого, вона вимагає інтуїції, імпровізації, без переривної умовної ініціативи.