Виявлення і розвиток в учнів інтересів і нахилів — головна передумова виховання свідомої дисципліни, обов’язку і відповідальності

Виховання в учнів дисципліни, відповідальності та почуття обов’язку має спиратися на глибоке розуміння такої моральної нор­ми як дисципліна.

Дисципліна шкільного колективу зумовлюється необхідністю підготовки учнів до самостійного життя, в якому потрібно до­тримуватися норм трудової дисципліни, узгоджувати власну пове­дінку і діяльність з інтересами інших людей і всього суспільства.

Дисципліна, за характеристикою А.С. Макаренка, — це результат тривалого виховного процесу. Завдяки дисципліні в учнів формується важлива риса характеру — дисциплінованість. Пси­хологічні механізми дисциплінованості, як і будь-якої моральної якості, відзначаються складністю. Г.І. Щукіна зазначає, що основою дис­циплінованості “є і мислення, і переживання, але більш за все дис­циплінованість пов’язана з вольовим розвитком особистості, з умін­ням стримувати свої бажання, підпорядковувати поведінку необхід­ності, долати труднощі на шляху до здійснення поставленої мети”^[CXXX].

Як зазначалося вище, необхідною умовою виховання дис­ципліни є педагогічно доцільна організація суспільно значущої діяльності школярів і їхнього навчання, домашньої самостійної роботи, різноманітних позанавчальних занять у школі або в позашкільних закладах.

Навчання має бути організоване так, щоб кожний учень ви­являв самостійність і активність у процесі оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Це можливо лише тоді, коли при вивченні кож­ного предмета буде забезпечуватися розвиток пізнавальних інтересів учнів. Важливо, щоб пізнавальні інтереси розвивалися, хоч і різною мірою, але в кожного учня. На цьому категорично наполягав Я.А. Коменський: “яке б заняття не розпочинати, потрібно насампе­ред збудити в учнів серйозну любов до нього, довівши переваги цьо­го предмета, його користь, приємність і що тільки можна”^[CXXXI].

У зв’язку з цим учителю необхідно вивчати інтереси і нахи­ли кожного учня і в міру наявних можливостей ураховувати ці інте­реси у процесі організації самостійної роботи учнів на уроках і вдо­ма. Великого значення у цьому сенсі набуває організація позаклас- ного читання учнів за інтересами, залучення дітей і підлітків до інших форм позакласної і позашкільної роботи.

Молодим учителям необхідно якнайповніше використовува­ти можливості навчального процесу для виховання дисциплінованості учнів. Як зазначав А. Дістервег, “...хто добре навчає, добре й дис­циплінує”.

Вихованню дисципліни на уроці сприяє організація пізна­вальної діяльності, яка можлива за умови реалізації індивідуально- диференційованого підходу до учнів у визначенні змісту завдань для самостійної роботи. Необхідно враховувати умови, в яких проходить урок: чи йде він після контрольної роботи, чи після уроку співів, фізкультури. Наприклад, коли урокові передувала контрольна робо­та, то краще відмовитися від викладу нових складних питань, навіть якщо вони були передбачені планом учителя.

Неякісні уроки одного вчителя можуть справити негативний уплив на результати зусиль інших учителів з дисциплінування учнів. Необхідно, щоб кожний учитель піклувався про умови праці вчителів інших предметів і підпорядковував свою педагогічну діяльність спільній меті виховання. Не можна, зокрема, затримувати учнів у класі після дзвоника. Вони не зможуть як слід відпочити і це зашкодить роботі вчителя, який проводить наступний урок.

Передовий педагогічний досвід свідчить про те, що пози­тивний уплив уроків на виховання в учнів бажання навчатися, на про­цес їхнього дисциплінування значно посилюється завдяки організації дидактичних ігор. Так, З.Г. Данилів, учителька фізики Топорівської середньої школи Буського району, що на Львівщині, надзвичайно ус­пішно застосовує на уроках фізичні казки, творчі ігри, інсценування, оповідання, вірші, легенди, вікторини. За спостереженням цієї вчи­тельки, „творча гра, казка є своєрідним поштовхом для учня, зму­шує мимоволі задуматися над механізмом того чи іншого фізичного процесу, розглянути його “зсередини”, зримо побачити його”¹.

Важливою умовою дисциплінування учнів є об'єктивне і справедливе оцінювання їхніх знань. Учителі, які забувають цю істину або не розуміють її, нерідко допускають упереджене ставлення до окремих учнів.

На жаль, таке ставлення до учнів, особливо до тих дітей, котрі не мають належних умов для виховання у сім’ї, досить часто зустрічається у шкільній практиці. Так, проведений в одній із шкіл м. Полтави аналіз учнівських щоденників показав, що є вчителі, котрі не визнають жодних педагогічних критеріїв оцінювання знань учнів.

Слід відмітити, що деякі вчителі наче повністю забувають, що без поваги до учня немає і не може бути успіху в його навчанні і вихованні. Психологічні дослідження свідчать, що грубість і нетак­товність учителя у спілкуванні з підлітками ведуть до особистісного конфлікту, знижують результативність роботи з ними інших учителів^{[CXXXII] [CXXXIII]. При цьому, з іншого боку, не слід забувати, що дійсно гуманне став­лення до людини можливе за умови поєднання поваги і вимогливості до неї.}

Важливим дисциплінуючим фактором є диференціація на­вчальної діяльності учнів на уроках. Використання диференційо­ваних завдань допомагає вчителеві знайти оптимальний темп робо­ти для кожного учня. За таких умов у класі не існує учнів, котрі зали­шаються без роботи, нудьгують і можуть порушувати дисципліну. З іншого боку, необхідно приділяти особливу увагу учням, що мають значні прогалини у знаннях. Таким учням потрібна допомога у на­вчанні.

Необхідно враховувати індивідуальні можливості учнів та­кож під час організації суспільно корисної праці. Зокрема, дору­чення учням слід давати з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і на­вичок практичної діяльності. В молодшому шкільному віці такий підхід до розподілу доручень є обов’язковим. Але поступово слід поряд із дорученнями, які учні виконують у відповідності до власних нахилів, доручати інші громадські справи, виконання яких зумов­люється колективними інтересами, потребами суспільства тощо.

У вихованні дисциплінованості учнів, як свідчать досліджен­ня П.П. Блонського, С.Т. Шацького, А.С. Макаренка, М.О. Алемас- кіна, Л.М. Зюбіна й інших авторів, виключно важлива роль належить організації вільного часу школярів, позакласній і позашкільній роботі.

Для того, щоб оптимально організовувати вільний час шко­лярів, залучати кожного учня до активної позанавчальної діяльності, необхідно систематично вивчати інтереси дітей і підлітків. З цією метою доцільно проводити анкетування учнів, опитування батьків. Ще більш ефективним в цьому відношенні є проведення таких конкурсів, як: „Наші захоплення”, „Моїуподобання”, „Наші хоббі”.

Учителі та класні керівники можуть використати також над­звичайно цінний педагогічний досвід С.А. Гуревича, котрий із ме­тою вивчення інтересів своїх учнів на уроках літератури пропонував їм написати творчі роботи “Мої захоплення”. Частина учнів розкри­вала свої інтереси і захоплення саме через написання таких творів. Якщо в того чи іншого учня ще немає справжнього захоплення, це і а кож з’ясовується в результаті виконання цього завдання. Щоб виявити недостатньо розвинуті інтереси, вчитель пропонував учням написати твори “Як я провів вихідний день” або “Як я провів літні канікули”.

Багаторічний педагогічний досвід С.А. Гуревича свідчить про те, що детальне вивчення інтересів учнів є необхідною умовою професійної творчості вчителя¹.

Особливої гостроти питання діагностики інтересів учнів набувають у виховній роботі класного керівника. Без такої процеду­ри можуть виникнути великі ускладнення в процесі згуртування клас­ного колективу. Не менші труднощі виникають при цьому у визна­ченні змісту, форм і методів позакласної виховної роботи.

Класний керівник може уникнути численних спроб і поми­лок, якщо розпочне свою роботу з учнями — саме з глибокого вив­чення їхніх інтересів, а потім згідно з установленими інтересами об’єднає дітей у творчі групи. Утвердження в кожній такій групі єдності принципу індивідуальної неповторності особистості і принци­пу колективізму створює найсприятливіші умови для формування єдиного класного (а потому — і шкільного) колективу, що значно полегшує вирішення проблеми виховання у школярів дисциплінова­ності, почутгя особистісного обов’язку і відповідальності.

8.5.3.