Змагання.
Схильність обдарованої дитини до суперності відзначали багато дослідників. Змагальність , конкуренція – важливий фактор розвитку особистості, закріплення, завалки характеру . Досвід перемог і поразок, отриманих в ході різних інтелектуальних, художніх, спортивних змагань дітей, надзвичайно важливих для подальшого життя, без нього наївно розраховують на виховання творця, не боячись життєвих труднощів.
Через змагання дитина формує власні уявлення в своїх силах, вчаться ризикувати, отримувати первинний досвід „розумного авантюризму”.Джерелом схильності до суперництва в обдарованих дітей слід шукати у можливостях перевищуючи звичайні. Особливо важливу роль відіграють тут здібності до високої диференційованої оцінки. Побудова на цій основі самооцінка, навіть будучи не завищеною, а адекватною, здатність стимулювати інтереси до конкурентних форм взаємодії з ровесниками. Та відзначаючи це явище, як природнє, багато дослідників постійно говорять про необхідність змагання не стільки з „нормальними”, стільки з такими обдарованими дітьми. Причому особливо цінна, на думку деяких дослідників, досвід поразки.
Та змагання як метод психосоціального розвитку має і свої недоліки. Природнє прагнення обдарованої дитини перемагати, вигравати при постійному підкріплені, досягати шляхом конкретної боротьби з необдарованими ровесниками, як встановлено в ряді досліджень, приносить багато шкоди, чим користі. Формується в результаті почуття переваги до числа позитивних вже не відносяться і істотно деформують детальний особистісний ( обдарованими дітьми і більш старшими) при дотриманні ряду педагогічних умов дає хороші результати.