ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ПАЛЕОЛІТИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Однією з найважливіших проблем розвитку первісної культури є питання походження і прояву образотворчого мистецтва, виникнення його основних течій, жанрів, видів, а також місця і ролі в процесі пізнання людиною природи і самої себе.
Загального єдиного визначення поняття палеолітичного мистецтва немає і, мабуть, не може бути на сьогоднішньому рівні розвитку науки.Творцем мистецтва у точному розумінні цього терміну був Homo sapiens. Існує кілька теорій походження мистецтва. Найпоширенішою є думка про тісний зв’язок перших мистецьких творів з релігійними обрядами. Мистецтво виводиться в такому трактуванні практично з релігії. Спочатку як необхідність наносити знаки-обереги, а потім і зображувальні образи в релігійній практиці.
Популярною до недавнього часу була еволюційна “теорія стилів’’ Андре Деруа-Іурана, який виклав її в книзі “Скарби палеолітичного мистецтва" у 1967 р. Все образотворче мистецтво періоду палеоліту він поділив на п’ять хронологічних стадій чи стилів.
Стиль 1 періоду оріньяцької тується часом 32-26 гис. р. тому і першими недосконалими фігурами тварин і
Рис. 136. Еволюція стилів палеолітичного мистецтва (за А. Брейлем)
сексуальними жіночими знаками, виконаними контурними гравірованими лініями. Найяскравішими прикладами такого етилює зображення в печері Ля Ферассі і в Гроті Кастане у Франції.
Стиль II розвинувся в період граветської культури - 26-24-18 тис. р. до н.е. Графічні рисунки ще також контурні, виконані потрійними хвилястими лініями (“макарони”). Такі зображення виявлені в печерах Гаргас і Пер нон Пер у Франції.
Стиль III - класичний - відноситься до солютрейської культури, що датується 18- 12 тис.
р. до н.е. До цього часу належить більшість багатоколірних фресок в печерах Європи. Численні поліхромні реалістичні малюнки звірів з прорисовкою деталей. Тварини часто зображені групами і в динаміці. Найславетнішою є печера Ляско у Франції.Стиль IV мадленської культури (ΙΣΙΟ тис. р. до н.е.) характерний рисунками як реалістичними (майже з фотографічною точністю), так і дуже схематизованими, експресивними і статичними. Як приклад, численні фрески в печері Альтаміра в Іспанії.
Поширеною є гіпотеза-концелція А. Брей- ля про розвиток двох незалежних циклів палеолітичного мистецтва - перигордійсько-орі- ньяцького і солютрейсько-мадленського. Він вважав ранньою і одночасною появу різних стилів і жанрів, форм образотворчого мистецтва палеоліту, незалежно від хронології, що пізніше підтвердилося знахідками печери Шове, Коске та ін. Велику увагу приділяв релігійно-міфологічному значенню цих зображень.
Існує також теорія “натурального макету” А. Столяра (1985), в основі якої лежить положення про еволюційний розвиток мистецтва, починаючи рід натурального макету з глини, на який натягували шкуру тварини і прикладали натуральну голову, щоб проводити релігійні обрядові дійства, пов’язані з полюванням чи ініціаціями. Пізніше з’являється графічний рисунок і поліхромні розписи.
Існує гіпотеза художнього інстинкту, гіпотеза “простого етапу” чи “макарон”, навіть прикрашальна та розважальна гіпотези.
Переконливішим виглядає твердження, що мистецтво є наслідком суспільно-трудової діяльності людини, що воно відображало колективний досвід общин, сприяло розвитку емоцій та навиків, вдосконаленню та передачі інформації наступним поколінням.
Люди верхнього палеоліту були першими мистцями в історії нашої цивілізації. Серед проявів давнього мистецтва, які дійшли до нас,
- орнамент на кістці та камені, різьблені кістяні фігурки та печерні розписи. Останні, хоч і є найвражаючішим проявом неутилітарної діяльності ранніх людей, дуже важко точно датувати.
Іноді певні набори систематичних нарізок на кістках розглядаються як примітивні місячні календарі. Витоки первісного мистецтва вбачають в магічних ритуалах, ідеологічних уявленнях або розглядають як новий ступінь творення систем обміну інформацією.Відкриття наскального палеолітичного мистецтва в кінці XIX ст. в Європі стало справжньою сенсацією, хоч не обійшлося і без драматичних аспектів цієї теми. В той час найдавнішим мистецтвом було кельтське, тому і мови не могло бути про палеоліт, який уявлявся повним дикунством.
Першими знахідками палеолітичної творчості були зразки т.зв. мобільного мистецтва
- малих форм, виготовлених переважно набив-
Рис. 137 Карта основних пам’яток з палеолітичним мистецтвом Західної Європи
Рис. 138. Глиняні фігури з печери Тюк-д-Одубер
Рис. 139. Фігура носорога з печери Фон де Гом у Франції (рисунок А Брейля)
нях мамонта чи інших кістках/рогах викопних тварин. Вони представлені найперше скульптурками - фігурками жінок (інколи чоловіків) і тварин, багато гравірованими, вирізаними (рельєф, барельєф) сценами з побутового життя і господарства, полювання тощо. Зображення знаходяться на кістках і рогах тварин, переважно, на бивнях мамонта та рогах північного оленя. Трапляються барельєфи на плитках каменю, гравіровані фігури і знаки на гальках та інших каменях.
їхнє датування полегшувалося датуванням усього палеолітичного шару, в якому траплялися такі знахідки. Крім того, самі кістки мамонта, на яких були вигравірувані різні орнаменти та зображення, свідчили про пізньопалеолітичний час виробів, оскільки мамонти останній раз проживали у Європі лише в палеоліті, тобто більше 10 тис. р.
тому (у мезоліті та неоліті їх уже практично не існувало взагалі). Але все-таки перша знахідка кістки з вигравіруваними постатями двох ланей з печери ПІаффо у Франції в 1843 р. була датована кельтською добою. І тільки пізніше знахідки подібних гравюр на кістках, зібрані
Рис. 140. Північні олені з печери Фон де Гом у Франції (рисунок А. Брейля)
дослідником Едуардом Ларте в печері Ля Мадлен в долині р. Везери були переконливо датовані верхнім палеолітом.
Найвідомішими палеолітичними стоянками, на яких в різні часи відкриті мистецькі речі (що належать до мобільних чи рухомих) є печери Пекарна, Верхня Ложері, Лурд, Мас д’Азіль, Ля Мадлен (Франція), Фогельгерд (Німеччина), стоянки під відкритим небом Дольні Вестоніце, Павлов (Моравія), Сунгір, Костьонки, Мальта, Буреть (Рос’я), Мізин, Пушкарі, Молодове V, Кирилівська стоянка (Україна) та ін.
Щодо скульптурок жінок, знаних як “палеолітичні венери”, то вони знайдені на багатьох стоянках палеоліту від Гібралтару до Сибіру - Вілендорф, Лосель, Лєспюг, Гагаріно, Авдєєво, Костьонки, Мізин, Єлісєєвичі, Мальта, Буреть, Пржедмості, Дольні Вестоніце, Пекарна та ін.
Інша доля спіткала наскальне мистецтво. Відкриття його назавжди буде пов'язане з іменем дона Марселіно Саутуоли і печери Альтамі- ра в Іспанії, яку інколи ще називають “Сікстин ською капелою первісного мистецтва”. В 1879 р. його дев’ятирічна донька Марія звернула увагу на малюнки в боковому гроті і з тих пір вона також увійшла в історію відкриття палеолітичного мистецтва. У 1880 р. М. Саутуола виступив з публічною заявою про те, що ці зображення належать до доби палеоліту. Цю точку зору він відстоюва до кінця своїх днів, хоч і не дожив до офіційного визнання Альтаміри як печери З палеолітичними розписами. У цій нелегкій боротьбі за істину його підтримував професор геології Мадридського університету Хуан Віланова.
Справа в тому, що заяву М.
Саутуоли провідні вчені того часу сприйняли суперечливо: вони не могли повірити, що людина палеоліту могла створити такі шедеври. Було висловлено припущення, що М. Саутуола зробив фальшив- ку-підробку і рисунки намальовані сучасним художником кілька років тому. У 1881 р. до Альтаміри послано французького палеонтолога Е. Арлє, який мав провести експертизу. Вінпро- вів і його висновок був безпощадним - малюнки сучасні! Зрозуміло, що це посилило негативний аспект Альтаміри. Тоді провідними французькими доісторикам и-археологами були ЕмільКартальяк і Габріель де Мортілье, які рішуче виступили проти палеолітичного віку таких малюнків.
Однак після відкриття в Альгамірі почали множитися подібні відкриття в інших місцях Франко-Кантабрійської області. Ще в 1878 р. Я. Широн повідомив про знахідки гравюр в печері Шабо, але його повідомлення залишилося непоміченим. У 1895 р. Еміль Рів'ер відкрив зображення на стінах печери Ля Мут у Франції, що викликало нову порцію насмішок. В цей же рік він відкрив малюнки в печері Пер-нон-Пер в Жиронд і. Цікаво, що в цей час обидві печери відвідав сам Е. Картальяк і випадково відкрив нові малюнки під палеолітичним шаром брекчії. І не дивлячись на це, малюнки не визналися. У 1897 р. відкрита печера Марсула. У 1901 р. вчені Л. Капітан і А. Брейль були розкритиковані за те, що опублікували рисунок з печери Фон де Гом і гравюри з печери Комбарель.
Цього ж 1901 р. Е. Картальяк опублікував статтю “Моя вина", у якій визнав свої помилки щодо палеолітичного наскального мистецтва, в тому числі і Альтаміри, але на цей час М. Сауту- ола уже три роки покоївся у могилі. Палеонтолог експерт А. Арлє знову подався до Альтаміри і на цей час повністю визнав автентичність фре сок. Після цих заяв знахідки печер з проявами мистецтва посипалися, мов “з рогу достатку”, - в Іспанії (Кастільо, Пасьєга, Коваланас, Хорнос де ла Пенья), Франції (Тейжа, Берніфаль, Ля Грез, Ню, Гаргас, Тюк д’Одубер, Труа Фрер, Портель).
За останні кілька десятиліть одними з найбільших відкриттів стали розписи в печерах Ляско (1940), Руффіньяк (1956), День Ромі то (1961), а також Капова печера на Південному Уралі (1959) і Хоит-Ценкер Агуй у Західній Монголії (1972).
Особливо великого значення мають печери Коске і Шове (1994) у Франції, що містять сотні дуже добре збережених палеолітичних розписних шедеврів.У малюнках, графічних та живописних творах наскальних галерей всередині печер знаходиться весь світ тварин палеолітичної доби - велетенські олені з гіллястими рогами, табуни диких коней і окремі зображення цих тварин, тендітних ланей, кошлатих мамонтів, зубрів, важких бізонів та носорогів, ведмедів.
Рис 141. Голівка жінки зі стоянки Брасемпуї (Франція)
Рис. 142. Фігурка жінки з печери Лєслюг у Франції
Рис. 143. Гравіровані фігури жінок зі стоянки Гьонер- сдорф в Німеччині
Монументальні зображення здійснювалися крем’яним знаряддям, наводячи контур фігури, після чого наносилися шари фарби, інколи глини. Використовувалися переважно природні фарби, наприклад, вохра різних відтінків (від ясно-жовтого до вишнево-бурого), червоно- жовтий залізняк, чорний марганець і вугілля, біле вапно. Трапляються також, рельєфні та барельєфні твори.
6.2.