<<
>>

ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ПАЛЕОЛІТИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Однією з найважливіших проблем розви­тку первісної культури є питання походження і прояву образотворчого мистецтва, виникнен­ня його основних течій, жанрів, видів, а також місця і ролі в процесі пізнання людиною при­роди і самої себе.

Загального єдиного визначен­ня поняття палеолітичного мистецтва немає і, мабуть, не може бути на сьогоднішньому рівні розвитку науки.

Творцем мистецтва у точному розумінні цього терміну був Homo sapiens. Існує кілька те­орій походження мистецтва. Найпоширенішою є думка про тісний зв’язок перших мистецьких творів з релігійними обрядами. Мистецтво ви­водиться в такому трактуванні практично з релігії. Спочатку як необхідність наносити зна­ки-обереги, а потім і зображувальні образи в релігійній практиці.

Популярною до недавнього часу була ево­люційна “теорія стилів’’ Андре Деруа-Іурана, який виклав її в книзі “Скарби палеолітичного мистецтва" у 1967 р. Все образотворче мисте­цтво періоду палеоліту він поділив на п’ять хро­нологічних стадій чи стилів.

Стиль 1 періоду оріньяцької тується часом 32-26 гис. р. тому і першими недосконалими фігурами тварин і

Рис. 136. Еволюція стилів палеолітичного мистецтва (за А. Брейлем)

сексуальними жіночими знаками, виконаними контурними гравірованими лініями. Найяскра­вішими прикладами такого етилює зображення в печері Ля Ферассі і в Гроті Кастане у Франції.

Стиль II розвинувся в період граветської культури - 26-24-18 тис. р. до н.е. Графічні ри­сунки ще також контурні, виконані потрійними хвилястими лініями (“макарони”). Такі зобра­ження виявлені в печерах Гаргас і Пер нон Пер у Франції.

Стиль III - класичний - відноситься до солютрейської культури, що датується 18- 12 тис.

р. до н.е. До цього часу належить біль­шість багатоколірних фресок в печерах Європи. Численні поліхромні реалістичні малюнки зві­рів з прорисовкою деталей. Тварини часто зо­бражені групами і в динаміці. Найславетнішою є печера Ляско у Франції.

Стиль IV мадленської культури (ΙΣ­ΙΟ тис. р. до н.е.) характерний рисунками як реа­лістичними (майже з фотографічною точністю), так і дуже схематизованими, експресивними і статичними. Як приклад, численні фрески в пе­чері Альтаміра в Іспанії.

Поширеною є гіпотеза-концелція А. Брей- ля про розвиток двох незалежних циклів па­леолітичного мистецтва - перигордійсько-орі- ньяцького і солютрейсько-мадленського. Він вважав ранньою і одночасною появу різних сти­лів і жанрів, форм образотворчого мистецтва палеоліту, незалежно від хронології, що пізніше підтвердилося знахідками печери Шове, Коске та ін. Велику увагу приділяв релігійно-міфоло­гічному значенню цих зображень.

Існує також теорія “натурального макету” А. Столяра (1985), в основі якої лежить поло­ження про еволюційний розвиток мистецтва, починаючи рід натурального макету з глини, на який натягували шкуру тварини і прикладали натуральну голову, щоб проводити релігійні об­рядові дійства, пов’язані з полюванням чи ініці­аціями. Пізніше з’являється графічний рисунок і поліхромні розписи.

Існує гіпотеза художнього інстинкту, гіпо­теза “простого етапу” чи “макарон”, навіть при­крашальна та розважальна гіпотези.

Переконливішим виглядає твердження, що мистецтво є наслідком суспільно-трудової ді­яльності людини, що воно відображало колек­тивний досвід общин, сприяло розвитку емоцій та навиків, вдосконаленню та передачі інформа­ції наступним поколінням.

Люди верхнього палеоліту були перши­ми мистцями в історії нашої цивілізації. Серед проявів давнього мистецтва, які дійшли до нас,

- орнамент на кістці та камені, різьблені кістя­ні фігурки та печерні розписи. Останні, хоч і є найвражаючішим проявом неутилітарної діяль­ності ранніх людей, дуже важко точно датува­ти.

Іноді певні набори систематичних нарізок на кістках розглядаються як примітивні місячні календарі. Витоки первісного мистецтва вбача­ють в магічних ритуалах, ідеологічних уявлен­нях або розглядають як новий ступінь творення систем обміну інформацією.

Відкриття наскального палеолітичного мистецтва в кінці XIX ст. в Європі стало справж­ньою сенсацією, хоч не обійшлося і без драма­тичних аспектів цієї теми. В той час найдавні­шим мистецтвом було кельтське, тому і мови не могло бути про палеоліт, який уявлявся повним дикунством.

Першими знахідками палеолітичної твор­чості були зразки т.зв. мобільного мистецтва

- малих форм, виготовлених переважно набив-

Рис. 137 Карта основних пам’яток з палеолітичним мистецтвом Західної Європи

Рис. 138. Глиняні фігури з печери Тюк-д-Одубер

Рис. 139. Фігура носорога з печери Фон де Гом у Франції (рисунок А Брейля)

нях мамонта чи інших кістках/рогах викопних тварин. Вони представлені найперше скуль­птурками - фігурками жінок (інколи чоловіків) і тварин, багато гравірованими, вирізаними (рельєф, барельєф) сценами з побутового жит­тя і господарства, полювання тощо. Зображення знаходяться на кістках і рогах тварин, переваж­но, на бивнях мамонта та рогах північного оле­ня. Трапляються барельєфи на плитках каменю, гравіровані фігури і знаки на гальках та інших каменях.

їхнє датування полегшувалося датуванням усього палеолітичного шару, в якому трапляли­ся такі знахідки. Крім того, самі кістки мамонта, на яких були вигравірувані різні орнаменти та зображення, свідчили про пізньопалеолітичний час виробів, оскільки мамонти останній раз про­живали у Європі лише в палеоліті, тобто більше 10 тис. р.

тому (у мезоліті та неоліті їх уже прак­тично не існувало взагалі). Але все-таки перша знахідка кістки з вигравіруваними постатями двох ланей з печери ПІаффо у Франції в 1843 р. була датована кельтською добою. І тільки пізні­ше знахідки подібних гравюр на кістках, зібрані

Рис. 140. Північні олені з печери Фон де Гом у Франції (рисунок А. Брейля)

дослідником Едуардом Ларте в печері Ля Мад­лен в долині р. Везери були переконливо датова­ні верхнім палеолітом.

Найвідомішими палеолітичними стоянка­ми, на яких в різні часи відкриті мистецькі речі (що належать до мобільних чи рухомих) є пече­ри Пекарна, Верхня Ложері, Лурд, Мас д’Азіль, Ля Мадлен (Франція), Фогельгерд (Німеччина), стоянки під відкритим небом Дольні Вестоніце, Павлов (Моравія), Сунгір, Костьонки, Мальта, Буреть (Рос’я), Мізин, Пушкарі, Молодове V, Кирилівська стоянка (Україна) та ін.

Щодо скульптурок жінок, знаних як “па­леолітичні венери”, то вони знайдені на багатьох стоянках палеоліту від Гібралтару до Сибіру - Вілендорф, Лосель, Лєспюг, Гагаріно, Авдєєво, Костьонки, Мізин, Єлісєєвичі, Мальта, Буреть, Пржедмості, Дольні Вестоніце, Пекарна та ін.

Інша доля спіткала наскальне мистецтво. Відкриття його назавжди буде пов'язане з іме­нем дона Марселіно Саутуоли і печери Альтамі- ра в Іспанії, яку інколи ще називають “Сікстин ською капелою первісного мистецтва”. В 1879 р. його дев’ятирічна донька Марія звернула увагу на малюнки в боковому гроті і з тих пір вона також увійшла в історію відкриття палеолітич­ного мистецтва. У 1880 р. М. Саутуола виступив з публічною заявою про те, що ці зображення належать до доби палеоліту. Цю точку зору він відстоюва до кінця своїх днів, хоч і не дожив до офіційного визнання Альтаміри як печери З палеолітичними розписами. У цій нелегкій боротьбі за істину його підтримував професор геології Мадридського університету Хуан Віла­нова.

Справа в тому, що заяву М.

Саутуоли про­відні вчені того часу сприйняли суперечливо: вони не могли повірити, що людина палеоліту могла створити такі шедеври. Було висловлено припущення, що М. Саутуола зробив фальшив- ку-підробку і рисунки намальовані сучасним художником кілька років тому. У 1881 р. до Альтаміри послано французького палеонтолога Е. Арлє, який мав провести експертизу. Вінпро- вів і його висновок був безпощадним - малюнки сучасні! Зрозуміло, що це посилило негативний аспект Альтаміри. Тоді провідними французь­кими доісторикам и-археологами були Еміль

Картальяк і Габріель де Мортілье, які рішуче виступили проти палеолітичного віку таких ма­люнків.

Однак після відкриття в Альгамірі почали множитися подібні відкриття в інших місцях Франко-Кантабрійської області. Ще в 1878 р. Я. Широн повідомив про знахідки гравюр в пе­чері Шабо, але його повідомлення залишилося непоміченим. У 1895 р. Еміль Рів'ер відкрив зо­браження на стінах печери Ля Мут у Франції, що викликало нову порцію насмішок. В цей же рік він відкрив малюнки в печері Пер-нон-Пер в Жиронд і. Цікаво, що в цей час обидві печери відвідав сам Е. Картальяк і випадково відкрив нові малюнки під палеолітичним шаром брекчії. І не дивлячись на це, малюнки не визналися. У 1897 р. відкрита печера Марсула. У 1901 р. вче­ні Л. Капітан і А. Брейль були розкритиковані за те, що опублікували рисунок з печери Фон де Гом і гравюри з печери Комбарель.

Цього ж 1901 р. Е. Картальяк опублікував статтю “Моя вина", у якій визнав свої помилки щодо палеолітичного наскального мистецтва, в тому числі і Альтаміри, але на цей час М. Сауту- ола уже три роки покоївся у могилі. Палеонто­лог експерт А. Арлє знову подався до Альтаміри і на цей час повністю визнав автентичність фре сок. Після цих заяв знахідки печер з проявами мистецтва посипалися, мов “з рогу достатку”, - в Іспанії (Кастільо, Пасьєга, Коваланас, Хорнос де ла Пенья), Франції (Тейжа, Берніфаль, Ля Грез, Ню, Гаргас, Тюк д’Одубер, Труа Фрер, Портель).

За останні кілька десятиліть одними з найбільших відкриттів стали розписи в пече­рах Ляско (1940), Руффіньяк (1956), День Ромі то (1961), а також Капова печера на Південно­му Уралі (1959) і Хоит-Ценкер Агуй у Західній Монголії (1972).

Особливо великого значення мають печери Коске і Шове (1994) у Франції, що містять сотні дуже добре збережених палеолі­тичних розписних шедеврів.

У малюнках, графічних та живописних творах наскальних галерей всередині печер знаходиться весь світ тварин палеолітичної доби - велетенські олені з гіллястими рогами, табуни диких коней і окремі зображення цих тварин, тендітних ланей, кошлатих мамонтів, зубрів, важких бізонів та носорогів, ведмедів.

Рис 141. Голівка жінки зі стоянки Брасемпуї (Франція)

Рис. 142. Фігурка жінки з печери Лєслюг у Франції

Рис. 143. Гравіровані фігури жінок зі стоянки Гьонер- сдорф в Німеччині

Монументальні зображення здійснювалися крем’яним знаряддям, наводячи контур фігу­ри, після чого наносилися шари фарби, інколи глини. Використовувалися переважно природні фарби, наприклад, вохра різних відтінків (від ясно-жовтого до вишнево-бурого), червоно- жовтий залізняк, чорний марганець і вугілля, біле вапно. Трапляються також, рельєфні та ба­рельєфні твори.

6.2.

<< | >>
Источник: Ситник Олександр. Культурна антропологія: походження людини і суспільства. Навч. посібник. - Львів: Видавництво Львівської політехніки,2012. - 180 с.. 2012

Еще по теме ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ПАЛЕОЛІТИЧНОГО МИСТЕЦТВА:

- Археология - Великая Отечественная Война (1941 - 1945 гг.) - Всемирная история - Вторая мировая война - Древняя Русь - Историография и источниковедение России - Историография и источниковедение стран Европы и Америки - Историография и источниковедение Украины - Историография, источниковедение - История Австралии и Океании - История аланов - История варварских народов - История Византии - История Грузии - История Древнего Востока - История Древнего Рима - История Древней Греции - История Казахстана - История Крыма - История мировых цивилизаций - История науки и техники - История Новейшего времени - История Нового времени - История первобытного общества - История Р. Беларусь - История России - История рыцарства - История средних веков - История стран Азии и Африки - История стран Европы и Америки - Історія України - Методы исторического исследования - Музееведение - Новейшая история России - ОГЭ - Первая мировая война - Ранний железный век - Ранняя история индоевропейцев - Советская Украина - Украина в XVI - XVIII вв - Украина в составе Российской и Австрийской империй - Україна в середні століття (VII-XV ст.) - Энеолит и бронзовый век - Этнография и этнология -