Стаття 107. Відновлення меж

1. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

2. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним викорис­танням земельної ділянки.

3. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокре-

265

ма з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Якщо відсутні межові знаки між сусідніми земель­ними ділянками і не відомо, де проходить межа, осно­вою для її відновлення є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Укра­їни від 12 січня 1993 року «Положення про порядок ведення державного земельного кадастру»1, докумен­тація державного земельного кадастру ведеться по те­риторіях сільських, селищних, районних Рад, областей, Автономної Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісо­господарського районувань та функціонального зону­вання територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать ка­дастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, тестові та інші матеріали, які містять відомо­сті про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекори­стувачів, у т. ч. орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, комунальній та приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і зем­лекористувачах, населених пунктах, територіях сільсь­ких, селищних, міських, районних рад, областях, АРК та України в цілому. Земельна кадастрова документа­ція включає книги реєстрації державних актів на пра­во власності на землю, право землекористування, дого­ворів на тимчасове користування землею, в т.ч.

Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадаст­ру, затвердженою Держкомземом України.

Якщо відсутня земельно-кадастрова документація і не має можливості виявити дійсні межі наданих у

1 Зібрання постанов Уряду України.— 1993.— № 3.— Ст. 55.

власність або у користування земельних ділянок, остан­ні встановлюються за реальним (фактичним) викори­станням земельної ділянки. Тобто, межі земельних ділянок визначаються з урахуванням тих частив, які експлуатуються власниками або землекористувачами. У випадках, якщо немає можливостей встановити межі земельної ділянки за їх фактичним використанням (наприклад, земельні ділянки не використовуються на час встановлення меж за цільовим призначенням), за­гальна спірна земельна ділянка поділяється між вла­сниками в однакових (рівних) частках, по 50 відсотків.

Але, якщо встановлення меж земельних ділянок за їх фактичним використанням або в рівних частках не узгоджується, наприклад, зі встановленими розмірами земельних ділянок, в цих випадках межі визначають­ся саме з урахуванням зазначених обставин, а саме, у відповідності з розмірами наданих їм у власність зе­мельних ділянок.