Стаття 162, Поняття охорони земель

Охорона земель — це система правових, організа­ційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогоспо­дарського призначення, захист від шкідливого антро­погенного впливу, відтворення і підвищення родючо­сті грунтів, підвищення продуктивності земель лісо­вого фонду, забезпечешія особливого режиму викори­стання земель природоохоронного, оздоровчого, рек­реаційного та історико-культурного призначення.

Землеохоронний аспект у земельній державній по­літиці носить імперативний характер, тобто підлягає безумовному виконанню. Згідно Конституції України земля є основним національним багатством і перебу­вав під особливою охороною держави. Погіршення яко­сті земель, зниження їх продуктивності та інших біо-сферних функцій є неприпустимим за будь-яких умов землекористування.

Державна політика охорони й раціонального вико­ристання земель визначається системою правових, ор­ганізаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозбережувальний та відтво­рюваними характер. У контролі якості навколишнього природного середовища особлива роль надається еко­логічному законодавству, нормуванню, екологічній екс­пертизі, ґрунтовій сертифікації та моніторингу земель.

427

Застосовані в розділі 6 Земельного кодексу поняття і терміни вживаються у такому значенні:

а гро ландшафт — ландшафт, основу якого станов­лять сільськогосподарські угіддя, лісові насадження, зокрема, лісосмуги, а також об'єкти виробничої та не­виробничої інфраструктури;

агрохімічна паспортизація земель сільськогоспо­дарського призначення (виробничий моніторинг ґрун­тів) — обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля земельної ділян­ки, який містить дані про агрохімічну та агрофізичну характеристику ґрунтів, стан їх забруднення токсич­ними речовинами та радіонуклідами і є додатком до державного акта на право власності чи постійного ко­ристування земельною ділянкою або договору оренди землі;

бонітування грунтів — порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на уро­жайність сільськогосподарських культур, вирощуваних в конкретних природнокліматичних умовах;

відтворення родючості ґрунтів — штучне підтри­мання продуктивності ґрунтів на рівні, сприятливому для росту і розвитку рослин;

гранично допустима концентрація забруднюючих речовин (ГДК) — максимально можлива кількість за­бруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює нега­тивних екологічних наслідків щодо їх продуктивнос­ті, загального стану довкілля, якості сільськогосподар­ської продукції та здоров'я людини;

ґрунт — самостійне природно-історичне біооргано-мінеральне тіло, яке виникло на поверхні земної кори внаслідок тривалої взаємодії біотичних, абіотичних і антропогенних чинників; має специфічні генетико-мор-фологічні ознаки та властивості, головною з яких є родючість;

деградація ґрунтів — погіршення властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи ан­тропогенних факторів. Типи деградації: забруднення, водна й вітрова ерозія, хімічна та фізична деградація;

428

деградація земель — природне або антропотехно-генне спрощення агроландшафтів, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій ґрунтів та інших органічно зв'язаних із землею природних ком­понентів;

землі порушені — землі, які втратили свою госпо­дарську й екологічну цінність у зв'язку з порушенням ґрунтового й рослинного покриву в результаті впливу природних явищ та діяльності людини;

земля — найважливіший компонент біосфери, який включає ґрунти та інші природні елементи ландшаф­ту, що органічно взаємопов'язані і забезпечують жит­тєдіяльність флори й фауни;

моніторинг земель — система спостережень за ста­ном земельного фонду, в тому числі земель, розташо­ваних у зонах радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, прогнозу, відвер­нення й ліквідації наслідків негативних процесів;

охорона земель — система організаційних, право­вих, економічних, екологічних та інших заходів, спря­мованих на забезпечення раціонального використання, збереження і відновлення земельних ресурсів;

природна родючість ґрунтів — родючість ґрунтів, яка визначається наявністю в них природних запасів пожив­них речовин та гідротермічним режимом ґрунту;

рекультивація земель — комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля, відновлення ґрунтового покриву на певній території та продуктивності пору­шених земель;

родючість — здатність ґрунту задовольняти потре­би в елементах живлення та воді, повітрі й теплі в об­сягах, достатніх для нормального розвитку рослин, які в сукупності є головним показником якості земельних ресурсів та визначають нормативну ціну землі;

трансформація земель — тимчасова (консервація) або постійна зміна цільового призначення земель з ме­тою відновлення їх продуктивності, покращання якіс­ного стану, попередження ерозійних та інших деграда-ційних процесів у сільськогосподарських ландшафтах.

429