<<
>>

Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів

1. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого са­моврядування вступає в силу з моменту його прий­няття. Оскарження зазначених рішень у суді призу­пиняє їх виконання.

2. Виконання рішення щодо земельних спорів здій­снюється органом, який прийняв це рішення.

3. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподар­ського та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення земельного законодавства.

4. Виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продо­вжений вищестоящим органом або судом.

Вперше в ЗК України урегульовано процесуальний порядок виконання рішень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого са­моврядування щодо земельних спорів.

Важливим положенням цієї статті є визначення тер­мінів вступу в законну силу прийнятих рішень. Таким терміном є момент прийняття рішення по земельному спору відповідним органом. Разом із тим, в коменто­ваній статті передбачена підстава призупинення прий­нятих рішень. Такою підставою є оскарження зазна­чених рішень в суді, що є важливою процесуальною гарантією дотримання прав і законних інтересів сто­рін, які беруть участь у розгляді та вирішенні земель­них спорів.

Оскарження рішень, ухвалених органами, що розгля­дали спір, відбувається у відповідності до положень Цивільного процесуального кодексу України.

В статті передбачено, що виконання рішення, при­йнятого внаслідок розгляду земельних спорів, здійсню­ється органом, який прийняв це рішення. Процедура

424

виконання рішення передбачає фактичне відновлення прав і законних інтересів власників землі, землекори­стувачів та інших суб'єктів земельних правовідносин, які є сторонами спору. Воно може здійснюватися за допомогою встановлення межових та охоронних зна­ків, усунення порушень, що перешкоджають експлуа­тації земельної ділянки, звернення до органів адміні­стративної юрисдикції про необхідність притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, ін­ших заходів.

Якщо в процесі розгляду земельного спору буде виявлено, що стороною спору заподіяна шкода або спри­чинені втрати сільськогосподарського чи лісогосподар­ського виробництва, останні повинні бути відшкодова­ні порушником у відповідності до діючого земельного законодавства.

Збитками, які підлягають відшкодуванню, внаслідок порушення земельного законодавства можуть бути: погіршення якості ґрунтового покриву та інших кори­сних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарсь­ких угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки та де­які інші. Порядок визначення та відшкодування збит­ків встановлено постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 10 квітня 1993 р. «Порядок відшкодування збит­ків власникам землі та землекористувачам»1.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарсько­го виробництва, які можуть підлягати відшкодуванню внаслідок розгляду земельних спорів, включають втра­ти сільськогосподарських угідь, лісових земель та ча­гарників, а також втрати, завдані обмеженням у зем­лекористуванні та погіршенням якості землі. Під втра­тами сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва слід розуміти вилучення сільськогоспо­дарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножа­тей і пасовищ) та лісових угідь (вкритих лісом земель,

1 ЗП Уряду України.— 1993.— № 10.— Ст. 193.

425

незімкнутих лісових культур, галявин, згарищ та лісо­вих насаджень, що загинули, незалісених лісосік, пус­тирів, лісорозсадників) для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням відповідно сільського або лісо­вого господарства. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначається постано­вою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 р. «Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що підлягають від­шкодуванню *1.

Важливою процесуальною гарантією захисту прав та законних інтересів сторін земельних спорів є те, що виконання рішення по спорах може бути призупине­но або термін може бути продовжений.

Суб'єктами, яким надано право на здійснення відповідних дій, є суд або вищестоящі органи. Підставами для таких дій можуть бути: оскарження рішення однією із сторін; неможливість виконання рішення внаслідок стихійно­го лиха, екологічної або техногенної катастроф; при­пинення діяльності юридичної особи або смерть фізич­ної особи, які були стороною спору; зміна власника земельної ділянки, землекористувача або орендаря, що була стороною спору; необхідність вилучення земель­ної ділянки, яка була предметом спору, для суспіль­них потреб та ін. Перелік таких підстав в ЗК України не наводиться, оскільки в кожному конкретному ви­падку висновок про необхідність призупинення або продовження терміну виконання рішення приймаєть­ся з урахуванням як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що виникають.

1 ЗП Уряду України.— 1991.— № 10.— Ст. 98.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів:

  1. Стаття 161. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
  2. ЗМІСТ