<<
>>

Стаття 166. Рекультивація порушених земель

1. Рекультивація порушених земель — це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних захо­дів, спрямованих на відновлення ґрунтового покри­ву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гір­ничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

3. Для рекультивації порушених земель, відновлен­ня деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, гео­логорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділян­ки або на ділянки без ґрунтового покриву.

У зв'язку з розвитком промисловості та будівницт­ва, руйнація ґрунтів приймає великі масштаби. Це при­зводить до зміни екологічних систем, утворення тех­ногенних ландшафтів. Більш над усе порушується ґрунтовий покрив за відкритого видобутку корисних копалин. За приблизними підрахунками, в нашій кра­їні площа порушених земель сягає 165 тис. га, а строк затримки відновлення відпрацьованих земель в серед­ньому в Україні складає 36 років. Тому проблема інду­стріального впливу на ґрунтовий покрив у майбутньо­му буде не менш актуальною, ніж зараз.

До порушених земель відносять землі, які втратили вихідну господарську цінність та є джерелом негатив­ного впливу на навколишнє середовище. Рекультива­ція земель є одним з ефективних заходів у вирішенні питання раціонального використання земельних ресур­сів та проблеми охорони природи взагалі.

Рекультивації підлягають всі землі, які зазнають або зазнали змін у рельєфі, ґрунтовому покриві, материн­ських породах та породах, що їх підстилають, які від­буваються або відбулися в процесі гірничих, гідротех­нічних, геологорозвідувальних та інших робіт.

440

Рекультивація земель — комплекс робіт, спрямова­них на відтворення продуктивності та господарської цінності порушених земель, покращання умов навко­лишнього середовища.

Рекультивація земель є складовою частиною техно­логічних процесів, що плануються для технічного ви­користання та відновлення порушених земель. Розроб­ляючи проекти рекультивації, враховують природні умови району, площу порушених земель, перспективи розвитку району видобутку, фактичний або прогнозний стан порушених земель до моменту рекультивації.

Визначаючи напрямки рекультивації необхідно про­аналізувати співвідношення існуючих земельних угідь, антропогенне навантаження на ландшафти (розораність, лісистість, наявність природоохоронних та рекреацій­них територій), перспективу розвитку регіону з метою визначення потреб у резервних площах для промисло­вого, цивільного будівництва, індивідуальної забудови тощо.

Процес рекультивації складається з двох послідов­них етапів: перший — технічна рекультивація, дру­гий — біологічна. На технічному етапі проводять зні­мання та складування гумусованого шару ґрунту та по­тенційно родючих порід, селективне виймання та скла­дування у відвалах вскришних порід, вирівнюють по­верхню, засилають кар'єри, рови, ритвини, проводять, якщо потрібно, хімічну меліорацію ґрунту, який зали­шився на місці розробки, відсипають шар ґрунту, або потенційно родючих порід, будують дороги, спеціальні гідротехнічні споруди.

Біологічний етап рекультивації повинен починати­ся після повного завершення технічного етапу. Земель­ні ділянки в період виконання біологічної рекульти­вації в сільськогосподарських та лісогосподарських цілях повинні проходити меліоративну стадію з виро­щуванням багаторічних злакових і бобових культур для відновлення або формування кореневмісного шару та його збагачення органічними речовинами. Основни­ми заходами є такі: уведення меліоративних сівозмін, застосування підвищених норм висіву сільськогоспо-

441

дарських культур та внесення добрив, застосування спеціальних агротехнічних, агролісомеліоративних, інженерних та протиерозійних заходів.

Після меліоративного періоду проводиться інвента­ризація рекультивованих земель.

Рекультивовані землі та прилеглі до них території після завершення всього комплексу робіт повинні мати оптимально організований та стійкий ландшафт.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 166. Рекультивація порушених земель:

  1. Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
  2. Статья 87. Состав земель промышленности, энергетики, транспорта, связи, радиовещания, телевидения, информатики, земель для обеспечения космической деятельности, земель обороны, безопасности и земель иного специального назначения
  3. 5. Вiдповiдальнiсть за порушення вимог ефективного використання земель та iнших природних ресурсiв в аграрному виробництвi
  4. Временные правила о производстве банком покупки земель за свой счет и продажи этих земель (приложение к ст. 43 устава).
  5. Стаття 192. Завдання моніторингу земель Основними завданнями моніторингу земель є про­гноз еколого-економічних наслідків деградації зе-
  6. Д. Порушення умов контрактів та засоби захисту 1. Порушення та анулювання
  7. § 2. Недействительность сделок Статья 166. Оспоримые и ничтожные сделки
  8. § 166.
  9. 80. Склад земель фермерського господарства. Приватизація земельних ділянок членами фермерського господарства. Земельні права та обов'язки фермерського господарства та його членів. Використання земель фермерського господарства іншими особами.
  10. Задание 166
  11. Упражнение 166
  12. 54. Поняття і склад земель населених пунктів та особливості їх правового режиму.(Правовий статус земель населених пунктів)
  13. 166. Покушение при отдельных видах преступных деяний
  14. 166. О ПРЕДМЕТНОСТИ И ПРОДАЖНОСТИ
  15. 166. С. Д. Полторацкому (февраль)
  16. §              166. Ь. Городские сервитуты
  17. 166. Неопределенно-количественные слова
  18. 166. Неопределенно-количественные слова