<<
>>

Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дару­вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і ко­мунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були рані­ше надані їм у користування;

208

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділян­ки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки не­сільськогосподарського призначення за межами на­селених пунктів, на яких розташовані об'єкти неру­хомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

3. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності иа земельні ділян­ки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором кулів лі-продажу, дару­вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташова­ні об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

4. Землі сільськогосподарського призначення, при­йняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Як вже визначалось, набуття права власності на зе­млю відбувається на підставі діючих нормативних актів за наявністю підстав, передбачених коментованою статтею. Тобто правовідносини власності і, отже, об'єк­тивне право власності виникає на підставі правових норм і за наявністю певних юридичних фактів. Ці юри­дичні факти називаються підставами (або засобами) придбання права власності.

В більшості випадків виникнення права власності на конкретну земельну ділянку у однієї особи означає припинення права власності на цей об'єкт у іншої осо­би.

Тому одні й ті ж юридичні факти можуть виступа­ти одночасно підставами і виникнення, і припинення права власності на земельну ділянку.

209

Передбачені ст. 81 підстави виникнення права при­ватної власності застосовуються в повному обсязі тіль­ки до громадян України. По-перше, право власності громадян на земельні ділянки може виникати на під­ставі цивільно-правових угод. Такі угоди бувають дво­сторонні (дарування, купівля-продаж, обмін) і односто­ронні (успадкування).

Підстава виникнення права власності на земельні ділянки за двосторонніми угодами виникає з моменту нотаріального посвідчення договорів (див. ст. 132 ЗК України)

Односторонньою угодою як підставою виникнення права власності на земельні ділянки є, головним чи­ном, прийняття спадщини. Особи, покликані до спад­кування за законом або заповітом, стають власниками спадкоємної земельної ділянки тільки в силу прий­няття спадщини. Тому не можна вважати підставою виникнення права власності на земельну ділянку, що залишилася після померлого громадянина, заповіт або спадкування за законом. Доки спадкоємець не вира­зив волі на прийняття спадщини, він правонаступни­ком не стає. Тому підставою виникнення права влас­ності у даному випадку є бажання спадкоємця прий­няти спадщину.

Порядок здійснення угод з земельними ділянками регламентується главою 20 цього Кодексу. При укла­данні угод з земельними ділянками не допускається зміна їх цільового призначення і мети використання. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних Ділянок, які перебувають у користуванні громадян, одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських під­приємств, установ та організацій, або одержання земель­них ділянок із земель державної і комунальної влас­ності в межах норм безоплатної приватизації, визна­чених цим Кодексом. Набуття права на землю грома­дянами здійснюється шляхом передачі земельних ді­лянок у власність.

Громадяни набувають права влас­ності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконав­чої влади або органів місцевого самоврядування в ме­жах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право отримати безоплат­но у власність раніше надані їм в користування земель­ні ділянки, але за розмірами, які встановлені в чинно­му Земельному кодексі.

У разі відсутності приватизованих земельних діля­нок громадяни України мають право отримати без­оплатно у власність із земель державної або комуналь­ної власності по одній земельній ділянці з кожного виду використання. Таким чином, громадяни України мають можливість отримати безоплатно у власність шляхом приватизації до шести земельних ділянок з кожного виду використання в межах, передбачених ст. 121 цьо­го Кодексу.

Крім того, у випадку приватизації сільськогосподар­ських підприємств громадяни — працівники цих під­приємств мають право отримати ще й земельний пай, який після виділення в натурі (на місцевості) набуває статусу земельної ділянки з відповідною метою вико­ристання. При приватизації земель державних і ко­мунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, земельні ділянки передаються праців­никам цих підприємств, установ та організацій, а та­кож пенсіонерам з їх числа, з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Кожен працівник цього підприємства, установи та організації, а також пенсіо­нери з їх числа, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на міс­цевості). Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сіль­ськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи

211

комунальній власності (лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд).

Підстави виникнення права приватної власності іноземних громадян і осіб без громадянства обмежені. Вони мають право набувати у власність земельні ділян­ки (на підставі цивільно-правових угод) тільки несіль­ськогосподарського призначення на яких, як правило, розташовані або будуть будуватися об'єкти нерухомо­го майна, в першу чергу, в межах населеного пункту.

Вони не мають права на безоплатну приватизацію зе­мельних ділянок.

Якщо іноземний громадянин або особа без громадян­ства у порядку успадкування отримає земельну ділян­ку сільськогосподарського призначення, то вона повин­на її протягом року залишити шляхом відчуження, тобто продати, обміняти або подарувати особі, яка во­лодіє належною земельною праводіездатністю (напри­клад, громадянину України). Термін, в який повинна бути відчужена земельна ділянка сільськогосподарсь­кого призначення, починається з дня прийняття спад­щини. У випадках, коли земельна ділянка протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка під­лягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Іноземний громадянин або особа без громадянства, до яких переходить право власності на земельну ділян­ку і які не можуть набути права власності на землю, мають право отримати її в оренду.

<< | >>
Источник: Гетьман А.П., Шульга М.В. та ін.. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Коментар. Харків 2002. 2002

Еще по теме Стаття 81. Право власності на землю громадян:

  1. 81. Правовий режим майна у фермерському господарстві., його особливості. Право власності на майно, яке використовується для ведення фермерського господарства. Відчуження майно фермерського господарства.
  2. 6_Право власності на природні ресурси.
  3. Стаття 3. Регулювання земельних відносин
  4. Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
  5. Стаття 59. Право на землі водного фонду
  6. Стаття 81. Право власності на землю громадян
  7. Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
  8. Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
  9. Стаття 84. Право власності на землю держави
  10. Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
  11. Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
  12. Стаття 95, Права землекористувачів
  13. Стаття 118, Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
  14. Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
  15. Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам