Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб

1. Юридичні особи (засновані громадянами Укра­їни або юридичними особами України) можуть набу­вати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором кулівлі-продажу, дару­вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених зако­ном.

2. Іноземні юридичні особи можуть набувати пра­во власності на земельні ділянки несільськогосподар­ського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбаная об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'­єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

3. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними осо­бами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Стаття, що коментується, вперше закріплює право приватної власності на землю юридичних осіб. Особ- ^ ливістю набуття землі у власність юридичними особа­ми є те, що земельні ділянки у власність їм надаються тільки для підприємницької діяльності, тобто для здій­снення безпосередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку за використання земельної ділянки (ст. 1 Закону України «Про підприємництво»).

Основним способом набуття у власність земельних ділянок юридичними особами є придбання їх за цивіль­ними угодами (наприклад, договорами кулівлі-продажу, дарування, міни, застави та заповіту). Особливості при­дбання земельних ділянок у власність за цивільними угодами передбачені главою 20 Земельного кодексу. Як правило, продаж земельних ділянок державної та ко­мунальної власності юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс).

Договір відчуження земельної ділянки підлягає но­таріальному посвідченню. Укладення таких угод здій­снюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

У випадку, якщо продавцем виступають державні або комунальні органи, вартість земельної ділянки визна­чається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою кабінетом Міністрів України. Якщо продавцем земельної ділянки виступає юридична або фізична особа, вартість земель­ної ділянки визначається за згодою сторін, але не може бути меншою, ніж її грошова експертна оцінка.

Право власності на землю господарчих товариств, наприклад, сільськогосподарських акціонерних това­риств, може виникати шляхом внесення до статутно­го фонду земельних ділянок їх засновників.

Іноземні юридичні особи мають право набувати у власність земельні ділянки тільки несільськогосподар­ського призначення у випадку придбання об'єктів не­рухомого майна або для спорудження об'єктів нерухо­мого майна, пов'язаних із здійсненням підприємниць­кої діяльності в Україні. Обов'язковою умовою для набуття іноземною юридичною особою права власності на земельну ділянку є реєстрація постійного представ­ництва з правом ведення господарської діяльності на території України. Для здійснення угод на придбання у власність земельних ділянок, які перебувають у дер­жавній власності, іноземними юридичними особами потребується погодження Верховної Ради України. Для придбання земельних ділянок, які є у комунальній власності, потребується погодження Кабінету Міністрів України.