ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ: ІНТЕГРАЦІЯ З ЕКОНОМІЧНИМИ НАУКАМИ.

Фінансовий контроль завжди знаходиться в полі зору як бухгалтерів і фінансистів, так й управлінців і правовиків. Крім того, вивчають сутність фінансового контролю і аналітики, і аудитори, і фінансові менеджери.

Теорія контролю займається проблемами, які мають найбільш загальне і принципове значення, розробляючи єдині поняття для всіх розділів науки. Тому не можна погодитись з Л.М. Крамаровським, що наука про контроль розробляє і встановлює лише основні принципи організації і проведення контрольно- ревізійної роботи [2, с. 3]. Вважаємо, це досить вузьке визначення функцій науки.

Наприклад, Білуха пише: “Економічний контроль виконує конкретні функції економічної науки:

пізнавальну - виявлення фактів, які негативно впливають на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин з метою регулювання їх;

культурно-виховну - передбачає виховання ощадливості у витрачанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

практично-дійову - забезпечує управління економікою конкретними методиками” [1, с. 3-4]

До вище перерахованих функцій науки, на наш погляд, слід додати ще комунікативну функцію, спрямовану на накопичення, зберігання, розповсюдження і передачу знань про контроль.

Особливостями науки фінансового контролю є наступні:

^т Вісник ЖІТІ. - 2002. - № 20. - с.358-363

1) предметом дослідження є наявність, рух, збереження і ефективне використання фінансових ресурсів;

2) вона відрізняється специфікою своїх суб’єктів, об’єктів, методів дослідження;

3) їй притаманна специфічна практична спрямованість;

4) використовує, в основному, вартісні показники;

5) здійснює співставлення фактичного стану господарювання з плановим, нормативним станом і діючим законодавством.

Оскільки наука про фінансовий контроль є відносно молодою, яка формулює власний понятійний апарат, виявляє закономірності, досить важливим питанням є дослідження зв’язку фінансового контролю з іншими науками.

Вище було зазначено, що фінансовий контроль інтегрується з наступними науками: менеджмент (теорія управління), фінанси, бухгалтерський облік, фінансове право, аналіз, фінансовий менеджмент.

Це свідчить, що фінансовий контроль як система спеціальних знань виник на перетині ряду економічних наук. Однак сьогодні фінансовий контроль виступає як якісно нова наука, що має свій предмет; метод і специфічні методичні (технічні) прийоми дослідження. В цій науці на перший план висуваються два аспекти здійснення контролю: по-перше, з позицій забезпечення збереження власності, достовірності облікових і звітних даних, дотримання державної і фінансової дисципліни, по-друге, виходячи із завдання об’єктивної оцінки виконання плану (з врахуванням ступеня обгрунтованості планових показників), є виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності господарювання і збільшення доходів державного бюджету [3, с.

Вважаємо за потрібно більш докладно зупинитись на взаємозв’язку контролю саме з менеджментом (теорією управління). Відомо, що функція управління - це вид (окрема частина) управлінської діяльності. Щоб контроль був функцією управління, необхідно, щоб він відповідав ознакам функції, якими є: відокремлений самостійний характер діяльності і особлива цілеспрямованість (тобто, ця діяльність повинна бути об’єктивно необхідною). Щодо першої ознаки контролю слід зазначити, що контрольна діяльність є відокремленою і самостійною. Ми не можемо погодитись з поглядами Старосцяка Е., який пише: “Контроль не є самостійною первинною діяльністю. Контролювати можна лише те, що вже маємо... Він стосується тієї діяльності, яка вже має місце незалежно від контролю” [4, с. 199]. На противагу їм цитуємо слова Е. Кочерина: “При досягненні цілей, які стоять перед системою управління, кожний вид управлінської діяльності є вторинним (планова, організаційна, контрольна), але відносно один одного вони є первинними і самостійними” [5, с. 14, 15]. Таким чином, першій ознаці функції (самостійний, відокремлений вид діяльності) контроль відповідає.

Цілеспрямованість контролю полягає в тому, що в ході його з’ясовуються результати впливу суб’єкта на об’єкт, допущені відхилення від вимог управлінських рішень, від прийнятих принципів організації та регулювання, причини цих відхилень, а також визначаються шляхи подолання перешкод для ефективного функціонування всієї системи [6, с. 236].

Як стверджує К. Адамецкі, “контроль відіграє роль бар’єра, що спрямовує весь процес виконання до встановлених ідеальних вимог” [7, с. 129].

Контроль - це владна діяльність, що впливає на вчинки, дії учасників спільної праці. Владність контролю полягає в наявності у контрольних органів повноважень, пов’язаних з можливістю: а) давати підконтрольним об’єкта обов’язкові для виконання вказівки про усунення виявлених недоліків; б) ставити питання перед компетентними органами про притягнення до відповідальності винних в порушеннях осіб; в) безпосередньо вдаватись в ряді випадків до заходів державного примусу.

Таким чином, контрольна функція невіддільна від відповідних владних повноважень, без яких “вона (функція) перетворюється на абстракцію” (8). Тому важливо, поклавши на будь-який орган зобов’язання здійснювати контроль, надати йому той обсяг державно-владних повноважень, що дозволить реалізувати цей контроль з великою користю для справи.

В літературі з теорії управління контролю нерідко відводиться пасивна роль спостерігача за виконанням управлінських рішень. С.Є. Каменіцер вказує, що “контроль ведеться в трьох напрямах: за ходом здійснення намічених цілей, за виконанням окремих заходів, за реалізацією наміченої раніше ефективністю рішень” [9, с. 9].

Однак деякі автори перевищують роль і значення контролю в системі управління на шкоду іншим функціям, які також мають самостійне значення. Наприклад, Петров А.С. пише: “контрольний елемент у складі управляючої системи представляє підсистему збору і переробки первинної інформації, яка йде безпосередньо від об’єкта управління” [10, с. 81-81]. І далі: “..в контрольній системі повинна бути аналітична підсистема, яка переробляє інформацію про відхилення об’єкта управління від заданої програми” (там же, 82). Однак не слід і перевищувати роль контролю. Адже збір інформації про об’єкт управління, її узагальнення та аналіз належать до сфер обліку та економічного аналізу, якими не можна нехтувати.

Досліджуючи зв’язок обліку з контролем, слід згадати слова М.Г. Чумаченка про те, що “... облік сам по собі не є контролем, облік - це відображення у відповідному порядку всіх здійснюваних процесів, що в сукупності створює інформаційну базу підприємства” [11, с. 67]. Тісний взаємозв’язок функцій контролю і обліку проявляється в тому, що основним суб’єктом цих функцій на підприємствах є бухгалтерська служба. Не володіючи методикою бухгалтерського обліку і змістом та структурою звітності, досить складно контролювати. З іншого боку, вимоги, які висуваються перед контролем, переадресовуються бухгалтерському обліку. Наприклад, щоб здійснити контроль, вся система бухгалтерського обліку постійно удосконалюється.

Однак, незважаючи на тісний взаємозв’язок між обліком і контролем, ми стверджуємо, що це різні науки. Найкраще відмінності між ними виділив Ф.Ф. Бутинець: “Наука про контроль відрізняється від бухгалтерського обліку: а) низкою вирішу-ваних проблем; б) обсягом господарських явищ; в) об’єктами дослідження; г) суб’єктами здійснення; д) використанням інформації; е) своїми функціями” [12, с. 30-31]. Контроль співставляє кожне господарське явище, включаючи організацію і ведення обліку, з діючим законодавством. Все це представляє складну область пізнання, що має свої специфічні особливості, на які наука бухгалтерського обліку відповіді не дає. Нашу позицію можна підтвердити словами Валуєва Б.І. та Горлова Л.П., які пишуть: “Твердження, що ведення обліку є одночасно здійсненням контролю, є досить спірним, оскільки побудова бухгалтерської моделі господарських засобів і забезпечення контролю за їх зберіганням і доцільністю використання досягається принципово різними методами. Елементи методу бухгалтерського обліку, якщо розглядати їх під кутом зору власне бухгалтерського обліку, не містять в собі контрольних функцій. За допомогою документації навряд чи можна вести правильний контроль господарських операцій, тому що він здійснюється переважно на стадіях, що передують складанню первинних документів. За складністю та важливістю вирішуваних задач калькуляція та інвентаризація далеко виходять за межі методу бухгалтерського обліку, а звертання до бухгалтерських рахунків для одержання різного роду інформації є процедурою, що належить до інших функцій управління” [13, с. 46].

Успішне функціонування контролю неможливо без тісної взаємодії з функцією аналізу. Термін “аналіз” походить з грецької “analyzis”, що в перекладі означає “розділяю”, “розчленяю”.

Слід зазначити, що аналіз сформувався як наука в результаті диференціації суспільних наук. Раніше функції аналізу вивчались в межах таких дисциплін як балансоведення, бухгалтерський облік, фінанси, статистика. Однак з часом вищезазначені науки вже були неспроможні забезпечити всі запити практики. Виникла нагальна необхідність виділення аналізу в самостійну галузь знань. Сьогодні інтерес до аналізу помітно підвищився. І в сучасних умовах аналіз перетворився на важливий засіб планового управління економікою підприємства, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва. Г.В. Савицька, аналізуючи роль і місце аналізу в системі управління, наголошує на тому, що “для управління виробництвом потрібно мати уявлення не лише про хід виконання плану, результати господарської діяльності, але і про тенденції та характер змін, що відбуваються в діяльності підприємства. Усвідомлення, розуміння інформації досягаються за допомогою економічного аналізу” [14, с 1617]. Але, погоджуючись з цим твердженням, ми не підтримуємо поглядів Савицької Г.В. про те, що система управління складається з наступних елементів: планування, облік, аналіз та управлінське рішення. Вважаємо, що слід до цієї системи обов’язково включити такий елемент, як контроль, без якого вся наведена система втрачає своє значення.

І.А. Бєлобжецький пише: “Попередній аналіз звітності та інших джерел інформації дозволяє правильно обрати об’єкти та тематику ревізій і перевірок. Одночасно прийоми аналізу широко використовуються у здійсненні контрольних дій, особливо у комплексних ревізіях діяльності підприємств та об’єднань” [15, с. 11]. Основним завданням фінансового аналізу є отримання об’єктивної та достовірної інформації про ефективність господарювання об’єкта аналізу та контролю, в ролі якого виступає суб’єкт підприємницької діяльності. Інформаційним джерелом аналізу фінансового стану і фінансових результатів є переважно дані бухгалтерських балансів та звіт про фінансові результати та їх використання. Таким чином, економічний аналіз - це функція управління, яка забезпечує науковість прийняття рішень і тісно пов’язана з контролем.

Фінансовий контроль тісно пов’язаний з фінансами і обумовлений функціями фінансів. Враховуючи, що функції будь-якої економічної категорії є формою вираження суспільного призначення цієї категорії, то саме функції виражають те головне і специфічне, що характерне для конкретної економічної категорії. Визначення функції фінансів, їх кількості залежить від концепції визначення сутності фінансів та поняття фінансів. Ми підтримуємо розподільчу концепцію фінансів, яка поруч з акумулюючою, розподільчою і стимулюючою визначає контрольну функцію фінансів. Фінансовий контроль на рівні підприємства здійснюється за правильністю розподілу виручки, валового доходу, чистого доходу, прибутку, на рівні держави - за правильністю формування доходів державного бюджету та правильним використанням видатків. Однак поряд з поширеними поглядами на фінансовий контроль як функцію фінансів, в економічній літературі зустрічається думка щодо фінансового контролю як методу управління фінансами. Сутність фінансового контролю як методу управління та як поняття зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів щодо їх розв’язання, усунення порушень, попередження в подальшому. В цьому аспекті фінансовий контроль прийнято розглядати як систему, що включає контролюючі суб’єкти, підконтрольні об’єкти та контрольні дії. Вважаємо, що трактування фінансового контролю як методу управління фінансами більш характерно для науки фінансового менеджменту, ніж фінансів.

Фінансовий контроль тісно пов’язаний з фінансовим правом. Де саме проявляється цей взаємозв’язок? Відомо, що відносини, які виникають в процесі мобілізації, розподілу і витрачання коштів централізованих та децентралізованих фондів державою та її органами, регулюються фінансово-правовими нормами. Аналогічно відбувається на рівні підприємств. Наприклад, процес розподілу балансового прибутку (в частині сплати податку на прибуток) також підлягає регулюванню фінансово-правових норм. Норми фінансового права є загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави. Характерною ознакою фінансово-правової норми є її категоричність [16, с. 113]. Крім цього, фінансово-правова норма включає санкції до її порушника. За порушення фінансового законодавства застосовується дисциплінарна,

адміністративна, фінансова і кримінальна відповідальність. Таким чином, саме шляхом застосування фінансового права у діяльності суб’єктів господарювання і проявляється взаємозв’язок фінансового контролю з фінансовим правом.

З вищесказаного можна зробити наступний висновок: контроль є самостійною функцією управління економікою, однак він не поглинає інші функції, а взаємопроникає в них, активно впливаючи на ефективність їх використання.

В нашій країні першим поставив і теоретично обґрунтував питання про необхідність контролю В.І. Ленін. Однак слід зазначити, що подальша розробка теоретичних основ контролю затягнулась на тривалий час. У 1979 році Попов Г.Х., Дживадов Г.А. і Кочерін Є.А. писали: “Наука про планування та облік існує, а про контроль науки немає” [17, с. 21]. Розвиток науки стримувався тривалою відсутністю його теорії. Рецензуючи працю І.А. Бєлобжецького, Н.В. Дембінський писав: “Найбільш нерозробленою залишається теорія господарського, в тому числі і фінансового контролю” [18, с. 61]. Необхідність створення теорії контролю і, відповідно, необхідність виділення контролю в самостійну науку базується нами на тому, що в її дослідженнях є щось таке, що не входить і не може ввійти за своєю природою до предмету жодної з існуючих наук, а її виділення не порушить цілісності інших наук. За характером задач, які стоять перед такою наукою, можна судити про її синтезуючу роль. Тісно взаємодіючи з іншими спеціальними науками, контроль відрізняється рядом істотних особливостей. Виступаючи галузевою наукою з прикладним характером, наука про контроль одночасно характеризується комплексним і широким підходом до предмету, який вивчається.