26. М.Ю. ЛЕРМОНТОВ. «ПЕСНЯ ПРО ЦАРЯ ИВАНА ВАСИЛЬЕВИЧА, МОЛОДОГО ОПРИЧНИКА И УДАЛОГО КУПЦА КАЛАШНИКОВА»
Основная тема поэмы — борьба за восстановление достоинства семьи. Яркие, героические характеры, помещенные в необычную критическую ситуацию — таково содержание поэмы. Для 16 века, века Ивана Грозного, обстановка эта весьма характерна.
Образ опричника Кирибеевича передан исторически верно — опричнина творила всяческие беззакония, пользуясь приближенностью к царю и безнаказанностью. Семье купца Калашникова нанесено оскорбление и, по обычаям того времени, Калашников бьется с обидчиком Кирибеевичем. Считалось, что в таком «правом» суде на стороне невиновного будет бог, а виновный в бою проиграет. За битвой следил царь (любивший подобные забавы) и народ. Купец Калашников убивает опричника одним ударом в висок. Разгневанный царь спрашивает купца, не намеренно ли тот убил его «...верного слугу...лучшего бойца Кирибеевича», и купец признается, что намеренно, но отказывается огласить причину, заботясь о сохранении чести семьи. Иван Грозный посылает Калашникова на плаху и одаривает его семью. Образ Ивана Грозного исторически верен. Этот грозный тиран верил, что может распоряжаться жизнью и душами своих подданных, кроме того, он был жесток и кровожаден; публичным пыткам и казням подвергались зачастую невинные люди. Во времена Ивана Грозного случались вспышки бунта, подобные описанной в «Песне...», но случаи эти были единичны и русский народ, запуганный и измучен-Печорин как «портрет поколения» («портрет, составленный из пороков всего нашего поколения» — Лермонтов). Портрет героя времени создается как история одной человеческой души. Характер Печорина очень противоречив Он приносит страдания всем, кто находится рядом с ним (Бэле и ее семье, Мери, Грушницкому) и осознает это (даже называет себя «нравственным калекой»), В то же время Печорин — фаталист, и он понимает, что просто исполняет прихоти судьбы («невольно я разыгрываю жалкую роль палача», «я играл роль топора в руках судьбы-).
Дневник Печорина. Печорину кажется, что жизнь его пуста и бессмысленна. С другой стороны, в душе Печорина живут добрые чувства (он потрясен смертью Бэлы, он плачет, потеряв Веру, перед дуэлью он любуется приро- Ь дой). Печорин щедро наделен при- срродой обаянием и силой, только I эту силу ему некуда направить, он | не имеет цели. Разочарование в [ идеалах, сдерживаемые под личиной послушания страстные и горь- I кие мысли — характерные приме- I ты времени, в котором жили Лер- I монтов и Печорин. Поэтому автор ' назвал Печорина «героем нашего I времени».I Роман «Герой нашего време- ¦ ни» — первый психологический ро- I ман в русской литературе.
28. Н.В. ГОГОЛЬ. «ВЕЧЕРА НА ХУТОРЕ БЛИЗ ДИКАНЬКИ»
Еще гимназистом Гоголь интересовался народными легендами, повествованиями, собирал пословицы В "Вечерах» можно заметить, что автор хорошо ознакомлен с этими предметами Гоголь очень любил употреблять украинские слова и обороты в своих произведениях, диалектные словечки местных говоров. Во вступительном слове к 'Вечерам» Гоголь предлагает словарик, где коротко поясняет значение таких слов: «батог — кнут, галушки — клецки, люлька — трубка» и т.д. Рассказ «Пропавшая грамота» и его главный герой дьячок Фома Григорьевич. Описание места встречи с нечистой силой и описание царского дворца: обилие гипербол, насыщенность эпитетами, сравнениями. Юмор в рассказе.
Границы между реальным и фантастическим в «Вечерах» неуловимы. В «Ночи перед рождеством[» современность и история соприкасаются, и становится очевидным контраст героического прошлого и тусклой современности. Фантастическое в повестях становится бытовым, и от этого усиливается комический эффект.
ный тиранией, все-таки терпел Ивана Грозного. Колорит эпохи: бытовые детали, образы царя, опричника и купеческой семьи, воссозданы на основе народных исторических песен. Детали воссозданы очень точно. Например, уклад семьи. 16 век — век «Домостроя». когда мужчина был истинным главой дома, отвечал за благополучие (материальное и нравственное) всех остальных членов семьи.
Мы видим, что жена и младшие братья беспрекословно покоряются воле Калашникова, полностью ему доверяют. Калашников вызывает младших братьев и просит помочь ему в кулачном бою, если сам он будет побежден. Братья отвечают:Куда ветер дует в поднебесьи, Туда мчатся и тучки послушные, Когда сизый орел зовет голосом
На кровавую долину побоища,
. К нему малые орлята слетается:
Ты наш старший брат, нам вто- I рой отец;
Делай сам, как знаешь, как I ведаешь...
¦ Исторически точно воссоздана ' также обстановка пира Ивана I Грозного.
29. «МЕРТВЫЕ ДУШИ» Н.В. ГОГОЛЯ
История создания и замысел поэмы «Мертвые души» (в 1841 году Гоголь завершил работу над первым томом «Мертвых душ» и привез его в Москву. Книга потрясла всю читающую Россию, вызвала массу споров. Гоголь пробует продолжить работу над поэмой (второй том), через три года неустанной работы сжигает рукопись. Еще через три года он возобновил работу, но за несколько дней до смерти сжег готовую книгу). Поэма была задумана как трилогия, три части должны были представлять движение души к идеалу: падение, очищение, возрождение (эти три ступени должен был пройти главный герой Чичиков). Сюжет поэмы — путешествие главного героя Павла Ивановича Чичикова по России с целью приобретения мертвых душ. То обстоятельство, что герой путешествует, дает автору возможность дать полную картину российского быта и нравов. Жанровое своеобразие поэмы «Мертвые души» (она названа автором поэмой, поскольку образ главного героя, по мысли автора, должен был быть неразрывно связан с образом лирического героя — повествователя; так что повествователь, он же автор лирических отступлений — такой же полноправный герой поэмы, как и Чичиков).
Еще по теме 26. М.Ю. ЛЕРМОНТОВ. «ПЕСНЯ ПРО ЦАРЯ ИВАНА ВАСИЛЬЕВИЧА, МОЛОДОГО ОПРИЧНИКА И УДАЛОГО КУПЦА КАЛАШНИКОВА»:
- Про смерть царя Олексія Михайловича і про нового царя Феодора Олексійовича; про Самойловичеву апеляцію до Москви на Дорошенка; про Дорошенковий лист do запорожців, у якому він жаліється на Самойловича, / про відповідь запорожців на цей лист Дорошенкові; про Дорошенкову антипатію із Самойловичем через тодішні причини; про прихід під Чигрин Ромодановського з Самойловичем і про здобування Чигрина; пр
- Про справу Жабокрицького, номіната Луцько'і єпископії, його корес- понденцїі і про патріарші та царські відповіді; про листовну відозву архімандрита Хрисанфа до гетьмана; про смерть царя Іоанна Олексійовича; про шкідливе ординське вторгнення на Україну у помсту за Казикермен; про прусських музикантів, які прибули з Москви. Про бажання коронного гетьмана через лист відомостей у гетьмана Мазепи. Про запорозьку приязн
- Политко-правовые идеи царя Ивана IV и Андрея Курбского
- Про смерть царя Феодора Олексійовича і про царювання після нього двох царів і третьої їхньої сестри в Росії; про дбання короля Собе- ського завести в Pyci унію; про його послів через те в Люблін; про схилення Шум’янського до унії і його лист про те до папи римського; про перший розмін невільниками під Переволочною; про повторний Суховієвий прихід у тогобічну Україну, щоб посісти там гетьманство; про нещастя його в тому через Самойловичеві перепони; про повернення його на Низ; про поведінку його
- Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
- Про послання послів від обох монархій, російсько'і й польсько'і, до турецького царя з оголошенням про учинений поміж них мир і з побажанням, щоб і цар турецький зберіг із ними добросусідську приязнь і міцно наказав кримському ханові не давати жодної оказії до розбрату й війни з обома монархіями, російською і польською, тощо.
- Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
- Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
- Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
- Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
- Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
- Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
- Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт