<<
>>

3.6. Проблеми відмежування складів злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону, від суміжних складів злочинів

У загальнотеоретичному аспекті проблему розмежування суміжних складів злочинів розроблено недостатньо. Відсутнє навіть визначення поняття «суміжні злочини». Лише В. М. Кудрявцев писав про три варіанти співвідношення складів злочинів під цим кутом зору: 1) склади злочинів не мають жодної загальної ознаки, крім осудності та віку; 2) мають невелику кількість загальних ознак; 3) мають усі загальні ознаки, крім однієї.

До суміжних він відносив склади злочинів, які мають всі загальні ознаки, крім однієї. Але з цим погодитися важко. Наприклад, хуліганство не має зі злочинами проти особи жодної загальної ознаки, крім ознак суб’єкта. Навіть вина у вчиненні цих злочинів відрізняється за змістом. Проте зазначені злочини, безсумнівно, є суміжними. При цьому їх розмежування – одна з найскладніших проблем у кримінальному праві.

Для відповіді на питання щодо поняття суміжних складів злочинів доцільно класифікувати ознаки всіх зазначених у КК складів злочинів в аспекті їх співвідношення. Під цим кутом зору можна вирізнити такі їх види:

а) Відмінні ознаки (а № b). Вони, своєю чергою, поділяються на очевидні, наприклад, умисел та необережність, і латентні (приховані). Прикладом останніх можуть бути хуліганські та особисті мотиви.

б) Загальні ознаки (а = b). Вони також можуть бути очевидними (наприклад, наслідок у вигляді смерті) і латентними (наприклад, тяжкі наслідки злочинів проти довкілля).

Серед перелічених ознак схожими є ті чи ті пари загальних і латентних відмінних ознак. Суміжними, на наш погляд, є склади злочинів, які мають схожі ознаки у різних комбінаціях. При цьому роль критеріїв розмежування відіграють відмінні ознаки.

У цьому аспекті суміжними порівняно із злочинами проти здоров’я населення є склади окремих злочинів проти основ національної безпеки України; життя та здоров’я особи; проти власності; злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності; злочинів проти довкілля; проти громадської безпеки та безпеки виробництва; проти моральності; проти авторитету органів державної влади; органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, що посягають на встановлений порядок функціонування матеріальних носіїв інформації чи засобів її передачі; злочинних діянь, що вчиняються у сфері службової діяльності.

Так, суміжними стосовно до порушення правил боротьби з епідеміями, а також порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами є диверсія (ст. 113), неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131), порушення правил екологічної безпеки (ст. 236), забруднення або псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), забруднення атмосферного повітря (ст. 241), порушення правил охорони вод (ст. 242), забруднення моря (ст. 243), порушення правил пово- дження з вибуховими легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267), порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції чи безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. 275). Суміжним щодо злочинів, передбачених стаття- ми 113, 275, а також зазначених злочинів проти довкілля є склад злочину порушення встановлених правил поводження з отруйними або сильнодіючими речовинами (ч. 2 ст. 321). Схожими є ознаки злочинів проти здоров’я населення, що полягають у розкраданні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, або обладнання, призначеного для виготовлення зазначених предметів, або прекурсорів із різними формами розкрадання, відповідальність за які передбачено в розділі VI КК (статті 185–187, 189–191). Суміжними є також злочини, передбачені ст. 305 (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів) та 201 (контрабанда), 306 (використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів) та 209 (легалізація – відмивання) грошових доходів, одержаних злочинним шляхом), 315, 324 (схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів, або одурманюючих засобів) і 304 (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність), 317, 322 (організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів, або для вживання одурманюючих засобів) і 302 (створення або утримання місць розпусти і звідництво), 318 (незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів) і 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).
Отже, суміжними порівняно із злочинними діяннями проти здоров’я населення є понад двадцять складів інших злочинів.

Перебувають вони у такому співвідношенні і між собою. Наприклад, суміжними є склади злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311 та 321; 308, 312 та 313; 310 та 320; 315, 323 та 324; 317 та 322; 320 та ч. 2 статей 321; 325 та 326. Вони становлять ще більше десятка варіантів зазначеного співвідношення.

Отже, суб’єктам правозастосування у вирішенні питань кваліфікації злочинів проти здоров’я населення доводиться аналізувати більше тридцяти комбінацій їх співвідношення з іншими складами злочинів і з’ясовувати питання їх розмежування. Тому ця проблема актуальна в площині не лише теорії, а й практики. Адже розмежування суміжних складів злочинів, за ви- словленням В. М. Кудрявцева, – це зворотний бік кваліфікації. Якщо кваліфікація – це вибір кримінально-правової норми, що передбачає дане суспільно небезпечне діяння, та закріплення цього вибору в юридичному акті (вироку, ухвалі, постанові), то розмежування полягає у відшуканні ознак, які індивідуалізують склад того чи іншого злочину, що дозволяє відрізнити його від суміжних (схожих) складів злочину. Іншими словами, необхідно знайти критерії відмежування суміжних складів злочинів. Це сприятиме і правильній кваліфікації діяння, а в кінцевому підсумку – реалізації принципу законності в розгляді кримінальної справи.

Як критерії розмежування можуть виступати тільки відмінні ознаки. При цьому, звичайно, встановлення явно відмінних ознак труднощів не становить – непростою є задача встановлення неочевидних, латентних відмінних ознак. Вона може бути успішно вирішена за умови використання правильної методики, що передбачає здійснення всіх необхідних досліджень системно, послідовно та логічно.

Загальні рекомендації розмежування суміжних злочинів розроблені головним чином у працях В. М. Кудрявцева та С. А. Тарарухіна. Зокрема, ними пропонується здійснювати таке розмежування за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, властивими елементам їх складу.

Такий підхід в цілому виправданий, хоча й потребує деяких уточнень у частині аналізу ознак об’єкта злочину, оскільки зазначені науковці спирались на небезспірну, на наш погляд, концепцію «об’єкт – суспільні відносини», не долучили вони також до його класифікації видовий об’єкт. Крім того, вони виходили з дещо іншого розуміння критеріїв розмежування суміжних складів злочинів, про що зазначалося вище. З урахуванням положень указаних наукових праць і відмічених зауважень є підстави рекомендувати для вирішення питань розмежування суміжних складів злочинів у цілому, зокрема злочинів проти здоров’я населення, таку методику.

1. Насамперед послідовно визначити родовий, видовий (якщо він є) та безпосередній об’єкти посягання. Це надасть можливість виявити специфіку складів злочинів, що порівнюються, на різних рівнях узагальнення. Зокрема, з’ясувати структуру і зміст тих цінностей, проти яких спрямовані ці діяння та яким вони спричиняють чи можуть заподіяти шкоду.

Під цим кутом зору важливо підкреслити, що родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом XIII Особливої частини КК, є здоров’я населення та система заходів, що забезпечують його охорону. Натомість родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом I, зокрема диверсії, є національна (зовнішня та внутрішня) безпека України як держави. Злочинів, передбачених розділом VI, зокрема суміжних із злочинами проти здоров’я населення, є право і відносини власності, розділом VIII – екологічна безпека. Об’єктом (такого ж «рангу») злочинів, передбачених розділом IX, є громадська безпека, тобто захищеність життя і здоров’я населення. Специфіка злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що їх вчинення створює загрозу не тільки для здоров’я людей, а й їх життя. Крім того, заходи, спрямовані на захист життя і здоров’я, у цих випадках вживаються переважно правоохоронними органами, а не органами охорони здоров’я, що властиво об’єкту злочинів, передбачених розділом XIII КК. Мають ширше коло охоронюваних законом цінностей і злочини проти довкілля.

Не менш важливу роль у вирішенні питань розмежування злочинів, що розглядаються, та інших злочинних діянь відіграє дослідження особливостей видового об’єкта цих злочинів.

Особливо значною розмежувальною ознакою є предмет цих злочинів. Так, предмет є критерієм розмежування контрабанди як злочину, передбаченого статтями 201 та 305, злочинів проти власності й розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, обладнання, призначеного для їх виготовлення, а також прекурсорів тощо. Практично предмет злочину є найбільш специфічною ознакою злочинних діянь, що порушують законодавство по боротьбі з наркотизмом.

Мають розмежувальне значення і ознаки такого компонента об’єкта, як потерпілий від злочину. Так, злочини, передбачені зазначеним розділом, вирізняються тим, що потерпілим від їх вчинення є населення України, а не окрема особа, як це випливає зі змісту статей розділу II КК.

Ефективним є також дослідження інтересів потерпілих і соціальних зв’язків як компонентів видового об’єкта злочинів. Так, якщо такими компонентами видового об’єкта злочину, передбаченого ст. 209, є встановлений порядок здійснення фінансової діяльності суб’єктів господарювання, то об’єктом злочину, передбаченого ст. 306, є встановлений порядок, спрямований на створення умов для боротьби зі злочинністю, пов’язаною з наркотизмом.

Ознаки безпосереднього об’єкта злочинів відіграють особливо значну роль у розмежуванні складів тих злочинів проти здоров’я населення, які є суміжними стосовно один до одного. Адже вони мають один родовий об’єкт, часто збігаються і видові їх об’єкти. Ознаки безпосереднього об’єкта індивідуалізують ці злочини, а отже, виступають як критерії їх розмежування. Так, в основному за ознаками предмета злочину відрізняються розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів від розкрадання прекурсорів, порушення правил поводження з отруйними або сильнодіючими речовинами – від порушення правил поводження з мікро- біологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами тощо.

2. Не менш важливу роль у питаннях розмежування суміжних складів злочину відіграють ознаки об’єктивної сторони, оскільки вони частіше за інші ознаки конкретизуються в законі. Серед них як критерій розмежування злочинів проти здоров’я населення найчастіше виступають діяння, наслідок і спосіб вчинення злочину. Так, за характером діяння, а саме його спрямованістю різняться злочини, передбачені статтями 315, 324 та 304. Перший з них спрямований на те, щоб схилити потерпілого до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, другий – одурманюючих засобів, а третій – у пияцтво або іншу антигромадську діяльність. Для злочину, передбаченого ст. 317, характерно, що ці дії полягають в організації або утриманні місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Натомість у ст. 322 йдеться про вчинення таких дій для незаконного вживання одурманюючих засобів, у ст. 302 – для розпусти і звідництва.

У ч. 2 ст. 311 та ч. 1 ст. 312 загальною ознакою є збут прекурсорів. Через тлумачення закону можна зробити висновок, що в першому випадку йдеться про збут вироблених, виготовлених, придбаних, перевезених, пересланих суб’єктом злочину прекурсорів, або тих, що ним зберігались, а в другому – про збут прекурсорів, які були розкрадені суб’єктом злочинного діяння. Мабуть через складність чіткого розмежування цих діянь автори деяких коментарів до цих статей зовсім обминули це питання. Але і без глибокого аналізу впадає в око, що таку законодавчу конструкцію, за якої повністю збігається термінологічне визначення дій різних складів злочинів, не можна визнати вдалою, і закон у цій частині потребує удосконалення.

Розмежовуючи різні форми розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, обладнання, призначеного для їх виготовлення, а також розкрадання прекурсорів, слід розрізняти способи вчинення злочину: крадіжки, грабежу, розбою, вимагання тощо.

Певною мірою у деяких злочинах проти здоров’я населення критерієм їх відмежування від суміжних злочинних діянь є реальний або можливий злочинний результат, зокрема тяжкі наслідки. Таке поняття містять, наприклад, статті 326, 327. Вживається такий термін і в диспозиціях низки статей, що передбачають злочини проти довкілля (статті 236, 239–243). Різниця між ними полягає у змісті: якщо для першої групи злочинів характерно, що їх наслідками є захворювання значної кількості людей, поширення тяжких хвороб тощо, себто спричинення шкоди саме людському здоров’ю, то тяжкі наслідки злочинів другої групи – ширше поняття (ним охоплюється шкода не тільки здоров’ю людей, а й заподіяння великих матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць. Це – загибель або пошкодження великої кількості сільськогосподарської продукції, пошкодження на значних площах угідь, посівів, насаджень, падіж або захворювання багатьох голів худоби, втрата рекреаційного значення значних територій тощо.

3. Серед ознак суб’єктивної сторони злочинів проти здоров’я населення розмежувальну функцію може виконувати мета.

Вона є практично єдиним критерієм відмежування злочину, передбаченого ст. 307, від злочинного діяння, передбаченого ст. 309. Мета індивідуалізує і злочин, передбачений ст. 312. Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 26 квітня 2002 р. № 4 роз’яснив, що за ст. 312 КК кваліфікуються дії особи, яка вчинила викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволоділа ними шляхом шахрайства чи зловживання своїм службовим становищем з метою подальшого збуту. Незаконне заволодіння цими речовинами без такої мети має кваліфікуватися за відповідними статтями розділу VI Особливої частини КК, якими передбачено відповідальність за злочини проти власності.

Вина або мотив можуть бути лише допоміжними критеріями відмежування цих злочинів від суміжних. Так, порушення правил боротьби з епідеміями, вчинене з прямим умислом і метою ослаблення держави, має кваліфікуватись як диверсія, а за необережної вини – злочин, передбачений ст. 325. Корисливий мотив властивий для розкрадань чужого майна, але не обов’язковий для викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інших незаконних дій з таким обладнанням. Умисна незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин, вчинена з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, утворює склад злочину, передбачений ст. 319. За відсутності таких мотивів діяння може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 320 як порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

4. Злочини, передбачені ст. 320, ч. 2 статей 321, 325, 326, вчиняються спеціальним суб’єктом. Проте стосовно проблеми відмежування злочинів проти здоров’я населення від суміжних злочинних діянь ці ознаки є нейтральними.

<< | >>
Источник: ФЕСЕНКО ЄВГЕНІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ З ЙОГО ОХОРОНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктораюридичних наук. Київ–2004. 2004

Скачать оригинал источника

Еще по теме 3.6. Проблеми відмежування складів злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону, від суміжних складів злочинів:

  1. Розділ XIV. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
  2. § 1. Поняття і види злочинів проти здоров'я населення
  3. ЗМІСТ
  4. ВСТУП
  5. Р О З Д І Л 1 РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  6. 1.2. Сучасний стан здоров’я населення України, злочинності, спрямованої проти нього, та його кримінально-правового захисту законодавством України
  7. Р О З Д І Л 2 ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  8. 2.2. Об’єкти злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону
  9. 2.3. Види злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону
  10. Р О З Д І Л 3 ЗАГАЛЬНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ І СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  11. 3.2. Об’єктивна сторона злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
  12. 3.3. Суб’єктивна сторона злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
  13. 3.4. Суб’єкт злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону