<<
>>

2.2. Об’єкти злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону

Згідно з гл. Х КК України 1960 р. родовим об’єктом злочинів, що розглядаються, визнавалося народне здоров’я. Це констатувала переважна частина науковців, які досліджували означене питання, хоч термінологічно родовий об’єкт цих злочинів формулювався ними по-різному.

Зокрема, у літературних джерелах, підготовлених на базі кримінального законодавства РРФCР, вживався термін не «народне здоров’я», а «здоров’я населення». Такий термін застосовано й у розділі ХIII нового КК України, що, на наш погляд, точніше.

Незважаючи на важливе кримінально-правове значення цього поняття, в багатьох підручниках воно зовсім не розкривається, а в інших джерелах дається або неповно, або суперечливо. Наприклад, Ігнатов А. Н. до цих злочинів відносив діяння, що порушують установлені правила з охорони народного здоров’я та боротьби з хворобами.У цьому випадку автор підкреслював лише протиправність такої поведінки, але поняття «народне здоров’я» зовсім не розкрив. Іноді автори обмежувались акцентуванням уваги на тому, що об’єктом цих злочинів є здоров’я та життя не конкретної особи, а невизначеної кількості осіб. Хоча ця теза не викликає заперечень, суть поняття не розкривається і в цьому визначенні.

У багатьох визначеннях змішується поняття «здоров’я населення» та «охорона здоров’я». Так, Метревелі Д. Є. визначав родовий об’єкт цих злочинів як «сукупність соціалістичних відносин, що забезпечують конституційне право громадян на охорону свого здоров’я та здоров’я майбутнього покоління через дотримання правил радянської державної охорони здоров’я».

Не відображено суті поняття «народне здоров’я» у визначенні, яке давали Мірошниченко Н. А. та Музика А. А. Згідно з їхньою позицією, під народним здоров’ям необхідно розуміти сукупність однорідних соціалістичних суспільних відносин, що забезпечують гармонійний розвиток особи через дотримання певних правил охорони здоров’я, спрямованих на охорону здоров’я невизначеного кола осіб під час надання і одержання безкоштовної кваліфікованої медичної допомоги або використання сильнодіючих, отруйних та наркотичних речовин у медичних і наукових цілях.

У подальших дослідженнях Музика А. А. сформулював поняття «народне здоров’я» як суспільні відносини, що регулюються відповідними правилами та забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і життєдіяльності людського організму.

Неважко помітити, що навіть ключовими словами у цих визначеннях є «охорона здоров’я», «збереження здоров’я», «умови для нормального функціонування організму» тощо, тобто терміни, які не відображають самого поняття здоров’я як відповідного стану психофізичних якостей організму людей та інших характерних для цього поняття ознак. Особливо наочно ця хиба проявляється, наприклад, у визначенні, яке дав Гасанов Е. Г. Під терміном «здоров’я населення» він розуміє суспільні відносини, що забезпечують здоров’я населення через захист здоров’я громадян від некваліфікованої медичної допомоги, епідемічних та інших заразних захворювань і немедичного впливу наркотичних засобів. Настільки ж тавтологічним є й визначення, сформульоване А. А. Майоровим та В. Б. Малиніним, зокрема, що здоров’я населення як родовий об’єкт злочину – це однорідні суспільні відносини, які забезпечують здоров’я населення способом огородження здоров’я громадян від немедичного вживання наркотичних засобів.

Якщо ці визначення спростити, логічна помилка стає очевидною, адже по суті ними стверджується, що «здоров’я населення – це відносини, що забезпечують здоров’я населення».

Намагаючись уникнути цього алогізму, Хруппа М. С. прямо зазначив, що родовим об’єктом цих злочинів є «не власне народне здоров’я, а відносини охорони здоров’я (підкреслено нами. – Є. Ф.) як форма юридично передбаченої діяльності у сфері охорони здоров’я з приводу санітарно-гігієнічного, санітарно-протиепідемічного та екологічного благополуччя населення, лікарювання, обігу наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин та прекурсорів». Проте з такою позицією можна погодитися тільки частково. Суспільна небезпечність таких злочинів полягає насамперед у їхній спрямованості проти здоров’я населення, якому може бути спричинено шкоду в результаті вчинення цих діянь.

Тому вилучати таке благо, як здоров’я населення, з компонентів об’єкта цих злочинів не можна.

Деякі вчені, як це і належить зробити, визначили «здоров’я населення» відповідно до його змісту. Проте ці визначення також здаються небездоганними. Так, на думку Грабовської Н. І. здоров’я – це гармонійна єдність біологічних якостей, які зумовлені біологічними та соціальними явищами, що існують від моменту народження або надбаються пізніше.

Однак процитоване визначення надто загальне. Повніше визначав це поняття Смітієнко В. М. На його думку, здоров’я населення – це врегульована нормами радянського права і комуністичної моралі єдина й цілісна система соціалістичних відносин, що відображає реальний фізичний і психічний стан людей і створює основу для збільшення тривалості активного їхнього життя і його відтворення у суспільстві, оптимальних умов суспільно корисної праці та відпочинку, повноцінного буття й добробуту, сприяє повнішому задоволенню матеріальних і духовних потреб усіх членів суспільства, є умовою їхнього подальшого гармонійного розвитку і прогресу суспільства.

Але в цьому визначенні більше уваги приділялося соціальному значенню належного рівня здоров’я населення, ніж суті цього поняття, не кажучи вже про його надмірну заідеологізованість.

Спірність позиції Смітієнка В. М., як і решти вчених, зумовлює те, що поняття «здоров’я» визначалося ними як суспільні відносини. Не було досконалим і визначення поняття «народне здоров’я», яке раніше пропонував автор цієї роботи в той час, коли дотримувався домінуючої в теорії кримінального права концепції, відповідно до якої суспільні відносини визнавалися універсальним об’єктом будь-якого злочинного посягання. Подальше дослідження цієї проблеми привело автора до переконання, що поняття здоров’я людей – це не відносини між ними, а насамперед показник їхніх біологічних, психофізичних та інших якостей цього класу. Суспільні відносини – це поняття динамічне, а поняття «здоров’я населення» – статичне, воно характеризує явище у відносно призупиненому вигляді.

Тому сама конструкція «здоров’я населення – це суспільні відносини» не є логічною.

На наш погляд, більш точно, специфічно і повно можна змоделювати об’єкт злочинів проти здоров’я населення лише вирішуючи це питання з позицій згаданої вище ціннісної теорії об’єкта злочину.

В аспекті вирішення питання щодо визначення об’єкта зазначених злочинів найважливіше значення мають поняття та ознаки потерпілих від цих злочинних діянь, належних їм нематеріальних благ, соціальних зв’язків, спрямованих на створення або збереження цих благ, а також предметів, на які діяв суб’єкт злочину.

З’ясовуючи поняття «потерпілі від цих злочинів» треба мати на увазі, що такі діяння мають масштабне поширення, їх небезпечні наслідки не локалізуються на окремій персоні, вони полягають у спричиненні шкоди великій кількості людей невизначено широкого кола (в цьому, до речі, їхня відмінність від злочинів проти здоров’я особи). Отже, потерпілою стороною в результаті вчинення даних злочинів є населення України. Термін «населення» треба тлумачити в широкому розумінні цього слова. Адже Конституцією України проголошено, що кожен має право на охорону здоров’я. Тому законодавство України, зокрема й кримінальне, має охороняти здоров’я не тільки громадян України, а й осіб без громадянства та іноземних громадян, які проживають або навіть тимчасово перебувають в Україні.

Належним потерпілим благом як компонентом об’єкта таких злочинів виступає здоров’я населення. В юридичній літературі поняття «здоров’я» як таке частіше розглядалося стосовно визначення злочинів проти особи (мабуть, із тієї причини, що поняття «здоров’я населення» багатьма дослідниками по суті було підмінене поняттям «охорона здоров’я населення», про що йшлося вище). Так, Піонтковський А. А. здоров’я людини визначав як тілесну цілісність і нормальне функціонування органів людського тіла. Гуревич Л. І. вважав, що здоров’я людини полягає у нормальному функціонуванні всього організму. Никифоров О. С. під здоров’ям розумів загально нормальний стан людського організму в цілому.

Нормальне функціонування тканин або органів людини визнавав об’єктом злочинів проти здо- ров’я особи Дубовець П. А.

Незважаючи на деякі розбіжності, спільним для цих визначень є те, що їх автори під поняттям «здоров’я» розуміють нормальний стан організму людини, правильне його функціонування. Певною мірою це зумовлено тим, що саме так трактується поняття «здоров’я» і медиками, і філософами. Так, у тлумачних словниках слово «здоров’я» визначається як нормальний стан правильно функціонуючого, неушкодженого організму, стан, за якого правильно, нормально діють усі його органи. З погляду медицини, здоров’я – це «стан рівноваги функцій усіх органів та організму людини із зовнішнім середовищем, за якого відсутні якісь хворобливі зміни». Водночас автори кримінально-правових досліджень (Сташис В. В., Бажанов М. І., Александров Ю. В. та ін.) слушно звертали увагу на те, що закон однаковою мірою охороняє здоров’я будь-якої людини, незалежно від того, яким є це здоров’я фактично.

Дослідниками проблеми кримінально-правової характеристики злочинів проти здоров’я особи було напрацьовано основу для правильного з’ясування змісту поняття «здоров’я» як такого і тому вона, безумовно, може бути використана і для визначення поняття «здоров’я населення». Адже термін «здоров’я» є спільним для обох понять, і вкладати в нього різний зміст було б методично і логічно помилковим. Так само, наприклад, поняття життя як об’єкта злочинних посягань буде однаковим як за вбивства однієї людини, так і в разі заподіяння смерті багатьом особам.

Однак поняття «здоров’я населення» порівняно з поняттям «здоров’я особи» має і специфіку, яка полягає не тільки у кількісному показнику. Особливістю поняття «здоров’я населення» є те, що воно більшою мірою має, крім медичних, соціальні характеристики. З медико-соціальної позиції здоров’я населення – це такий стан організму людей, який є достатнім для забезпечення їх біологічного існування, здатності до тривалого активного життя і відтворення здорового людського покоління.

У кримінально-правовому аспекті здоров’я населення виступає як один із компонентів цінностей, що утворюють родовий об’єкт групи злочинів, передбачених розд. XIII КК.

Поняття «здоров’я» як компонент об’єкта цих злочинів охоплює не тільки фактичний стан функціонування організму людей, якщо навіть він неналежний, а й бажаний його рівень. Адже згідно зі ст. ХІІ Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права кожний має право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я. Тому перелік критеріїв поняття «здоров’я населення» у кримінально-правовому аспекті зорієнтований на максимально досяжні, але не завжди реально існуючі показники, наприклад, на середньостатистичні показники стану здоров’я населення нашої країни не поточного року, а в сприятливіші періоди. Так само для порівняльного аналізу бажано орієнтуватись на показники стану здоров’я населення не будь-яких країн, а тих держав, у яких ці показники кращі.

Отже, здоров’я як належне населенню благо і водночас – один із компонентів цінностей, на які може посягати група злочинів, передбачених розд. ХIII КК,– це фактичний або максимально досяжний в Україні стан організму людей, що в ній проживають чи перебувають, необхідний для забезпечення їх біологічного існування, здатності до активного тривалого життя і відтворення здорового людського покоління.

Блага матеріального характеру утворюють предмет зазначених злочинів. Як зазначалося вище, предметом злочину визнаються матеріалізовані утворення, діючи на які особа посягає на інші охоронювані законом цінності. Специфіка предметів як компонента об’єкта таких злочинів полягає в тому, що дією на ці предмети особа спричиняє або може заподіяти шкоду здоров’ю населення. Тому критерієм віднесення їх до цієї групи є небезпечність саме для здоров’я населення. З урахуванням цього не є предметом зазначених злочинів радіоактивні матеріали, вибухові, легкозаймисті речовини, зброя тощо. Звісно, злочинні дії з такими предметами можуть вчинятися і на шкоду здоров’ю населення, але їх наслідком може бути ще тяжча шкода – смерть людей. З цих причин такі діяння мають інший об’єкт посягання, зокрема громадську безпеку. Більш широке коло цінностей визначає і об’єкт посягань проти екологічної безпеки.

Компонентом об’єкта злочинів, що розглядаються, можуть бути такі предмети:

а) радіоактивно забруднені або неякісні з інших причин продукти харчування; б) відходи і вторинна сировина; в) отруйні, сильнодіючі речовини, одурманюючі засоби або засоби допінгової дії; г) мікробіологічні або інші біологічні агенти чи токсини; ґ) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори.

Соціальним зв’язкам як компоненту об’єкта злочину властива їх спрямованість на створення або збереження необхідних для людей благ. У даному випадку таким благом є здоров’я населення, а відповідні соціальні зв’язки спрямовані на його збереження або навіть покращання. Іншими словами, змістом таких взаємодій і взаємозв’язків членів суспільства є охорона людського здоров’я. Одним із чинників суспільної небезпечності зазначених діянь є те, що вони можуть перешкоджати цим заходам і спричинити в кінцевому підсумку шкоду здоров’ю населення. Така протидія заходам з охорони здоров’я має бути суттєвою і спрямованою проти важливих сфер застосування цих заходів – у протилежному випадку діяння не буде злочинним через малозначність. З цього виходить і законодавець, вирішуючи питання криміналізації діянь у сфері охорони здоров’я населення. Так, до злочинів проти таких цінностей чинним законодавством віднесено не будь-які посягання, а найнебезпечніші з них, що можуть спричинити значну шкоду здоров’ю людей. Відповідно до цього під кримінально-правовий захист беруться не всі заходи з охорони здоров’я, а ті з них, які покликані не допустити такої шкоди, зокрема виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення; захворювань, викликаних шкідливим впливом окремих предметів; захворювань населення на наркоманію.

Специфічною рисою відносин із приводу охорони здоров’я як компонента об’єкта злочинів, що аналізуються, є те, що ці заходи здійснюються спеціально уповноваженим на це державним органом – Міністерством охорони здоров’я України. Така діяльність здійснюється МОЗ України самостійно або разом з іншими державними органами або громадськими організаціями. Ця ознака має важливе значення у вирішенні питань їх відмежування від суміжних складів злочинів, які теж можуть спричинити шкоду здоров’ю людей – злочинів проти довкілля, деяких господарських (наприклад, випуск або реалізація недоброякісної продукції, порушення ветеринарних правил тощо). Отже, охорона здоров’я – це система заходів, необхідних для збереження або максимально можливого покращання стану здоров’я людей, що здійснюються МОЗ України самостійно або разом з іншими органами.

Підсумовуючи викладене, родовим об’єктом даних злочинів слід визнати не тільки здоров’я населення, а й систему заходів, спрямованих на його охорону.

<< | >>
Источник: ФЕСЕНКО ЄВГЕНІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ З ЙОГО ОХОРОНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктораюридичних наук. Київ–2004. 2004

Скачать оригинал источника

Еще по теме 2.2. Об’єкти злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону:

  1. § 1. Поняття і види злочинів проти здоров'я населення
  2. Види злочинів проти здоров'я населення.
  3. Види злочинів проти здоров'я населення
  4. ЗМІСТ
  5. Р О З Д І Л 1 РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  6. 1.2. Сучасний стан здоров’я населення України, злочинності, спрямованої проти нього, та його кримінально-правового захисту законодавством України
  7. Р О З Д І Л 2 ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  8. 2.2. Об’єкти злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону
  9. 2.3. Види злочинів проти здоров’я населення та системи заходів, що забезпечують його охорону
  10. Р О З Д І Л 3 ЗАГАЛЬНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ І СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  11. 3.1.3. Здоров’я населення та система заходів, що вживаються в інтересах недопущення захворювань населення на наркоманію
  12. 3.2. Об’єктивна сторона злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
  13. 3.3. Суб’єктивна сторона злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
  14. 3.4. Суб’єкт злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
  15. 3.5. Кваліфіковані види складів злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону
  16. 3.6. Проблеми відмежування складів злочинів проти здоров’я населення і системи заходів, що забезпечують його охорону, від суміжних складів злочинів
  17. Р О З Д І Л 4 ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИННИХ ПОСЯГАНЬ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ І СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ
  18. Р О З Д І Л 5 ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИНАМИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ І СИСТЕМИ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЙОГО ОХОРОНУ