<<
>>

«Злочини у сфері господарської діяльності».

Відсилочною зветься диспозиція, котра відсилає до кримінально-правової норми або

ЇЇ окремого положення, які містяться в іншій статті або іншій частині цієї ж

статті КК, де називається відповідний злочин або описуються його ознаки.

Наприклад, ст.

122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження» відсилає до

ст. 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження», вказуючи, що спричинення тілесних

ушкоджень середньої тяжкості може мати місце при відсутності ознак тяжкого

тілесного ушкодження. Частіше за все відсилочні диспозиції застосовуються при

опису другої і подальшої частини відповідної статті, для уникнення повторного

опису діяння, яке наведене в частині першій. Для цього у відповідній частині

використовуються слова: «те саме діяння», «діяння, передбачене частинами першою

або другою цієї статті» і т. под. Досить часто відсилання до іншої або до інших

статей використовуються при опису кваліфікуючих ознак. Так, у ч. 2 ст. 309

«Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи

пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети

збуту» вказано на вчинення тих самих дій особою, яка раніше вчинила один із

злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310 і 317 КК і пов'язаних зі злочинним

обігом цих засобів або речовин.

У КК зустрічаються норми, диспозиції яких мають змішаний (комбінований)

характер. У одній своїй частині це прості або описові диспозиції, в іншій —

бланкетні або відсилочні. Наприклад, такою є диспозиція у ст. 231, яка

передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на отримання відомостей,

що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використан-

ня цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких

відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності.

3.

За вчинений злочин у законі залежно від його суспільної небезпечності

встановлено санкцію.

Санкція — це частина статті, яка визначає вид і розмір покарання за злочин,

зазначений в диспозиції. За видом і розміром покарання, що міститься в санкції,

можна встановити, чи є злочин, наприклад, тяжким чи середньої або навіть

невеликої тяжкості.

У КК застосовуються відносно-визначені та альтернативні санкції.

Відносно-визначеною є санкція, яка має один вид покарання і вказує його нижчу та

вищу межі.

Розрізняють два види відносно-визначсних санкцій:

а) з нижчою (мінімумом) і вищою (максимумом) межами покарання (на строк «від» і

«до»). У цьому разі в законі передбачені нижча та вища межі певного покарання.

Наприклад, хуліганство, передбачене ч. 4 ст. 296, карається позбавленням волі на

строк від трьох до семи років;

б) з максимумом покарання (на строк «до»). У цьому разі визначається тільки вища

межа покарання, більше за яку суд не може призначити покарання. Такі санкції

передбачені, наприклад, у ч. 1 ст. 153,ч. 1 і ч. 2 ст. 266, ч. 2 ст. 323, ст.

355, ст. 395. Нижчою межею санкції тут є нижча межа, встановлена в нормі

Загальної частини КК для даного виду покарання. Наприклад, у ст. 57 встановлена

нижча межа для виправних робіт — шість місяців, у ст. 60 для арешту — один

місяць, у статтях 61 і 63 для обмеження і позбавлення волі — один рік. Тому за

злочин, передбачений, наприклад, у ч. 1 ст. 153, суд може призначити міру

покарання у виді позбавлення волі на строк від одного року до п'яти років; за

ст. 355 — обмеження волі на строк від одного року до трьох років; за ст. 395 —

арешту на строк від одного до шести місяців.

Поряд з основним покаранням відносно-визначена санкція може містити вказівку на

одне або декілька додаткових покарань певного виду, котрі можуть бути призначені

судом як додаток до основного. Додаткове покарання може бути

абсолютно-визначеним (наприклад, позбавлення військового, спеціального звання,

рангу, чину або кваліфікаційного класу) або відносно-визначеним (наприклад,

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк

від одного року до трьох років).

Додаткові покарання в санкціях вказуються або як обов'язкові для застосування

(наприклад, ч.

2 ст. 142), або як факультативні (на-

приклад, ч. 2 ст. 144). У останньому випадку суд залежно від обставин справи

вирішує питання про застосування або незастосування цього покарання.

Альтернативною є санкція, в якій міститься вказівка на два або декілька видів

основних покарань, з яких суд обирає лише одне. У КК 2001 р. значна частина

санкцій є альтернативними. Прикладом може служити санкція, наведена у ст. 145.

Вона надає можливість суду призначити один із таких видів покарання: штраф до

п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк до двохсот годин, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох

років.

Альтернативні санкції мають різновиди:

а) в санкції вказані відносно-визначений і абсолютно-визначений види покарання

(наприклад, санкція у ст. 112 — «карається позбавленням волі на строк від десяти

до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі»);

б) в санкції вказані два або більше відносно-визначених видів покарання

(наприклад, санкція у ч. 1 ст. 129 — «карається арештом на строк до шести

місяців або обмеженням волі на строк до двох років», санкція у ч. 1 ст. 130 —

«карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до

п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років»).

Як і відносно-визначені, альтернативні санкції можуть містити вказівку на

можливість застосування до одного із основних покарань додаткового покарання

(наприклад, санкція у ч. 1 ст. 131 — «карається обмеженням волі на строк до

трьох років або позбавленням волі на той же строк з позбавленням права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»).

<< | >>
Источник: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право,2001. - 416 с.. 2001

Еще по теме «Злочини у сфері господарської діяльності».:

  1. Злочини в сфері службової діяльності
  2. Розділ VIII. Злочини у сфері господарської діяльності
  3. § 1. Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності
  4. § 3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів
  5. Розділ XVIII. Злочини у сфері службової діяльності
  6. § 1. Поняття злочинів у сфері службової діяльності
  7. § 2. Види злочинів у сфері службової діяльності
  8. «Злочини у сфері господарської діяльності».
  9. 4. Злочини в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності
  10. Злочини у сфері господарської діяльності
  11. 1. Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності
  12. 3. Злочини у сфері підприємництва, 1 конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів
  13. Зайняття забороненими видами господарської діяльності
  14. 4. Злочини у сфері банкрутства