Держава
- це:система державних інститутів; позитивне право, що видається державою; громадянин.
У тлумаченні Гумбольдта держава є не самоціллю, а лише засобом для розвитку людини.
Г ромадянське суспільство - це соціально-економічний і культурний простір, у якому взаємодіють вільні індивіди, які реалізують власні інтереси і роблять індивідуальний вибір.
Держава є простір тотально регламентованих взаємовідносин політично організованих суб’єктів: державних структур, політичних партій, рухів, груп тиску. Ця інфраструктура міститься між обома сферами.
Держава і громадянське суспільство доповнюють одне одного, вони є взаємообумовленими і залежними. Основний зміст діяльності держави не суперечить життєдіяльності громадянського суспільства, що наочно зображено на схемі.
Громадянське суспільство є сполучною ланкою між вільним індивідом і централізованою державною волею. Держава самою своєю природою покликана протидіяти дезінтеграції, кризовим явищам і деградації суспільства; вона створює належні умови для реалізації прав і свобод автономної особистості.
Тривалий час не було змістовного і термінологічного розмежування понять громадянського суспільства і держави. Н. Макіавеллі зробив перший крок до їх розмежування.
Ідея громадянського суспільства - одна з найважливіших політичних ідей Нового часу. Саме поняття “громадянське суспільство” виникло в середині XVII ст. в Європі і зазнало певної еволюції, хоча незмінно протиставлялось поняттю “держава”.
| Громадське суспільство: | Держава: | t—t. | ||
| F-* | - - кодекс; | — конституція; | ■в 9 | |
| Мч | -- норми, і | Громадяннн \ | — закон; | № |
| *1 £ | — а одержанні об'єднання; / | -державні орпшшцї]'; | 1 | |
| {-[ | --- ОСІІОІП —- ЛСРІОДІТЦ'ІМП | спільноти | : —основа — іюдїлічігі | |
| d Зн | асоціації, \ | . ПЮМЛДЯП І | інститути; | І |
| сі Г~і | — економіка; | — політика; | я | |
| к | — приватне жит ія; — свободи волі | — публічне життя; — сфера обов’язку | ЧН X PS |
Ліберальна трактовка громадянського суспільства презентована ідеями Д.
Локка і Т. Гоббса. Вони використовували поняття “громадянське суспільство” для відображення історичного розвитку людського суспільства, переходу людини від природного до цивілізованого існування. Природному, додержавному стану суспільства вони протиставили цивілізоване, соціально- політичне суспільство, таке, що уособлює порядок і громадянські відносини. В основі процесу становлення незалежного індивіда, за Локком, лежить приватна власність. Відносини між державою і громадянським суспільством будуються на договірній основі. Держава охороняє невід’ємні права громадян, а громадянське суспільство стримує прагнення влади до панування.Г. Гегель розглядав громадянське суспільство як сукупність індивідів, які задовольняють через працю свої повсякденні потреби. Основною тут є приватна власність. Однак, за Гегелем, рушійною силою соціального прогресу є держава, а не громадянське суспільство. Примат держави пов’язаний з тим, що вона уособлює всі чесноти і найбільш повно втілює “Абсолютну ідею”, що саморозвивається. Громадянське суспільство, навпаки, втілює “інакше буття” Духа - Ідеї.
К. Маркс трактував громадянське суспільство як сукупність матеріальних стосунків індивідів. Економічний базис обумовлює надбудову: державу, право, мораль, релігію тощо. Услід тезі про залежність надбудови від базису К. Маркс вважав державу інструментом політичного панування класу, який володіє засобами виробництва. Отже, в буржуазній державі громадянами виявляються лише заможні класи і соціальні групи. Буржуазна держава реалізує волю економічного пануючого класу і перешкоджає вільному розвитку інших індивідів, поглинає більшість громадянського суспільства, що робить нерівними і договірні відносини між обома сферами.
4.