<<
>>

Лібералізм і неолібералізм

Лібералізм об’єднує прибічників парламентського ладу, заснованого на наступних принципах: всі люди вільні і мають однакові громадянські права; особистість і її права є основою будь-якого суспільства, права особи священні і обов’язок держави їх оберігати.

Пошуки компромісу і досягнення консенсусу між індивідами, соціальними верствами і державою - основний зміст виконавчої і законодавчої влади. Лібералізм (від лат. Iiberalis - вільний) сформувався наприкінці XVII - початку XVIII століття як ідеологія людей, які краще за владу знають, що їм потрібно - наперед всього, ліквідація соціально- політичної залежності від держави та станових привілеїв. В його основі лежать роботи Ш.Монтеск'є, Д.Локка, Т.Гоббса, А.Сміта, Т. Джефферсона та інших. Економічною основою лібералізму стали роботи А. Сміта, Д. Рікардо, які виступали за природнє право - за повний простір приватной іниціативи. Це право породило інши економічні права - необхідність вільного ринку, дії закону конкуренції. Політичні права повинні доповнювати і охороняти первинні природні права. Засновники. лібералізму віддавали пальму первинності громадянському суспільству, а не державі. Економічна свобода є базою політичної і цивільної свободи.

У основу первинного лібералізму закладений принцип свободи особи, яка стоїть вище всіх суспільних інститутів. На першому місці, по думці одного з перших засновників ліберелізму Б.Констана, стоїть свобода економічної діяльності і право обирити та бути обраними мають заможні люди. Тільки в цьому разі існує відповідальність особистості як перед собою, так і перед суспільством. Таким чином, лібералізм завжди відстоював вимогу індивідуальної свободи, толерантність до поглядів і переконань інших людей, але тільки з точки зору майнового цензу. Наприклад, громадянські права в першій країні ліберальної демократії США жинки отримали у перший чверті ХХ століття, а негри - у повному обсязі після другої світової війни.

Лібералізм нашого часу досить гармонійно зв'язав у собі принципи гуманізму й індивідуалізму. Принцип свободи в економічній сфері трактується як свобода від обмежень з боку держави. Боротьба за свободу означала для лібералів боротьбу за обмеження всіх зовнішніх обмежень, що накладаються на економічну, фізичну й інтелектуальну свободу людини. Вони виступали проти усіх форм спадкової влади і станових привілеїв. На базі цих установлень була сформована ідея «держави - нічного сторожа», суть якої складається в тому, що держава повинна бути наділена лише мінімальними необхідними функціями, які забезпечують охорону порядку і захист країни від зовнішньої небезпеки. Саме в лібералізмі сформувалася ідея пріоритету громадського суспільства над державою. Поряд з цим, постійно існує думка, що ринкова система відносин не гарантує досягнення загального добробуту. Державний і суспільний сектор економіки повинні вносити вогомий вклад в стабільність єкономічного становища людей.

В сфері державного будівництва виділяються ідеї обов’язкового поділу влади і наявності парламентаризму. Для лібералізму характерні ідеї багатопартийності, плюралізму ідеологій, захисту ідей демократії, розширення прав місцевого самоврядування. Між тим, значення держави і державного апарату весь час зростае Найбільше повно ідеї лібералізму знайшли в практиці англо-саксонських країн і США. У США індивідуалізм розглядається як головний принцип устрою суспільства. Самостійність і опора на власні сили, свобода конкуренції - головні установлення американського способу життя. Виникнення лібералізму тісно пов’язане з розвитком капіталізму, буржуазними революціями.

Будь яка ідеологія змінюється під впливом економічних, політичних, соціальних умов. Ідеологія лише тоді життєздатна, якщо вона реагує на зміни в навколишньому світі. Ідеї, що були вкрай необхідними в ХУІІІ-ХІХ ст., морально застаріли на початку ХХ ст. зокрема. Капіталістичний світ у перший половині ХХ ст. розвивався в економічному сенсі дуже нестабільно.

Активно розвивався монополізм, що як наслідок приводило до занепаду дрібного і середнього бізнесу, до безробіття. Все це вело до соціальної невпевнонисті.. Під впливом цих негараздів починається перегляд окремих сторін ліберальної концепції і з’являється неолібералізм, що об’єднав в собі класичні цінноти лібералізму і нові вимоги часу до соціально-економічного розвитку. Його формування в 30-х р. ХХ ст. пов'язують із «новим курсом» Ф. Рузвельта. Неолібералізм скорегував ряд важливих установлень своєї ідеології. Зокрема, неолібералізм визнає необхідним деяку участь держави в регулюванні економічних відносин, проведенні активної соціальної політики. Неолібералізм проголошує ідею державного захисту підприємництва, ринку і конкуренції від монополізму, ідею соціального захисту громадян, забезпечення рівних соціальних можливостей у здійсненні основних прав людини. Він виступає за обмеження влади монополій, розподіл матеріальних благ через систему податків і державних соціальних програм на користь нижчих прошарків суспільства. Неолібералізм вважається ідеологічною платформою Демократичної партії США.

В основу неолібералізму покладені ідеї англійського економіста Д. Кейнса. Серед неолібералів - Ф. Хайєк, Дж. Гелбрейт, Р. Даль, Ф. Д. Рузвельт. Зміст їх новаций міститься в наступному: доктрина природних прав людини передбачає механизм вільного ринку, але за активної регулюючої ролі держави з метою підтримки сприятливих умов для конкуренції. Максимально необхідні політична і духовна свобода громадян, звільнення особи від колективного контролю, пріоритет прав людини перед інтересами соціального слою, класу, держави, свобода політичного вибора.

До функції держави відноситься захист підприємництва, ринку і конкуренції від монополізму, розробка загальної стратегії економічного розвитку; соціальний захист громадян: безплатна освіта, державна медична допомога, створення системи соціального забезпечення; забезпечення рівних соціальних можливостей у здійсненні основних прав людини.

Суперечки в ліберальній середі з приводу ролі держави і зміщення, таким чином, політичних пріоритетів привели до повернення частини лібералів на позиції класичного лібералізму і переходу до табору консерваторів. Суспільство на думку сучасних нових лібералів повинно підвищувати рівень соціальної захищеності всіх громадян, здійснюючи, при необхідності, соціальну допомогу. Підкреслюється необхідність колективної дії в соціально-політичній сфері в рамках демократичних законів. Позиції сучасних лібералів явно зближуються з позиціями соціал-демократів.

Вищою метою лібералізму була ідея індивідуальної свободи. Ліберальне розуміння свободи включає гарантію прав особи, захист від сваволі влади, можливість впливати на рішення влади. Найважливіше твердження лібералізму - це необхідність встановлення балансу між суспільством і особистими інтересами людини. Країною класичного лібералізму вважають США. Сучасний ліберальний рух включає понад 100 партій з чисельністю понад 3 мільйони членів. Більшість ліберальних партій об’єднані у Ліберальний Інтернаціонал, створений ще у 1947 р. В Україні ліберальний напрям в чистому виді не існує. Його прихильники виступають за формування вільного ринку, забезпечення умов для різних форм економічної діяльності, розвиток конкуренції.

3.

<< | >>
Источник: Висоцький О.Ю.. Політологія: навчальний посібник. - Частина ІІІ. - Дніпропетровськ: НМетАУ,2012. - 52 с.. 2012

Еще по теме Лібералізм і неолібералізм:

  1. Пошуки шляхів у повоєнному світі.
  2. Консерватизм і неоконсерватизм
  3. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: Навчально- методичний посібник: У 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ; Полтава: АСМІ,2004. — 504 с., 2004
  4. Кармазин Ю.А., Стрельцов Е.Л. и др.. УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ. КОММЕНТАРИЙ. Харьков-Одиссей, 2001
  5. ПРЕДИСЛОВИЕ
  6. РЕДАКТОРСКАЯ СТАТЬЯ
  7. ОБЩАЯ ЧАСТЬ
  8. Раздел I
  9. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
  10. Статья 1. Задачи Уголовного кодекса Украины
  11. Статья 2. Основание уголовной ответственности
  12. Раздел II ЗАКОН ОБ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
  13. Статья 3. Законодательство Украины об уголовной ответственности
  14. Статья 4. Действие закона об уголовной ответственности во времени
  15. Статья 7. Действие закона об уголовной ответственности в отношении преступлений, совершенных гражданами Украины и лицами без гражданства за пределами Украины
  16. Статья 8. Действие закона об уголовной ответственности в отношении преступлений, совершенных иностранцами и лицами без гражданства вне пределов Украины
  17. Статья 9. Правовые последствия осуждения лица за пределами Украины
  18. Статья 10. Выдача лица, обвиняемого в совершении преступления, и лица, осужденного за совершение преступления
  19. Раздел III ПРЕСТУПЛЕНИЕ, ЕГО ВИДЫ И СТАДИИ
  20. Статья 11. Понятие преступления