Сучасні тенденції суспільного розвитку
, в першу чергу, потужний розвиток комунікаційних технологій тощо, зумовлюють значні зміни в концепціях держави. Так, якщо теорія державного суверенітету оперувала поняттям неподільного суверенітету (тобто держава може бути лише незалежною, якщо вона не є такою, то вона перестає бути державою), то все більше сучасних дослідників вважають, що поняття суверенітету втратило таку якість, тобто суверенітету може бути більше або менше.
Більше того, окремі дослідники розділяють поняття, які раніше були нерозривно пов'язані, а саме- поняття незалежності та суверенітету. Зокрема, У.Бек вважає, що держава має тим більше суверенітету, чим менше вона є незалежною. Дане твердження засноване на такій логіці. В сучасному світі держави все більше залежать від міжнародного права, інших суб'єктів його розвитку. Відтак лише та держава буде здійснювати верховенство влади на своїй території, яка здатна здійснювати якомога більший вплив на міжнародні справи, на розвиток міжнародного права.
Істотно змінюються уявлення й про таку ознаку держави, як територія. Сьогодні значна кількість держав до зони своїх життєвих інтересів відносять не лише ті території, які обмежені формальними географічними кордонами, а й інші території, зокрема й території інших держав.
Щодо монополії на застосування примусу, то й тут відбуваються зрушення. Держава передає суб'єктам громадянського суспільства частину функцій в сфері правоохорони тощо (наприклад, приватні в'язниці)
Змінюються уявлення й щодо сутності держави, її функцій. Зокрема, український вчений О.Батанов зауважує, що "ідея демілітаризації, децентралізації державно-владних структур і методів при збереженні ідеї правової держави породжує нову теорію сервісної держави, яка покликана задовольняти потреби суспільства та кожного окремого його члена на принципі послуг". З ним погоджується англійський дослідник Ф.Боббітт, на думку якого "для держави завтрашнього дня споживчий попит, що змінюється, буде важливіше за переваги виборців". Серед моделей таких держав він виокремлює, зокрема, державу-"парасольку”. Остання являє собою "зону вільної торгівлі та/або оборони, єдине правове середовище в окремих сферах. Дрібні національні утворення зможуть "сховатися" під такою парасолькою, повністю зберігаючи контроль над важливими культурними аспектами (мова, релігія)."
2.