14. Адміністративно – правові норми.

Адміністративно правова норма – це обов’язкове правило поведінки, що встановлене й охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають , змінюються і припиняються у сфері публічного управління.

Особливості:

В них закріплюються відносини з керування, державного контролю і нагляду;

метод впливу адміністративно – правових норм є імперативним, вольовим, державно –владним;

виконання приписів адміністративно –правової норми гарантується державою за допомогою організаційних, роз’яснювальних , стимулюючих, примусових засобів;

кожна адміністративно – правова норма є органічною частиною всієї галузі системи і поза цією системою не може діяти.

Метою адміністративно – правових норм є організація управлінських відносин, а також інформаційна ціль, охоронна, заохочувальна, соціально – моральна.

Функції адміністративно – правової норми:

забезпечення ефективної діяльності органів державного управління.

Забезпечення честі, гідності, прав, свобод і здоров’я особи.

Охорона системи суспільних відносин матеріальної та нематеріальної сфер;

Виховна.

Взаємодія з нормами інших галузей права.

Взаємодія з неправовими соціальними нормами.

Структура адміністративно – правової норми – це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв’язку, взаємозумовленості та взаємозалежності складових частин норм.

Структура:

Гіпотеза – вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою;

Диспозиція – це сформульоване у вигляді приписів, заборон, дозволів правило поведінки;

Санкція – вказує на зміст реагування держави у разі порушення тих чи інших правил, передбачених нормою;

Заохочення – це публічне визнання заслуг фізичної та юридичної особи за виконання адміністративно – правових або громадських обов’язків ( іноді можуть містити як третій компонент). Формулюються , як правило, в диспозиції норми.