<<
>>

Адміністративно-правові аспекти обігу зброї

У людському суспільстві споконвіку присутня зброя. На сьогодні феномен наявності зброї в суспільстві можна називати «обігом зброї»: законним або незаконним; вільним чи обмеженим - але обігом. На думку О.

Фролова, завдяки наявності зброї суспільство реалізує соціально - політичні, соціально-економічні, соціально-культурні завдання. Саме тому систему обігу зброї в умовах держави можна розглядати як соціальне явище і як соціальну функцію держави [410, с.38]. Той факт, що обіг зброї є соціальним явищем, підтверджують дослідження й інших вчених. Наприклад, В. Власов, а згодом і Є. Шайменов стверджують, що обіг зброї становить собою відносно масове соціально -правове явище [78, с.7; 423]. З точки зору А. Молдобаєва та Ю. Тимофєєва, обіг зброї - спеціальна соціально значуща сфера суспільних відносин [213, с.8; 384, с.4]. Інший соціальний аспект «обігу зброї» відображений у працях Г. Мелешка: незаконний обіг зброї та боєприпасів - це явище, що утворює загрозу громадській безпеці [205, с.5] і Т. Григоряна: незаконний обіг зброї - це засіб впливу кримінального світу на суспільство [101, с.8].

Поняття «обіг зброї» репрезентує таку іпостась зброї в соціумі - зброї як соціального явища. Але яку б значущість для нашого дослідження термін «обіг зброї» не мав, він лише займає певне місце в сонмі таких самих термінів, умовно об’єднаних термінотвірним словом «обіг», як-от: товарний обіг, грошовий обіг, обіг капіталу, обіг цінних паперів, цивільний обіг, обіг наркотичних засобів і прекурсорів, обіг інформації, обіг персональних даних, вільний обіг, обмежений обіг та ін. Зазначимо, що в українському мовному та правовому просторі паралельно існують аналогічні терміни, що побудовані на основі термінотвірного слова «оборот». Наприклад: оборот капіталу, готівковий оборот, біржовий оборот, валовий оборот, цивільний оборот, оборот земельних ділянок тощо.

Порівняймо семантику слів «обіг» та «оборот» у сучасних українських тлумачних словниках: «обіг - це використання, рух товарів та інших цінностей у суспільстві» [178, с.508-509]; «оборот - це рух товарів та інших цінностей у суспільстві, використання» [178, с.512]. До речі, Н. Яценко вважає, що з точки зору семантики терміни «оборот» і «обіг» - синонімічні [453, с. 191]. Наведені семантичні значення слів «обіг» і «оборот» відсилають до таких типових феноменів, як «рух», «циркуляція», «використання».

Щоб розв’язати проблему мовної ідентифікації соціального явища «наявності зброї в суспільстві», адресуймося до статті філолога-україніста Т. Панько «Обіг чи оборот?». У цій праці термінознавець зауважує, що обидва слова - «оборот» і «обіг» - правомірні в системі сучасної української літературної мови [237]. З позицій етимології слова «обіг» і «оборот», на думку автора, походять з економічної термінології, де вони внаслідок нечіткої диференціації означуваних понять перехрещуються. Надалі Т. Панько відзначає дві особливості етимології слова «обіг». Перша: слово «обіг» має спільнослов’янський корінь. Воно могло виникнути на українському мовному ґрунті, утворившись від здавна вживаного в українській мові слова «обігати». Друга особливість: очевидно, що термінологізація слова «оборот» відбулася під впливом відповідних німецьких економічних термінів.

Термін «оборот» створений шляхом калькування німецького терміна «Verkehr», а термін «обіг» - як відповідник німецького «Umlauf» та інтернаціонального терміна «Circulation» [237]. Звернімо увагу, що й О. Розинко тлумачить термін «обіг» виключно з

позицій економіки: обіг в економіці - характерна для товарного виробництва форма обміну продуктів праці через купівлю-продаж [17, с.454].

Аналогами українського слова «обіг» є білоруське «абараченнє» та російське «обращение». Однак юриспруденція цих країн, визнаючи факт наявності зброї в суспільстві, здебільшого детермінує це явище як «оборот оружия» (рос.) та «абарот зброі» (білорус.) відповідно. Заради легітимності дослідження зауважимо, що термін «обращение оружия» у прямому його розумінні все ж одного разу був застосований. Здійснив це вчений з Казахстану Є. Шайменов у дисертаційному дослідженні, яке так і називалося «Криминологическая характеристика незаконного обращения оружия, боеприпасов, взрывчатых веществ и взрывных устройств» [433]. Як висновок зазначимо: ми цілком поділяємо умовивід Т. Панько, що словом «оборот» в українському мовному просторі треба позначати, скажімо, «колообіг» капіталу, узятий не як одноразовий акт, а як процес, що періодично відновлюється і повторюється - в усіх інших випадках доцільно вживати термін «обіг» [237].

Отже, феномен наявності зброї в суспільстві з позиції української мови найбільш доречно позначати терміном «обіг зброї». На сьогодні «обіг зброї» є доволі укоріненим терміном, хоча й використовується він не так вже й давно. Спочатку термін «обіг зброї» існував у нормах імплементованого міжнародного законодавства. Наприклад, у контексті ст.2 Європейської конвенції від 28 червня 1978 р. «Про контроль за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами» [118] було застосовано термін «незаконний обіг вогнепальної зброї», а у ст.1 Директиви Ради Європейських Співтовариств від 18 червня 1991 р. «Про контроль за придбанням зброї і володінням зброєю» [301] присутній термін «незаконний обіг зброї». Проте ці терміни існували індиферентно і проникнення чинника «обіг зброї» у правове поле України не сталося. Наприклад, термін «обіг» вживається в яких завгодно варіаціях, тільки не в сенсі «обіг зброї» у складеному 1994 р. «Російсько-українському словнику наукової термінології» [429, с.288-289]

Гадаємо, що іншим фактором появи терміна «обіг зброї» слід уважати процеси так званого «аналогічного вирівнювання», коли за основу моделювання «за аналогією» були взято терміни міжнародного законодавства на кшталт «незаконний обіг шкідливих лікарських речовин» (Женевська Конвенція з боротьби з незаконним обігом шкідливих лікарських речовин 1936 р.); «незаконний обіг наркотичних засобів» (Єдина конвенція ООН про наркотичні засоби 1961 р. [119]); «незаконний обіг психотропних речовин» (Конвенція ООН про психотропні речовини 1971 р. [160]); «незаконний обіг наркотиків» (Декларація ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотиків і зловживань наркотичними засобами 1984 р. [107]). Зрештою 12 березня 1993 р. для України набуло чинності «Рішення про спільні заходи боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць СНД» [341], в якому вживалися обидва терміни - і «незаконний обіг наркотиків», і «незаконний обіг зброї». А 17 вересня 1996 р. набув сили суто національний нормативний акт - Президент України затвердив «Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки» [300], у якій уперше у вітчизняному законодавстві з’явився термін «незаконний обіг зброї».

Для фахівців з юриспруденції, принаймні тих, які пишуть російською, первісною точкою початку застосування терміна «обіг зброї» на пострадянському просторі стало прийняття Верховною Радою РФ 20 травня 1993 р. Закону «Про зброю» та Постанови Уряду РФ від 02 грудня 1993 р. №1256 зі встановленими «Правилами оборота служебного и цивильного оружия и боеприпасов к нему в Российской Федерации». Через чотири роки, 1997 р. були захищені й перші дві дисертації - Н. Осипова «Кримінально- правова та кримінологічна характеристика організованої злочинної діяльності у сфері незаконного обігу зброї» [233] та Ю. Тимашева «Правові та організаційні основи діяльності підрозділів ліцензійно-дозвільної роботи ОВС по контролю за обігом зброї» [293]. Це були перші роботи такого рівня, у яких використовувався термін «обіг зброї» - щоправда, факультативно, без жодного аналізу, без жодних дефініцій цього поняття. На сьогодні контент використання терміна «обіг зброї» містить понад шість тисяч наукових праць. Справа вже дійшла до того, що цитати з історичних джерел XVII- XX ст. про факти торгівлі зброєю, її виготовлення, навіть знаходження зброї в жебраків позначають терміном «обіг зброї».

У праці із загальної термінології О. Суперанської, Н. Подольської та Н. Васильєвої зазначається, що термінологічний статус - це особлива властивість, притаманна як окремим словам, так і словосполученням, їх внутрішня сутність [381, с.18]. Власне, саме слово «обіг» вже має самостійний термінологічний статус. Поєднуючись же з іншими словами за схемою «обіг чого-небудь», слово «обіг» піддається, так би мовити, спеціалізації та отримує особливу термінологічну морфологію у вигляді певного лексикалізованого словосполучення. У руслі нашого дослідження поєднання слова «обіг» зі словом «зброя» утворює словосполучення «обіг зброї».

Словосполучення «обіг зброї» може актуалізуватися в термін «обіг зброї» або ж в однойменний концепт. Адаптувавши цю відправну тезу з ключовим принципом науки термінології [381, с.161 162], отримуємо логічну формулу: щоб зробити явище «обіг зброї» зрозумілим для сприйняття, його треба представити у двох взаємозамінних аспектах: або у вигляді словесної номінативної одиниці, якою власне й є термін «обіг зброї», або у вигляді визначення «обіг зброї» як загального уявлення про феномен обігу зброї та пояснення змісту однойменного терміна.

Зміст терміна «обіг зброї» з метою визначення його сутності та меж застосування можна виявити у два способи: або як екстенсіонал (через складові об’єкти), або як інтенсіонал (через узагальнені родові ознаки).

Перший і найпростіший спосіб побудови прикладної дефініції концепту «обіг зброї» - це екстенсіональний перелічувальний спосіб. На його парадигмі побудовано законодавчі дефініції концепту «обіг зброї» усіх пострадянських країн. На жаль, дефініції, утворені в перелічувальний спосіб, замість підмета у вигляді іменника або номінативного словосполучення використовують лише пунктуаційний знак тире. Це означає, що так звані перелічувальні дефініції, геть не мають узагальнювальних слів, які б дозволили встановити родовий фактор терміна «обіг зброї». Як законодавець, так і науковці, формулюючи прикладні екстенсіональні дефініції концепту «обіг зброї», прагнуть навести всі складові цілого «обіг зброї» у вигляді вичерпного партитивного переліку об’єктів, які характеризують цей термін.

Правового акта рівня закону, який би регулював порядок обігу зброї, в Україні не існує, тому звернімося до положення одного з численних проектів. Так, у проекті Закону України від 12 грудня 2012 р. №0885 «Про обіг зброї невійськового призначення» [309] автори цієї законодавчої ініціативи пішли шляхом побудови дефініції концепту «обіг зброї» у перелічувальний спосіб.

Депутати пропонують таке формулювання: «обіг зброї - виробництво, ремонт, торгівля, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, облік, вилучення, знищення, колекціонування, експонування, заохочення, передача, спадкування, дарування, перевезення, експорт, імпорт, ввезення, транзитне перевезення та вивезення з території України зброї, її основних частин та боєприпасів, сертифікація, а також здійснення інших цивільно-правових та господарсько-правових угод чи операцій, предметом (об’єктом) яких є зброя, її основні частини та (чи) боєприпаси відповідно до чинних дозволів на цей вид діяльності». З наведеної прикладної дефініції можна зробити такий висновок: «обіг зброї - це щось, що відбувається з цим знаряддям».

Аналогічна ситуація має місце й при утворенні дефініцій концепту «обіг зброї», які сформульовано в законах країн пострадянського простору - Білорусі, Естонії, Казахстану, Латвії та Росії. Аналіз цих нормативних актів дозволяє стверджувати, що всі вони побудовані шляхом перелічування неузагальнених денотатів. При цьому формула чинника «оборот зброї» (у цих країнах законодавець вживає саме термін «оборот зброї» - І.В.) теж репрезентується взагалі без узагальнювального слова, яке б визначало родову належність цього соціального явища.

Наприклад, у Законі Республіки Казахстан від 30 грудня 1998 р. «Про державний контроль за оборотом окремих видів зброї» [224] дефініція «оборот зброї» має такий вигляд: оборот зброї - виробництво, складання, переробка, реалізація (торгівля), передання, дарування, нагородження, спадкоємство, придбання, колекціонування, експонування, облік, зберігання, носіння, перевезення, використання, вилучення, знищення, ввезення зброї на територію Республіки Казахстан і вивезення його з Республіки Казахстан (п.6 ст.1). У нормі права, прописаній у абз.12 ч.1 ст.1 Федерального Закону РФ від 13 листопада 1996 р. «Про зброю» [227], наведено таку дефініцію: обіг зброї та основних частин вогнепальної зброї - виробництво зброї, торгівля зброєю, продаж, передання, придбання, колекціонування, експонування, облік, зберігання, носіння, перевезення, транспортування, використання, вилучення, знищення, ввіз зброї на територію Російської Федерації та вивіз його з Російської Федерації. У абз.15 ч.1 ст.1 Закону Республіки Білорусь від 13 листопада 2001 р. «Про зброю» [225] зазначається, що обіг зброї і боєприпасів - виробництво, торгівля (зокрема продаж), передання у володіння, придбання, колекціонування, експонування, облік, збігання, носіння, транспортування, перевезення, пересилання, використання, вилучення, знищення, а також ввіз зброї і боєприпасів і їхніх основних частин на територію Республіки Білорусь і вивіз за її межі.

Ми не знаємо, якими автентичними мовними денотатами слова «обіг» користуються законодавці балтійських країн у конструюванні терміна «обіг зброї», проте російський переклад нормативних актів цих країн репрезентує концепт «обіг зброї» як «оборот зброї». Закон Латвійської Республіки від 6 червня 2002 р. «Про оборот зброї та спеціальних засобів» [459] зазначає: оборот - виготовлення (виробництво), ремонт, придбання, реалізація, колекціонування, експорт, імпорт і транзит вогнепальної зброї, боєприпасів, спеціальних засобів та їх складових частин, увезення в Латвію або вивезення з Латвії, успадкування згаданих предметів, облік, виставляння на виставках або демонстрацію, використання, застосування, нагородження ними, їх зберігання, носіння, перевезення, пересилка, вилучення, конфіскація або знищення (п.1 ст.1). Обігом зброї та боєприпасів за змістом чинного Закону Естонської Республіки від 28 липня 1995 р. «Про зброю» [226] є виготовлення, продаж і придбання зброї та боєприпасів, володіння та розпорядження ними, зберігання, обслуговування, носіння, переміщення, перевезення, ввезення, вивезення, відчуження, спадкоємство, знахідка і знищення зброї і боєприпасів, а також ремонт, перероблення, приведення в непридатний до стрільби стан, розбір і прокат зброї (ч.2 ст.1 1).

Розглянемо, як розв’язують проблему утворення дефініції «обіг зброї» сучасні науковці. Так, О. Єжов у дисертаційному дослідженні зазначає, що поняття «обіг зброї» включає виробництво, продаж, передання, придбання, облік, зберігання, носіння, транспортування, використання, вилучення і знищення, торгівлю зброєю, її колекціонування, експонування і перевезення, а також ввезення одиничних екземплярів зброї на територію Російської Федерації та їх вивезення з Російської Федерації [116, с.9]. Група авторів на чолі з С. Сулакшиним також є прихильниками утворення концепту «обіг зброї» у перелічувальний спосіб: під законним обігом зброї розуміються здійснювані на відповідній правовій основі і під контролем ліцензійно - дозвільної системи органів внутрішніх справ (відомчим контролем воєнізованих організацій) виготовлення, збут, передання, придбання, зберігання, носіння, ремонт, застосування, знищення зброї, колекціонування, експонування, облік і транспортування [378, с.69]. Тобто автори просто калькують законодавче визначення, утворене в перелічувальний спосіб.

Не зуміли вийти з-під впливу російської перелічувальної дефініції концепту «обіг зброї» і деякі українські науковці. Так, В. Гуменюк зазначає: термін «обіг зброї і засобів самооборони» вживається в широкому розумінні, включаючи їх виробництво, ремонт, реалізацію тощо [106, с.176]. У дисертаційному дослідженні С. Параниці занотовано: обіг зброї складається з багатьох елементів - придбання, реєстрації, зберігання, носіння, застосування [239 с.20]. В. Ярін і К. Голдзіцький вважають, що закон «Про зброю» міг би чітко і зрозуміло регламентувати обіг зброї (тобто виробництво, ремонт, реалізацію, придбання, користування, застосування, зберігання, колекціонування, носіння, перевезення, облік, експорт, імпорт зброї, її основних частин на території України, а також транзит через її територію) [449, с.177]. З погляду О. Романова, «незаконний обіг зброї - ввезення, вивезення, придбання, продаж, доставка, переміщення чи передача вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї з території чи по території однієї держави-учасниці на територію іншої держави-учасниці, якщо будь-яка із зацікавлених держав-учасниць не дає дозволу на це згідно положень цього Протоколу або якщо вогнепальна зброя не має маркування, нанесеного у відповідності до положень Протоколу» [344, с.44].

Критичний аналіз підходів до утворення дефініції терміна «обіг зброї» у перелічувальний спосіб продемонстрував недосконалість наявного категоріально-понятійного апарату дослідження обігу зброї, яким оперували фахівці, чиї авторські доробки ми процитували. Прикро, що кожен з них навіть не обтяжився пошуком елементарного іменника як узагальнювального слова чи словосполучення, щоб визначити родову належність терміна «обіг зброї» та видову належність перелічених складових корелятів. Отже, перелічувальна екстенсіональна дефініція концепту «обіг зброї» має схему «обіг зброї - це щось, що відбувається з цим знаряддям». Ця найпростіша неузагальнена формула представлена безвідносним вичерпним переліком. Прикро, але факт: дефініція, побудована в перелічувальний спосіб, не дозволяє визначити родову належність чинника «обіг зброї», а отже і його місце в системі соціальних відносин.

Інша вада екстенсіональних визначень полягає в потребі перелічувати значну кількість об’єктів, що об’єктивують термін. Завжди є спокуса додати до вичерпного переліку концепту «обіг зброї» ще якусь деталь і визнати це новизною дослідження. Ми цілком солідаризуємося з поглядом І. Бікєєва, що за такого способу визначення законодавець намагається в обсяг поняття «обіг зброї» вмістити всі мислимі до теперішнього часу дії зі зброєю, які фактично можливі [29, с.16]. Тому, користуючись термінологічним стандартом, доречно, а з наукової точки зору ще й престижно, будувати інтенсіональні родовидові дефініції, зокрема концепту «обіг зброї», за схемою «термін = рід + видові відмінності».

Отже, іншим способом визначення концепту «обіг зброї» є інтенсіональний спосіб, який саме й ґрунтується на розкритті суттєвих узагальнювальних родових ознак чинника «обіг зброї» шляхом утворення так званих родовидових дефініцій за допомогою словосполучень з іменником у головній синтаксичній ролі.

Розв’язання проблематики власне самого чинника «дефініція» є сферою наукових інтересів фахівців не тільки з термінології, але й з логіки. Власне «дефініція» - це логічна операція (процедура), що описує обсяг і зміст концепту та розкриває зміст терміна [331, с.23]. Чинник «дефініція» як інструментарій науки логіки дає можливість установити обсяг нашого концепту «обіг зброї» та визначити сутність тотожного терміна, що представлений цим концептом. Логічний чинник «дефініція» має дуалістичну природу: з одного боку, «дефініція» - це структура, а з іншого - процедура. Структура родовидової дефініції складається з двох взаємозамінних за сутністю частин і має таку формулу дефініційної рівності: «визначуване, що в логіці називається дефінієнт Dfd = визначаюче, що в логіці називається дефінієнс Dfn». Ми також цілком згодні й з висновком В. Волошина: визначити поняття - означає вказати його денотат (референт) і звести Dfd до понять, денотати яких вже відомі [84, с.54].

Додатково залучимо базове положення від фахівця з термінології С. Шелова, який зазначає: оскільки у родовидових дефініціях висловом, за допомогою якого щось визначається, є субстантивне словосполучення з іменником у головній синтаксичній ролі, подібний аналіз зводиться до аналізу відповідної субстантивної конструкції, причому родовий фрагмент займає в ній головне, синтаксично незалежне положення. Як правило, родовий фрагмент дефініції - це найближча родова ознака, репрезентована іменником або номінативним словосполученням у називному відмінку. Під родовим фрагментом, за С. Шеловим, слід розуміти семантично завершену, синтаксично мінімальну незалежну частину, яка включає відомі терміни [437, с.75].

З’ясуємо, які саме іменники або номінативні словосполучення використовуються авторами наукових досліджень і законодавчих доробок для визначення родової належності терміна «обіг зброї». При цьому звернемо увагу на існування в складі номінативних дефініцій так званих дистинктивних ознак. Такі ознаки, як зазначає О. Васильців, - це наявні лексеми на зразок «сукупність», «різновид», «галузь», які не є сегментом родового фрагмента, оскільки позначають загальнонаукові, а не безпосередньо соціолінгвістичні поняття [71, с.75].

Для родовидового аналізу терміна «обіг зброї» знову апелюватимемо до вже наведених нами загальних висловів, якими ми доводили соціальну сутність явища «обіг зброї». А саме: «Обіг зброї - це соціальне явище» (О. Фролов [410, с.38]); «Обіг зброї являє собою відносно масове соціально - правове явище» (В. Власов [78, с.7], Є. Шайменов [433]); «Обіг зброї - спеціальна соціально значуща сфера суспільних відносин (А. Молдобаєв [213, с.8], Ю. Тимофєєв [384, с.4]); «Незаконний обіг зброї та боєприпасів - це явище, що утворює загрозу громадській безпеці» (Г. Мелешко [205, с.5]); «Незаконний обіг зброї - засіб впливу кримінального світу на суспільство» (Т. Григорян [101, с.8]).

Скористаємося напрацюваннями й інших вчених, де родова сутність терміна «обіг зброї» також репрезентована в загальних рисах. Так, О. Фролов зазначає: обіг зброї - це сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі управління складовими цього обігу [410, с.37]. А. Моїсеєнко вважає, що обіг зброї - це комплекс взаємозв’язаних відносин [212, с.5]. О. Бокій розуміє «обіг зброї як сукупність виключно всіх видів правовідносин, що виникають при поводженні зі зброєю та які врегульовані відповідним законодавством» [36, с.15 16].

Першим, хто визначив термін «обіг зброї» через інтенцію «обіг зброї - це процес», був І. Бікеєв. Учений зазначав: обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв слід визначити як увесь процес їх існування, що розвивається у просторі та часі, починаючи з розроблення (дослідження) і завершуючи знищенням [29, с.16; 328]. С. Невський формулює термін «незаконний обіг зброї» як зумовлений конкретними соціальними умовами процес надходження, поширення, застосування й використання зброї в суспільстві - такий, що відбувається з порушенням установлених законодавством правил поводження із зброєю [219, с.138]. Аналогічної думки і С. Подчерняєв: обіг службової зброї - це процес, що включає нормативно врегульовані та контрольовані дії з придбання, зберігання, транспортування використання, застосування та повернення службової зброї (списання) [253, с.10].

Отже, можна визнати, що за допомогою узагальнених родових ознак термін «обіг зброї» описується трьома векторами семантично завершених, синтаксично мінімальних родових фрагментів - це: 1) «соціальне явище», «соціально-правове явище», «явище, що утворює загрозу», «засіб впливу на суспільство»; 2) «відносини», «правовідносини», «сфера суспільних відносин»; 3) «процес». Якщо й будувати концепт «обіг зброї» з родовим фрагментом загального плану, ми б надали перевагу діфінієнсу Dfn «соціальне явище» і отримали б таке визначення: «обіг зброї - це соціальне явище наявності зброї в суспільстві».

Науковці-термінологи застерігають: перш ніж увести у вжиток новий термін чи визначити зміст чинного терміну, слід установити найзагальнішу семантичну категорію, до якої належить поняття, що позначається цим терміном. А що може бути більш «семантичним» за наведені у словниках варіації семантики слова «обіг». Ці варіації утворюють підмети дефініцій і відповідно є родовими ознаками денотату. Нагадаємо цитату з великого тлумачного словника сучасної української мови: «обіг - це використання; рух товарів та інших цінностей у суспільстві; циркуляція» [42, с.636]. Отже, родовими ознаками терміна «обіг взагалі» є узагальнювальні слова «рух», «циркуляція», «використання». Утім з усіх наведених семантичних ознак слова «обіг», які можна залучити для формулювання визначень прикладних абстрактних явищ «обіг чогось», фахівці в галузі права та законодавець використовують лише єдине узагальнювальне слово «рух», через що отримують таку схему дефініції: «обіг чогось - це рух означеного». При цьому саме слово «рух» тлумачиться як «зміна положення кого-небудь, чого- небудь унаслідок обертання, коливання, переміщення і т. ін.» [34]. Наведемо декілька утилітарних номінативних дефініцій цієї схеми.

На іменникові «рух» як семантичній ознаці слова «обіг» будують свої визначення дослідники С. Григорянц, О. Пронькіна, Е. Солоницька О. Шелковникова. Першим, хто утворив інтенсіональну дефініцію концепту «обіг зброї» на іменникові «рух» як семантичній ознаці слова «обіг», була О. Шелковникова. Згодом С. Григорянц, змінивши лише послідовність фрагментів складносурядного речення в дефініції першої, привласнив це визначення собі: законний обіг зброї визначається ним як здійснюваний з дотриманням відповідних правил і обмежень, що містяться в чинному законодавстві, рух конкретних видів і типів зброї, боєприпасів і патронів до неї всередині країни (конкретного регіону), включаючи здійснення всіх необхідних організаційних і технічних операцій з моменту її створення (виробництва, ремонту, реставрації) або надходження ззовні (ввезення з території інших держав) до продажу, відправки, передання каналами збуту, отримання споживачем або експорту [338; 103, с.12]. О. Пронькіна зазначає: в юридичній літературі незаконний обіг зброї визначається як кримінальний рух об’єктів обігу зброї в сукупності з відхиленнями у сфері законного обігу [329, с.148].

Наступна дефініція в цій же семантичній площині належить Е. Солоницькій - обіг зброї утворює рух зброї в суспільстві: від виробника до споживача, від одного споживача до іншого [370, с.17]. Цікаво, що С. Григорянц і це визначення визнає власним. Автором відстоюється позиція, що поняття обігу утворює рух зброї в суспільстві: від виробника до споживача, від одного споживача до іншого [103, с.12]. Інший варіант дефініції Е. Солоницької є більш розлогим: обіг зброї можна визначити як її виробництво і подальший рух від виробника (виготівника) - державного або кримінального - до споживача - як легального (МО, МВС, ФСБ і т.п.), так і нелегального (злочинці, громадяни, що незаконно придбавають зброю для самозахисту, колекціонування і т. ін.), а також процес користування зброєю, підтримка її в справному стані, перехід від одного власника до іншого і т. ін., аж до її знищення [370, с.20].

Прихильники концептуальної позиції «обіг зброї це - її рух», намагаючись зміцнитися у власних переконаннях, репрезентують певні види класифікації чинника «обіг зброї». Так, Е. Солоницька зазначає, що будь- який конкретний зразок зброї може перебувати у трьох різновидах її обігу. Ці різновиди обігу зброї автор виокремлює за класифікаційною ознакою «обсяг (кількість елементів)» і називає «колами обороту». Зауважимо, що ці три види родового чинника «обіг зброї» доречно називати не «колами обігу», а саме «колами обороту»: саме це витікає зі змісту дисертаційного дослідження. Критерій «обсяг (кількість елементів)», на думку Е.В. Солоницької, дозволяє розрізняти: 1) повне (велике) коло обороту зброї; 2) мале коло обороту зброї; 3) коло користування зброєю [370, с.55 56].

Наведемо ці три кола обороту зброї в автентичному викладі. Залежно від кількості елементів, що складають обіг конкретного зразка, виділяється три види обороту зброї: 1) повне (велике) коло обороту зброї розпочинається з її виготовлення (початкова точка обороту) і закінчується її знищенням (кінцева точка обороту). Виготовлення і знищення являються унікальними елементами обороту - це разові дії, що не повторюються в «житті» конкретного зразка зброї. У великому колі зброя може обертатися десятки, сотні і навіть тисячі років. Велике коло закінчується знищенням зброї, тому подальший її рух є неможливим; 2) мале коло обороту зброї включає в себе лише деякі елементи (автор має на увазі деякі елементи великого кола - І.В.), які не є ні разовими, ні унікальними. Ці елементи можуть повторюватися багаторазово: збут, придбання, зберігання, носіння, перевезення, ремонт, застосування. Оскільки елемент знищення в малому колі відсутній, зброя може обертатися по ньому неодноразово; 3) коло користування зброєю - це елементи, що найчастіше зустрічаються і витікають з фактичного володіння зброєю: зберігання, носіння, перевезення, ремонт і застосування зброї [370, с.55 56].

Отже, якщо Е. Солоницька «велике коло обороту зброї» ще визначає як «рух зброї», то так звані «мале коло обороту зброї» та «коло користування зброєю» складаються з тривіального переліку дечого неузагальненого, що відбувається зі зброєю. Іншим недоліком «обігу зброї по колах» є невизначеність із боєприпасами. Скажімо, набої як складова частина певних видів зброї здійснюють своє власне коло обігу від точки виготовлення і до точки використання, а не до точки знищення.

А. Корецький, модернізувавши дефініцію Е. Солоницької, отримав таке визначення: сутність обігу зброї полягає в її переміщенні: у часі та просторі, від виробника до споживача, від одного власника до іншого [165, с.298]. Як бачимо, дефініція А. Корецького ґрунтується на родовій ознаці іменника «переміщення»: «обіг - це переміщення». Автор гадав, що в ході модернізації формули Е. Солоницької заміна слова «рух» на його аналог «переміщення» не вплине на загальний сенс визначення концепту «обіг зброї», проте слово «переміщення» виявилося не досить вдалим замінником, оскільки переміщення у просторі може дорівнювати і нулю, якщо рух відбувся по замкненій траєкторії. А полеміку щодо переміщення зброї в часі доцільно вести принаймні не в рамках юриспруденції.

Отже, наведені дефініції містять семантично завершені, синтаксично мінімальні незалежні частини, а саме «рух»; «рух зброї в суспільстві»; «переміщення в часі та просторі». Уважаємо, що з переважної більшості наведених вище авторських суджень, якщо не враховувати мовні екзерсиси А. Корецького, може бути інтегрована стисла дефініція утилітарного концепту «обіг зброї» у такому вигляді: «обіг зброї - це рух певного знаряддя у суспільстві». Але визначення, побудоване за схемою «обіг зброї - це рух певного знаряддя у суспільстві», має дві вади.

Перша вада: варіанти тлумачення слова «обіг» використано не в повному обсязі. Ще раз наведемо цитату: «обіг - це використання; рух товарів та інших цінностей у суспільстві; циркуляція» [42, с.636]. Таким чином, у наведених вище авторських дефініціях концепту «обіг зброї» не враховано інші семантичні трактування слова «обіг» а саме: «обіг - це циркуляція» та «обіг - це використання».

По-перше, гадаємо, що слова «рух» та «циркуляція», будучи корелятами, при побудові загальної базисної дефініції «обіг зброї» можуть використовуватися як у парі, так і самостійно. Крім того вони можуть доповнювати одне одного. Скажімо, у визначенні О. Шелковникової стосовно того, що обіг зброї - це її рух ... усередині країни чи конкретного регіону [78, с.7], доречніше було б застосувати слово «циркуляція», оскільки чинники «країна» та «конкретний регіон» окреслюють замкнену територію.

По-друге, вважаємо, що рух зброї в суспільстві здійснюється саме заради забезпечення можливості використання означеного знаряддя його володарем. Висновок лежить на поверхні: дефініція концепту «обіг зброї», побудована з використанням семантичних ознак слова «обіг», матиме такий вигляд: «обіг зброї - це рух певного знаряддя в суспільстві з метою забезпечення можливості його використання».

Як бачимо, визначення «обіг зброї - це рух (циркуляція) певного знаряддя в суспільстві з метою забезпечення можливості його використання» ґрунтується вже на двох узагальнювальних іменниках «рух» і «використання». А це вже атрибут партитивності, оскільки загальне ціле «обіг» у такому разі поділяється на дві рівноцінні частини «рух» і «використання». У свою чергу диференціація партитивних складових «використання» та «рух» на видові елементи дозволить у подальшому отримати розгорнуту формулу родовидової дефініції «обіг зброї».

Друга вада. Кожна коректна дефініція мусить мати родовий фрагмент, який дозволяв би розкривати родову належність визначення. Автори первісних ідей О. Шелковникова, О. Пронькіна та Е. Солоницька основною родовою ознакою вважають узагальнювальний іменник «рух». Але ж зброя є неживим предметом і, здійснюючи обіг, самостійно рухатися не може. Кореспондуємося з думкою К. Маркса, що товари не можуть самі відправлятися на ринок та обмінюватися - для цього треба звернутися до їх хранителів і власників, у яких є воля розпоряджатися цими речами [201, с.94]. Тому будувати дефініцію концепту «обіг зброї» виключно навколо узагальнювального іменника «рух» (маючи його за підмет) не варто.

Може саме через це І. Бікєєв і відмовився від використання слова «рух» як узагальнювальної родової ознаки терміна «обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв» і скористався словом «існування». Зазначимо, що цей учений доволі прискіпливо аналізував чинник «обіг», що й дало можливість утворити досконалу дефініцію: обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв слід визначити як увесь процес їх існування, що розвивається у просторі та часі, починаючи з розробки (дослідження) і завершуючи знищенням [29, с.16 17]. Вважаємо, що саме це визначення І. Бікєєва згодом, при конструюванні власних дефініцій терміна «обіг зброї», взяли за основу Е. Солоницька, А. Корецький та С. Григорянц. Зазначені автори, не відчувши виваженості родової ознаки «існування», просто змінили її на родові ознаки «рух» і «переміщення» відповідно.

Можна застосувати й іншу логіку. Відповідно до семантичних інтенцій чинника «обіг зброї» зброя здійснює власний обіг у суспільстві. Таким чином, обіг зброї є соціальним феноменом. Отже, і дефінієнт Dfd «обіг зброї як соціальне явище» має бути репрезентований діфінієнсом Dfn, у якому родовою узагальнювальною ознакою теж є соціальне явище. Гадаємо, що найвдалішим відповідником є «соціальне явище діяльність». Отже, Dfd «обіг зброї як соціальне явище» = Dfn «соціальне явище діяльність».

Ще одним аргументом на користь вибору явища «діяльність» як відповідника явищу «обіг» є фактор взаємозумовленості та взаємопов’язаності цих соціальних феноменів, які можуть визначатися одне через одне, а саме: «обіг зброї» ^ «діяльність у сфері обігу зброї». Існують й інші взаємопов’язані пари: «обіг дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» ^ «діяльність у сфері обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння»; «обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» ^ «діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів»; «обіг ліків» ^ «діяльність у сфері обігу ліків»; «обіг лісових ресурсів» ^ «діяльність у сфері обігу лісових ресурсів»; «обіг алкоголю та тютюну ^ «діяльність у сфері обігу алкоголю та тютюну»; «товарний обіг» ^ «діяльність у сфері товарного обігу» тощо.

Феномен «діяльність» ми трактуватимемо з позицій «філософської теорії діяльності» у викладенні О. Разумовського [335]. Саме в лоні цієї наукової течії синтезовано такий логічний ланцюжок: активність ^ діяльність взагалі ^ дія ^ [соціальна діяльність і дія] ^ операція ^ акт. Як зазначає вчений, чинники «діяльність взагалі» та «соціальна діяльність» на рівні концептів є знеособленими, абстрактними, розмитими за сутністю, не визначеними загальними континуумами визначених, дискретних і різноманітних за природою дій, актів і операцій [335, с.8]. Оскільки концепт «обіг зброї» є суто антропогенною діяльністю, то логічний ланцюжок у рамках нашого дослідження скорочується до вигляду: соціальна діяльність ^ соціальна дія ^ операція ^ акт.

Зауважимо, що, по-перше, логічна послідовність ланцюжка «соціальна діяльність ^ соціальна дія ^ операція ^ акт» у філософській теорії діяльності є дискусійним питанням, але ми приймаємо за основу саме таку ієрархію; по-друге, ми цілком поділяємо положення О. Разумовського, що соціальна діяльність є континуумом дискретних дій, операцій і актів. Лексему «континуум» ми тлумачимо як «сукупність тісно пов’язаних, нерозривних, різноманітних за природою явищ, процесів, концептів» [178, с.180; 335, с.8].

Певною складністю аналізу є той факт, що більшість учених у галузі права не розрізняють чинники «соціальна діяльність» і «діяльність» та «соціальна дія» і «дія». Те, у який спосіб науковці, доробки яких ми процитуємо надалі, користуються інструментарієм «соціальна діяльність ^ соціальна дія ^ операція ^ акт», дозволяє зробити висновок, що чинник «діяльність взагалі» вони підсвідомо сприймають з позиції так званої «антропоцентричності» і для них чинники «соціальна діяльність» і «діяльність» та відповідно чинники «соціальна дія» і «дія» є тотожними.

Ще одна невелика ремарка. У правовому полі України першим нормативним актом рівня закону, де б визначалося, що «обіг - це діяльність», був Закон України від 15 лютого 1995 р. «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» [308]. Дефініція, прописана у першій редакції ст. 1 зазначеного нормативного акта, визначила цей денотат таким чином: «обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів - діяльність державних органів, підприємств та установ, пов’язана з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виробленням, виготовленням, зберіганням, розподілом, перевезенням, пересиланням, торгівлею, ввезенням, вивезенням і використанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів з метою задоволення медичних і наукових потреб». Зауважимо, що більшість авторських дефініцій терміна «обіг зброї» в інтенції «обіг як діяльність», що належать перу українських науковців, були утворені за аналогією з наведеним нормативним твердженням.

Аналіз дефініцій терміна «обіг зброї» в інтенції «обіг зброї як діяльність» доцільно здійснювати в напрямку від частинного до загального, розгорнувши логічний ланцюжок у зворотному напрямку: акт ^ операція ^ соціальна дія ^ соціальна діяльність. Отже, прикладний термін «обіг зброї» в аспекті філософської теорії діяльності має дальші виливи.

Аналізуючи нормативну базу з питань обігу зброї, Р. Волянська звернула увагу на те, що замість оцінювання правомірності зміни власників законодавець виходить виключно із завдань адміністративної діяльності, через що робить акцент на фізичній доступності зброї і під обігом зброї розуміє будь-які акти фактичного володіння зброєю (власницькі ситуації) [85, с. 10]. В. Власов говорить, що обіг зброї (на підставі відповідних правил і обмежень, що містяться в чинному законодавстві) включає здійснення всіх необхідних організаційних і технічних операцій з моменту створення (виробництва, ремонту, реставрації) зброї до її продажу, відправки каналами збуту, отримання споживачем або експорту [78, с. 10-11].

Безумовно, у науковій та начальній літературі з юриспруденції визначення Р. Волянської та В. Власова є одиничними, оскільки більшість науковців є прихильниками інтенції «обіг зброї - це дії». Утім ми цілком поділяємо погляди означених учених, адресуючись з положенням О. Разумовського: об’єктивно і діяльність, і дії, і операції, і акти - це суть, це фундаментальна властивість, це те загальне, що забезпечує життєздатність біхевіоральних систем [335, с.7]. Також ми погоджуємося і з позицією прихильників інтенції: «обіг зброї - це дії», але виключно в плані того, що чинник «дія» як складова континууму «соціальна діяльність» - це відносно ефективний результат, якась зміна в об’єкті [335, с.7] (у нашому випадку об’єктом є сфера обігу зброї).

Наведемо дефініції концепту «обіг зброї», побудовані за схемою «обіг зброї - це дії». Той же О. Фролов у своїх ранніх працях вважав, що «обіг зброї та інших предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система - це сукупність дій з приводу: виготовлення, ремонту, продажу- купівлі, передання, дарування, використання, носіння, зберігання, охорони, реєстрації, обліку, транспортування, ввезення та вивезення з меж України, вилучення, знищення - вказаних речей» [418]. М. Маршунов зазначає, що під обігом зброї законодавець має на увазі будь -які дії з приводу зброї [203, с.17].

І. Делягін визнає, що концепт «обіг зброї» складає сукупність юридично значущих дій, здійснюваних суб’єктами суспільних відносин з приводу зброї [108, с.8]. Це положення через сім років цілком і повністю ретранслював О. Благов: обіг зброї можна визначити як сукупність юридично значущих дій, здійснюваних суб’єктами суспільних відносин з приводу зброї [35, с.7]. Недоліком цього визначення є його однобокість, адже континуум «обіг зброї» - це не тільки юридичні дії, а ще й соціальна та економічна діяльність. Гадаємо, якщо дії зі зброєю обмежити тільки «юридично значущими діями», то власник зброї в межах цього континууму ніколи не зможе ні доглядати за зброєю, ні користуватися нею, оскільки це не юридично значущі дії.

С. Подчерняєв зазначає: обіг службової зброї - це процес, що включає нормативно врегульовані та контрольовані дії з придбання, зберігання, транспортування використання, застосування та повернення службової зброї (списання) [253, с.10]. Отже, автор вважає, що чинник «дії» є видовим щодо родової узагальнювальної ознаки «процес». Виникає два запитання: 1) які інші види родового цілого «процес» крім «дії» ще існують; 2) якщо ж інші видові складові родового цілого «процес» існують, то чому вони не ввійшли у дефініцію?

Е. Солоницька створила інший варіант класифікації концепту «обіг зброї» за класифікаційною ознакою «вплив на зброю», де розрізняє такі структурні елементи обігу зброї: а) власне фізичний вплив на зброю (виготовлення, переробка); б) просторове переміщення зброї (носіння, перевезення); в) часове переміщення зброї (зберігання); г) соціальне переміщення зброї (зміна власника) [369, с.7]. Якщо співвіднести інтенцію Е. Солоницької щодо «фізичного впливу на зброю» з фразою

О. Разумовського, що дію слід розуміти як певне фізичне зусилля, напруження, витрату енергії, роботу [335, с.7], то можна припустити, що так званий «фізичний вплив на зброю» є дією зі зброєю.

Нарешті, розглянемо доробки авторів, які будують визначення концепту «обіг зброї» на інтенції «обіг зброї - це діяльність». Уперше подібне згадування зустрічається у спільній статті О. Фролова та А. Корнієць. Автори зазначають, що обігом зброї вважається поводження зі зброєю та здійснення окремих видів діяльності щодо зброї [414, с.32]; В

іншій праці О. Фролов пише, що обіг зброї може визначатись як сукупність усіх видів діяльності, безпосередньо пов’язаних зі зброєю як матеріальним об’єктом: виготовлення, придбання, перевезення, зберігання, використання тощо [412, с.172]. Згодом цю дефініцію як власну ретранслював С. Параниця: «обіг зброї» може визначатися як сукупність усіх видів діяльності, безпосередньо пов’язаних зі зброєю як матеріальним об’єктом, -

виготовлення, придбання, перевезення, зберігання, використання тощо [240, с.135].

Безперечно, застосований О. Фроловим як родовий фрагмент кластер «сукупність усіх видів діяльності зі зброєю» як дефінієнс Dfn терміна «обіг зброї» є органічним мовним зворотом. Цей вислів не часто, але все ж застосовується науковцями - наведемо для прикладу декілька визначень без посилань на авторів. Політика - це сукупність усіх видів діяльності, що забезпечують досягнення групових цілей. Господарство країни - велика і складна економічна, соціальна та екологічна система, сукупність усіх видів економічної діяльності. Широке розуміння державного управління зводить його до сукупності усіх видів діяльності усіх органів держави. Культура - сукупність усіх видів перетворювальної діяльності людини й суспільства. Найдавніше згадування, яке нам вдалося відшукати, датоване 1984 р. і належить В. Левіну, який уявляв управлінську структуру як сукупність видів діяльності [185].

Ми так прискіпливо аналізуємо сутність кластеру «сукупність усіх видів діяльності» з двох причин:

По-перше, ми згодні, що словосполучення «сукупність усіх видів діяльності» є вживаним, оскільки позначає родову ознаку дефініції. Так, воно є органічним мовним зворотом, однак кластер «сукупність усіх видів діяльності» дещо не ідеальний з позицій «теорії діяльності» О. Леонтьєва та Л. Рубінштейна [200, с. 123-126]. Адже за визначенням цих апологетів психології трьома основними видами діяльності є гра, навчання та праця. Тобто кластер «сукупність усіх видів діяльності» як родовий фрагмент терміна «обіг зброї» може асоціюватися із сукупністю трьох основних видів діяльності - гри, навчання та праці.

По-друге, ми згодні, що діяльність у певній сфері може містити у власному континуумі й інші види діяльності, але тоді в аспекті співвідношення «загальне ^ частинне» слід говорити про спеціальні види діяльності. Крім того, як залишити поза увагою окремі акти, операції, дії, які теж можуть наповнювати цей континуум? Можливо тому як родовий фрагмент терміна «обіг» краще вживати словосполучення «соціальна діяльність» як континуум, що містить і акти, і операції, і дії, і власне спеціальні види діяльності.

Отже, якщо й утворювати прикладну дефініцію концепту «обіг зброї», то тільки через узагальнювальну родову ознаку «соціальна діяльність». Але ж будь-яка соціальна діяльність зумовлюється певними потребами [200, с. 130-131]. Або, як каже О. Разумовський, позаду дії, акта та операції в біхевіоральних системах перебуває потреба як стимул [335, с.7]. Тому чинник «потреба», або «мета використання», може бути одним із варіантів видових класифікаційних ознак під час диференціювання родового фрагменту «соціальна діяльність». Додатково пошлемося думку Ю. Одношовіної, яка, аналізуючи авторські доробки К. Кантора, зазначає, що будь-яка річ має соціальний характер, а саме: річ - це створений людиною з природного матеріалу «засіб для задоволення своїх потреб» [228, с.7].

Дефініція терміна «обіг зброї» не має бути одиничною - будь-яке явище або предмет слід характеризувати з різних поглядів. Сформулюємо декілька дефініцій концепту «обіг зброї» на базі основного родового фрагменту «обіг зброї - це соціальна діяльність».

Поєднання інтенції «обіг зброї - це соціальна діяльність» та утвореної у підр. 1.1 нашого дослідження дефініції «зброя - це соціальний засіб, що може мати: або властивості основного невід’ємного соціального атрибута при її використанні за прямим призначенням (війна, правоохоронна діяльність, полювання, злочинна діяльність, самозахист); або властивості додаткового ситуативного соціального модусу при її використанні за непрямим призначенням (спорт, культура, символ соціального або спеціального статусу людини, як об’єкт інвестування)» дозволяє сформулювати такий концепт «обіг зброї»:

Обіг зброї - це соціальна діяльність, здійснювана з метою забезпечення потреб із використання зброї в таких сферах, як війна, правоохоронна діяльність, злочинна діяльність, самозахист, полювання, спорт, культура, інвестування коштів, репрезентація соціального чи спеціального статусу людини.

Обіг зброї - це соціальна діяльність, здійснювана з метою забезпечення потреб із використання зброї обмеженою групою фізичних та юридичних осіб, які є володарями або користувачами зброї; потреб в особистій безпеці решти членів соціуму, які не мають відношення до володіння чи застосування зброї; потреб держави в організації контролю за зброєю. Ця дефініція утворена на основі інтенції «обіг зброї - це соціальна діяльність» та положення О. Фролова (яке С. Параниця видав за власний здобуток - І.В.), що «соціальні інтереси в соціальній системі обігу зброї в Україні представлені трьома групами: а) потребами обмеженої кількості фізичних та юридичних осіб, які є володарями або користувачами зброї; б) потребами решти соціуму, які не мають відношення до володіння чи застосування зброї; в) інтересами держави щодо організації обігу зброї» [410, с.36; 240, с.135].

На основі інтенції «обіг зброї - це соціальна діяльність» та будь-якої з дефініцій терміна «обіг зброї», що побудована в перелічувальний спосіб, можна від супротивного утворити концепт «соціальна діяльність у сфері обігу зброї».

Соціальна діяльність у сфері обігу зброї - це континуум актів, операцій, дій та особливих видів діяльності економічного, соціального, юридичного спрямування, які зумовлюють найбільш вагомі діяння зі зброєю, її частинами та боєприпасами, а саме: виробництво, ремонт, торгівлю, експорт, імпорт, зберігання, носіння, використання, колекціонування, експонування, сертифікацію, облік, видання дозволів на придбання, зберігання, перевезення тощо.

У цьому підрозділі ми цитували прикладні визначення «законний обіг зброї» та «незаконний обіг зброї» як похідні від загального чинника «обіг зброї». Але ж явище «обіг зброї» не охоплюється тільки дихотомічно протилежними складовими «законний обіг зброї» або «незаконний обіг зброї». У соціумі здійснюється вільний обіг зброї, на яку не поширюється законний контроль з боку держави. Це, наприклад, пневматична зброя калібром до 4,5 мм і швидкістю польоту кулі до 100 м/с; упаковки, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії, певні види холодної зброї тощо.

Тому класифікаційна дихотомічна ознака «законний - незаконний» не є коректним критерієм таксономії загального чинника «обіг зброї». Основну ознаку класифікаційного поділу треба шукати не у статусі «обігу зброї» - законний він чи незаконний, а в соціальному статусі «зброї» - законна вона чи незаконна (якщо точніше - зареєстрована зброя державою чи не зареєстрована). Саме юридичний акт реєстрації від імені держави у вигляді дозволу на право користування зброєю певному володарю визначає статус зброї. Тому загальне соціальне явище «обіг зброї» в аспекті класифікаційної ознаки «стан реєстрації зброї» доцільно диференціювати на тріаду: а) «обіг зареєстрованої зброї»; б) «обіг зброї, що підлягає реєстрації, але є незареєстрованою»; в) «обіг зброї, що не підлягає реєстрації та є незареєстрованою». Тоді на базисі основного родового фрагменту «обіг зброї - це соціальна діяльність» з урахуванням означених вище переставлених акцентів можна сформулювати дефініцію «обіг зареєстрованої зброї».

Обіг зареєстрованої зброї - це врегульована адміністративно- правовими актами соціальна діяльність із задоволення суспільних потреб щодо використання зброї. Соціальна діяльність у сфері обігу зареєстрованої зброї - це континуум актів, операцій, дій та особливих видів діяльності зі зброєю господарського, зовнішньоекономічного та юридичного характеру.

Антиподом попередньої дефініції може бути таке визначення: обіг нелегальної (або ж незаконної, або ж кримінальної) зброї - це соціальна діяльність, здійснювана з метою забезпечення кримінальних потреб щодо використання зброї.

Визначення «обіг зареєстрованої зброї» у подальшому слугуватиме базисом, відправною точкою при визначенні сутності та обсягу споріднених концептів «адміністративно-правовий режим обігу зброї» та «правила обігу зброї».

Отже, адміністративно-правові аспекти обігу зброї характеризуються такими особливостями:

1) є соціально-правовим явищем, засобом впливу на людей, що утворює потенційну чи явну загрозу, регулюється нормами матеріального та детально процесуального права;

2) використовується як з негативною метою (вбивства людей на війні і під час здійснення злочинів), так і позитивною - захисту від посягань на життя і здоров’я людей (правоохоронна діяльність, самозахист) і для задоволення спортивних, культурних та естетичних потреб (полювання, спорт, культура, мистецтво);

3) соціальна діяльність у сфері обігу зброї - це система актів, операцій, дій та особливих видів діяльності економічного, соціального, юридичного спрямування, які зумовлюють найбільш вагомі діяння зі зброєю, її частинами та боєприпасами, а саме: виробництво, ремонт, торгівлю, експорт, імпорт, зберігання, носіння, використання, колекціонування, експонування, сертифікацію, облік, видання дозволів на придбання, зберігання, перевезення тощо.

4) ця діяльність поділяється за критерієм юридичного факту державної реєстрації на «обіг зареєстрованої зброї»; «обіг зброї, що підлягає реєстрації, але є незареєстрованою»; «обіг зброї, що не підлягає реєстрації та є незареєстрованою»;

4) обіг зареєстрованої зброї - це врегульована адміністративно - правовими актами соціальна діяльність із задоволення суспільних потреб щодо використання зброї;

5) біг нелегальної зброї - це антисоціальна діяльність певних осіб з метою здійснення протиправних вчинків чи без такої мети, проте пов’язана з фактом виготовлення, придбання, зберігання (перевезення) і самовільного знищення незареєстрованої зброї.

Отже, адміністративно-правові аспекти обігу зброї характеризуються такими особливостями: це виділені із загального феномену обігу зброї адміністративно-правові чинники обігу легальної та незареєстрованої зброї (як з позитивною, так і негативною метою) на основі адміністративно - правових норм матеріального і процесуального характеру.

1.3

<< | >>
Источник: ВАСИЛЬЄВ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ОБІГУ ЗБРОЇ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Адміністративно-правові аспекти обігу зброї:

  1. Реформування законодавства. Розвиток галузей права
  2. Огляд історико-джерелознавчих студій
  3. Особливості адміністрування ВЗН і окремих запорозьких громад у державах Центрально-Східної Європи та їх вплив на рух документообігу
  4. Вступ
  5. Адміністративно-правові аспекти обігу зброї
  6. Правила обігу зброї як об’єкт адміністративного проступку
  7. Адміністративно-правовий режим обігу зброї в Україні
  8. Інтенсивність адміністративно-правового регулювання у сфері обігу зброї
  9. Поняття, зміст і класифікація видового об’єкта правопорушень у сфері обігу зброї
  10. Предмет адміністративних деліктів, пов’язаних із порушенням правил обігу зброї