3.ОРГАНИ САМОВРЯДУВАННЯ
Окрім урядових органів адміністративного управління в Галичині та Буковині існували ще органи крайового і місцевого самоврядування (крайові сейми, повітові, міські та сільські ради).
Антидемократичний принцип австрійського самоврядування полягав у розчленуванні завдань і функцій урядового управління та самоврядування. Насправді державні органи контролювали діяльність органів самоврядування, які не були наділені будь-якою реальною владою. Так, повітовий староста міг зупинити виконання рішень повітової ради під приводом їх невідповідності законам держави або недоцільності, а намісник мав право розпустити повітові, міські й сільські ради. Щоправда, розпущені ради могли оскаржити свій розпуск перед міністерством, але подача скарги не припиняла виконання рішення про розпуск і, як засвідчила практика, ніколи не давала позитивних наслідків.У Львові та Чернівцях 1861 р. створювалися крайові сейми, вибори до яких були нерівними для різних соціальних груп населення. По-перше, до складу сейму автоматично, за посадою, входили так звані вірилісти — митрополити, єпископи та ректори університетів. По-друге, виборче право не було загальним. Усі виборці розділялися на чотири курії (великої власності, торгово-промислових палат, міської буржуазії та сільську, кожна з яких окремо обирала депутатів до сейму строком на шість років). У виборах до галицького і буковинського сеймів через високий майновий ценз брало участь 9—10% населення. Нарешті, відкрите голосування давало великі можливості для зловживань шляхом підкупів і терору з боку державно-адміністративного апарату. В національному відношенні депутати галицького сейму були переважно поляками, а буковинського — румунами.
Компетенція крайових сеймів була дуже обмеженою. Головна сфера їх діяльності стосувалася господарських справ. Бюджетні права сеймів зводилися до накладання додатків до безпосередніх державних податків. Ці додатки нерідко перевищували навіть основну податкову суму. В галузі місцевого самоврядування сейми здійснювали нагляд над повітовими, міськими і сільськими органами, рішення яких часто вимагали затвердження сейму або його виконавчого органу — крайового комітету. Вся діяльність сейму підпорядковувалася центральній владі, він був частиною колоніального апарату Австро-Угорщини. Його рішення, які мали другорядний характер, все одно затверджував імператор. Отже, фактично вони були актами імперської волі.
Крайове та місцеве самоврядування на західноукраїнських землях служило, як і урядові органи, інтересам польської верхівки. Якщо іноді це самоврядування і було демократичнішим, ніж урядові органи, воно однаково захищало усталені порядки і всілякими способами підтримувало інтереси заможних верств населення.
Еще по теме 3.ОРГАНИ САМОВРЯДУВАННЯ:
- Державні органи та органи місцевого самоврядування можуть
- Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів
- МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ НАКАЗ Про розгляд питань щодо погодження розміру зовнішніх запозичань органів місцевого самоврядування та про затвердження Порядку погодження розміру внутрішніх запозичань, що провадяться органами місцевого самоврядування від 19.01.99 № 19
- Планування діяльності в органах державної влади та місцевого самоврядування.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запознчань,що провадяться органами місцевого самоврядування від 18.06.1998 № 655/98
- Повноваження місцевого самоврядування
- Взаимодействие учреждений и органов, исполняющих наказания, с органами государственной власти и органами местного самоуправления.
- Система самоврядування за магдебурзьким правом
- 1. Поняття права колективного самоврядування
- Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- §2. Споры физических лиц и организаций с государственными органами, органами местного самоуправления и иными органами, наделёнными государственно-властными полномочиями
- Європейська хартія місцевого самоврядування Страсбург, 15 жовтня 1985 року Статус Хартії (Витяг)