<<
>>

Економічні методи в державному управлінні

– це сукупність засобів, способів і прийомів впливу держави, її органів та інститутів на суспільно-економічні відносини з метою розвитку матеріальної бази суспільства, приросту національного валового продукту, здійснення економічних та соціально-економічних програм та проектів.

Сутність полягає в тому, щоб активізувати виробничу діяльність кожного підприємства і водночас сприяти нарощуванню економічного потенціалу держави, використовуючи економічні важелі і стимули [48, с.181; 159].

Індикативне планування – це одна з форм державного регулювання ринкової економіки. Виокремлюють два типи індикативного планування:

­ кон’юнктурний – його сутність полягає в забезпеченні економічної рівноваги на ринку, тобто високої зайнятості, рівноваги платіжного балансу, стабілізації цін та ін.;

­ структурний – засіб досягнення певних структурних змін в економіці, який полягає в забезпеченні розвитку пріоритетних галузей [48, с.259].

Державне регулювання – це система типових заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, які здійснюються відповідними державними органами та громадськими організаціями.

Грошово-кредитна та фінансова політика – узгоджений план, за допомогою якого уряд регулює фінансово-економічні відносини в державі, стимулює виробництво, впроваджує розподільчу та перерозподільну функції.

Захист і заохочення конкуренції – метод, при якому держава повинна постійно підтримувати дію механізму конкуренції, заохочуючи створення малих і середніх підприємств, контролюючи угоди великих, визначаючи їх відповідність антимонопольному законодавству, забезпечуючи вільний доступ на внутрішній ринок іноземного капіталу, інвестицій тощо.

Ціноутворення – метод, що застосовується державою для соціального захисту окремих категорій населення, запобігання інфляції. Використовуються фіксовані та регульовані ціни.

Податкова система – це сукупність окремих видів податків, відповідних суб’єктів і суб’єктів оподаткування у їх взаємодії, принципів оподаткування, підпорядкованих законам розвитку і функціонування економічної системи [55].

Економічне стимулювання – метод використання державних дотацій та субсидій, пільг в оподаткуванні, встановлення квот на виробництво певних видів продукції, стимулювання матеріально-технічними ресурсами. Види субсидій: товарні, кредитні, цінові.

<< | >>
Источник: БАКУМЕНКО В. Д., ТИМЦУНИК В. І.. Адміністративний менеджмент : Навчальний посібник /. - К. : Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ,2012. – 334 с.. 2012

Еще по теме Економічні методи в державному управлінні:

  1. Консультування в державному управлінні
  2. Характерні риси бюрократизму в сучасному державному управлінні:
  3. 110. Державна закупівля сільськогосподарської продукції. Державний контракт, комерційне і державне замовлення на сільськогосподарську продукцію, стимулювання його виконання.
  4. § 21. Методи державного управління
  5. 10 Повноваження державних органів спеціальної компетенції (Міністерство фінансів України. Державне казначейство України, Державна податкова адміністрації України, Рахункова палата Верховної Ради України, Національний банк України, Державний комітет фінансового моніторингу України) у фінансовій сфері.
  6. 99. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної політики.
  7. Соціально-психологічні методи управління в державному правлінні
  8. Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи державного управління:
  9. ЗАКОННІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ:
  10. Вільні економічні зони
  11. Правовий статус державних службовців, державних органів та їх апарату,
  12. Питання 4. Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна
  13. УПРАВЛІННІ НАЛОГОВЫМИ ПЛАТЕЖАМИ
  14. 65. Економічні функції держави.
  15. 70-71 Державна позика як форма державного кредиту