<<
>>

3.1. Проблеми перевірки аудитором бухгалтерських рахунків в умовах реформування системи обліку в Україні

Із набуттям чинності з 1 січня 2000 р. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

зобов'язані вести бухгалтерський облік і дотриманням основних принципів обліку та складати фінансову звітність за новими формами, затвердженими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Згідно із П(С)БО підприємства повинні обов'язково складати такі форми звітності: "Баланс", "Звіт про фінансові результати", "Звіт про рух грошових коштів", "Звіт про власний капітал", "Примітки". Три останні складові звітності є новими, нетрадиційними для вітчизняної практики, а це означає, що підприємства не мають практичного досвіду їх складання. Вперше за новими законодавчими та нормативними правилами фінансова звітність всіма підприємствами в Україні в повному обсязі буде складатись за 2000 рік станом на 31 грудня. Численні підприємства повинні будуть пройти обов'язкову аудиторську перевірку своїх річних фінансових звітів. До таких підприємств належать банки, довірчі товариства, біржі, інвестиційні фонди і компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші небанківські організації, емітенти цінних паперів, акціонерні товариства відкритого типу. Змінами до Закону України "Про аудиторську діяльність", які планується внести Верховною Радою України найближчим часом, передбачається роз-ширити коло господарюючих суб'єктів, для яких буде обов'язковим аудит.

Здійснюючи аудит фінансової (бухгалтерської) звітності за 2000 рік, аудитор може зіткнутись із проблемою підтвердження вхідних (на початок року) залишків по рахунках бухгалтерського обліку у Балансі та зіставних показників у інших формах звітності. Ця проблема, на нашу думку, має два аспекти:

1) проблема підтвердження початкових залишків на рахунках та у формах звітності підприємств, які раніше не проводили аудиторську перевірку, тобто аудит буде проводитись вперше, або попередня перевірка здійснювалась іншим аудитором;

2) проблема підтвердження початкових залишків у звітності всіх, без винятку, підприємств у зв'язку з трансформацією бухгалтерського балансу та Звіту про фінансові результати станом на 1 січня 2000 року і перенесенню сальдо рахунків, які раніше велися на підприємстві, на рахунки Головної книги, відкриті з використанням нового Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Послідовно дослідимо суть зазначених проблем.

Відповідальність аудитора за початкові залишки при першій аудиторській перевірці підприємства клієнта.

Для підтвердження вхідних залишків при першій аудиторській перевірці аудитору слід керуватися Національним нормативом аудиту (ННА) 15 "Ставлення аудитора до початкових залишків по рахунках обліку підприємства під час першої аудиторської перевірки". Цей норматив у сукупності із іншими було затверджено рішенням Аудиторської палати України (АПУ) від 18.12.98р. №73 та введено в дію з 1 січня 1999 р. Однак у ньому не досить повно та чітко дано порядок контролю сум вхідних залишків по рахунках, окремі викладені положення містять деякі суперечності і неточності, потребують додаткових роз'яснень.

Цей норматив може застосовуватись і в тих випадках, коли звіти за попередній звітний період перевіряв інший аудитор. Якщо аудитор здійснює аудиторську перевірку вперше, то з самого початку він не має доказів, які підтверджують правильність вхідних залишків по рахунках і у бухгалтерському ба-лансі. Разом з тим обов'язком аудитора є отримання достатніх аудиторських доказів з використанням незалежних та узгоджених процедур і на цій основі обгрунтований висновок щодо достовірності перевіреної фінансової звітності. Тому аудитор зобов'я-заний впевнитись, з урахуванням межі суттєвості, в правильності початкових сальдо на рахунках.

Згідно з п.2 ННА 15, якщо аудиторська перевірка проводиться аудитором вперше, йому необхідно отримати докази того, що у початкових залишках по рахунках бухгалтерського обліку не існує невірних даних, які можуть істотно вплинути на фі-нансові звіти за попередній період (на думку О.Петрик (25), тут треба замість слів "за попередній період" вжити вираз "поточного періоду, що перевіряється", оскільки йдеться не про підтвердження минулих звітних форм, а про перевірку теперішніх фінансових звітів і вплив на них вхідних сальдо); кінцеві залишки попереднього періоду були правильно перенесені у фінансову звітність поточного періоду; послідовно використовувалася відповідна облікова політика або інформація про зміни, які вносилися в неї і були розкриті у встановленому порядку (тобто у примітках до звітності).

Крім перевірки вхідних залишків аудитору необхідно звернути увагу на умовні зобов'язання, які не мали у звітності грошової оцінки або не відносились до попередніх звітних періодів, але передбачались у майбутньому (вони розкриваються у примітках).

Послідовність перевірки аудитором вхідних початкових залишків подано на рис3.

Кількість, суть та види аудиторських доказів, а також глибина перевірки вхідних залишків залежать від:

1) облікової політики, яку використовує підприємство, та їх незмінності;

2) того, чи перевірялась раніше фінансова звітність цього підприємства іншими аудиторами, і якщо перевірялась, то на подальші перевірки впливає також вид висновку, який було видано (якщо раніше було зроблено негативний, умовно-позитивний, висновок або дано відмову від думки, то аудитор не може покладатись (довіряти) залишкам за попередньою звітністю і повинен вжити додаткових заходів з їх перевірки), та чи були підприємством здійснені необхідні коригування і виправлення помилок за рекомендацією аудитора;

3) суті рахунків, по яких потрібно підтверджувати залишки, ризику виникнення і суттєвості помилок, які можуть на них бути виявлені, а також величини їх загального впливу на достовірність звітності в цілому.

Аудитор повинен впевнитись у тому, що залишки, які є по рахунках Головної книги, було отримано клієнтом у процесі ведення бухгалтерського обліку господарських операцій з неухильним дотриманням обраної облікової політики, а також з'ясувати, чи змінювалася облікова політика підприємства у поточному обліковому періоді в порівнянні із попереднім, і якщо змінювалась, то чи були відповідно відкориговані вхідні залишки по рахунках, тобто чи було забезпечено зіставність відповідних показників звіт-ності. Крім того, аудитору слід впевнитись у правильності документального оформлення та роз'яснення (відповідним наказом керівництва) зміни облікової політики і правильності її застосування у поточному році.

У разі, якщо фінансова звітність підприємства за попередні періоди перевірялась іншим аудитором (аудиторами), то згідно з п.

6 ННА 15 теперішній аудитор може отримати аудиторські докази стосовно правильності вхідних залишків по балансових рахунках через вивчення робочої документації попереднього аудитора. Потрібно також зробити висновок щодо компетентності і незалежності попереднього аудитора, оскільки від цього залежить довіра до його підтвердження фінансової звітності підприємства-клієнта. У п. 6 ННА 15 зазначено, що "якщо аудиторський звіт за попередній період мав декілька змін до остаточної передачі користувачам, аудитор має звернути особливу увагу на наслідки таких змін у поточному періоді". На нашу думку, ця частина нормативу потребує суттєвого коригування, оскільки тут повинно йтися про те, що у випадку видачі попереднім аудитором висновку, який відрізняється від позитивного (безумовного), наступний аудитор повинен особливу увагу при-ділити тим рахункам, по яких було виявлено суттєві помилки, а також встановити, як вони були виправлені та чи не повторювалися в поточному звітному періоді.

Для того щоб правила професійної етики аудиторів не були порушені, до попереднього аудитора спочатку має звернутись підприємство-клієнт з проханням надати наступному аудитору необхідну інформацію про проведені раніше аудиторські перевірки (цим забезпечиться дотримання одного з головних принципів аудиту — принципу конфіденційності). Для цього складається і направляється попередньому аудитору (аудиторській фірмі) спеціальний лист – див.Додаток 1.

Після цього теперішній аудитор, у свою чергу, повинен адресувати попередньому аудитору лист-звернення – див. Додаток 2.

На основі отриманої інформації від попереднього аудитора та результатів здійснених власних аудиторських процедур аудитор робить висновок про достовірність початкових залишків і правильність їх перенесення.

У разі, якщо звітність підприємства раніше не перевірялась аудитором або теперішній аудитор не погоджується із залишками, підтвердженими попереднім аудитором, йому слід виконати додаткові аудиторські процедури і контрольні заходи в тому обсязі, в якому вони стосуються фінансової звітності поточного року.

Так, у ННА 15 наведено деякі рекомендації щодо перевірки залишків по поточних активах і пасивах підприємства-клієнта. Зроблено логічне передбачення, що часткове підтвердження залишків по поточних активах і пасивах може бути отримано в ході аудиторської перевірки поточного року, оскільки, наприклад, можна проконтролювати, чи дійсно були погашені рахунки дебіторів або кредиторів, векселі, які були зазначені на початок звітного періоду, впевнитись у їх належності та правильності зробленої оцінки.

Однак можуть виникнути деякі труднощі з перевірки залишків товарно-матеріальних запасів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві постійно здійснюється рух товарно-матеріальних цінностей, їх надходження, використання в процесі виробництва, реалізація, безоплатна передача тощо. Крім того, залишки матеріальних цінностей, що обліковувались на початок звітного періоду, могли бути переоцінені (у зв'язку із зміною їх вартості і облікової політики). Тому аудитор повинеи застосовувати комплекс додаткових аудиторських процедур, наприклад:

•спостереження за проведенням фізичної інвентаризації в поточному році та узгодженості П результатів із початковими кількісними залишками матеріальних цінностей;

•перевірку і взаємоув'язувания оцінки матеріальних цінностей, у тому числі початкових запасів та отриманих фінансових результатів (як відомо, вартість запасів прямо впливає на отриманий прибуток чи збиток);

•перевірку дотримання принципу відповідності, тобто розмежування звітних періодів. Це означає, що запаси повинні бути відображені в тому періоді, в якому вони були відповідно оприбутковані чи використані. Використання сукупності таких аудиторських процедур дає змогу забезпечити надійність підтвердження правильності представлених вхідних залишків.

Для підтвердження вхідних залишків по рахунках необоротних активів і пасивів, тобто тих, які не належать до поточних (нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення, довгострокова дебіторська заборгованість, капітал, забезпечення, довгострокова кредиторська заборгованість, довгострокові кредити банків та ін.), аудитор повинен дослідити первинні документи та облікові записи, на основі яких було виведено залишки по відповідних рахунках (як правило, такі операції є небагаточисельними). В окремих випадках аудитор може отримати підтвердження по вхідних залишках названих рахунків від третіх осіб, тобто від банків, кредиторів, постачальників, дебіторів, інвесторів та інших суб'єктів. Особливу увагу слід звернути на правильність розрахунку і відображення в обліку відсотків по довгострокових зобов'язаннях.

Залежно від того, погоджується (підтверджує) аудитор вхідні залишки по рахунках на основі ви-конаних усіх розглянутих вище аудиторських процедур чи не погоджується (не підтверджує), приймається рішення про можливість проведення аудиторської перевірки за поточний період. Аудитор у випадку неповного підтвердження вхідних залишків (за виключенням окремих рахунків) або непідтвердження в цілому всіх вхідних залишків має обмеження у масштабі аудиторської перевір-ки, наслідком яких може бути видача аудитором умовно-позитивного, негативного висновків або відмови від думки.

У міжнародному нормативі аудиту 28 (МНА 28) "Відповідальність аудитора за початкові залишки при першій перевірці фінансової, звітності підприємства" (липень 1990 р.) та у п. 7 та у п. 12 ННА 15 зазначено, що якщо аудитор установить, що початкові залишки містять недостовірну інформацію, яка могла суттєво вплинути на фінансову звітність поточного року, він повинен про це сповістити керівництво підприємства-клієнта і за його дозволом повідомити про це попереднього аудитора. Якщо підприємство-клієнт не зробить належних, документальних виправлень у звітності, аудитор видає умовно-позитивний або негативний висновок.

Підтвердження аудитором початкових залишив трансформованого балансу підприємств станом на 01.01.2000р.

Як уже зазначалося вище, друга проблема підтвердження початкових залишків у звітності і по рахунках обліку пов'язана із трансформацією бухгалтерського балансу, переходом на новий План рахунків бухгалтерського обліку, складан-ням нових форм фінансової звітності. Перевіряючи вхідні залишки на рахунках і у балансі підприємств станом на 1 січня 2000 року, аудитор повинен проконтролювати дотримання вимог таких нормативних документів:

Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ;

П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 31.03.99 р.;

П(С)БО 2 "Баланс" від 31.03.99 р.;

Методичних рекомендацій по визначенню підприємствами і організаціями показників вступного сальдо балансу (графа 3) у 2000 році (додаток до листа Міністерства фінансів України від 23.02.2000 р. № 18-432);

Методичних рекомендацій з перенесення сальдо рахунків і субрахунків попереднього Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності об'єднань, підприємств і організацій на рахунки і субрахунки Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291;

Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу", зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів' України від ЗОЛ1.99 р. № 291.

Зупинимось більш докладно на найсуттєвіших елементах перевірки аудитором вхідних залишків у бухгалтерському балансі, які у збільшеному вигляді відповідають вхідним залишкам у Головній книзі підприємства-клієнта, навіть у тих випадках, коли попередню аудиторську перевірку здійснював один і той самий аудитор. Насамперед слід враховувати нову структуру бухгалтерського балансу, економічну суть кожної його статті та вимоги П(С)БО щодо заповнення їх.

Перевіряючи вхідні залишки балансу, аудитор повинен звернути увагу на деякі моменти, щоб мінімізувати аудиторський ризик при проведенні аудиторської перевірки звітності підприємства-клієнта за 2000 рік.

При перевірці статей "Нематеріальні активи" та "Основні засоби" аудитор повинен впевнитись в тому, що ці активи були відповідно переоцінені, а результати переоцінки (прибутки чи збитки) ві-дображені по статті "Інший додатковий капітал". Відповідно повинна бути відкоригована і сума зносу, списані з балансу основні засоби та нематеріальні активи, які не відповідають критеріям визнання активів, або ті, які застарілі, не придатні до використання. Списання таких активів відноситься на збитки у Звіті про фінансові результати. Підприємство повинно розподілити основні засоби на виробничі і невиробничі і подати таку інформацію у примітках. До 1 січня 2000 р. не нараховувалась амортизація по таких нематеріальних активах, як "гудвіл", "ноу-хау". Тому по них підприємство має нарахувати амортизацію і відобразити її у відповідних статтях балансу з віднесенням за рахунок нерозподіленого прибутку попереднього 1999 року.

Контролюючи залишок по статті "Незавершене будівництво", аудитор повинен переконатися, що на цю статтю були перенесені залишки із таких статей старого балансу, як "Незавершені капітальні вкладення" та "Устаткування". При цьому застаріле, непридатне до використання устаткування має бути списане на зменшення нерозподіленого прибутку попереднього звітного періоду, а устаткування, призначене для продажу, відображається у складі запасів-підприємства, тобто серед оборотних активів.

Особливу увагу аудитору слід приділити перевірці статті "Довгострокові фінансові інвестиції". В основному вона формується за рахунок перенесення сальдо із статті "Довгострокові фінансові вкладення" попереднього балансу. Однак при цьому, існують певні особливості. Фінансові вкладення, які не відповідають визначенню активів за П(С)БО, мають бути списані за рахунок нерозподіленого прибутку. У новому балансі до цієї статті входять два рядки: 1) довгострокові фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі; 2) інші довгострокові фінансові інвестиції. Тому аудитор повинен переконатись, що до першого зазначеного рядка відносяться довгострокові фінансові інвестиції, розмір яких становить 25—50% капіталу об'єкта інвестування. Решта є іншими довгостроковими фінансовими інвестиціями. Підприємство-клієнт має обгрунтовано вибрати один із методів оцінки інвестицій (за собівартістю, за сумою переоцінки, за нижчою з двох оцінок – собівартістю або ринковою вартістю), послідовно його застосовувати та розкрити у примітках. Якщо проводилась переоцінка довго-строкових фінансових інвестицій, то контроль відображення її результатів відбувається аналогічно переоцінці, описаній за попередніми статтями не-оборотних активів підприємства.

Починаючи із 2000р. у балансі підприємств з'явилася нова стаття необоротних активів — "Довгострокова дебіторська заборгованість". Передусім аудитор повинен впевнитись у правильності формування цієї статті із окремих складових попереднього балансу. Так, в складі довгострокової дебіторської заборгованості відображується частина майна в оренді (довгостроковій), частина інших необоротних активів, що є дебіторською заборгованістю, та частина дебіторської заборгованості, яка раніше відображалась у складі поточних акти-вів, строк погашення якої більш як один рік і вона не стосується нормативного операційного циклу. Треба також звернути увагу на оцінку довгострокової дебіторської заборгованості. Заборгованість прострочена, яка є безнадійною, має бути списана на зменшення нерозподіленого прибутку.

Стаття нового балансу "Відстрочені податкові активи" станом на 01.01.2000 р. не буде мати за лишку і її не заповнюють до введення в дію П(С)БО 17 "Податки на прибуток".

Перевіряючи правильність вхідного сальдо по статті "Інші необоротні активи" аудитор повинен пересвідчитись, що сюди ввійшли всі інші необоротні активи, які не знайшли відображення, по інших статтях необоротних активів. Ті з них, які не відповідають визначенню активів, мають бути списані.

Важливим напрямом аудиторського контролю вхідних залишків балансу є перевірка залишків по оборотних активах. Розглянемо основні завдання аудитора в цьому аспекті в розрізі окремих статей.

При перевірці статті "Запаси" за їх окремими видами (рядки 100-140 балансу) аудитору потрібно пересвідчитись, що непридатні для використання або продажу запаси не визнаються активами і відповідно списані на зменшення нерозподіленого прибутку. Підприємство також має зробити перекласифікацію запасів, у разі потреби — переоцінку з відповідним відображенням у Звіті про фінансові результати. Особливу увагу слід приділити контролю відображення малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП). Тепер у балансі немає такої статті. Тому аудитор повинен переконатись у тому, що МШП, строк служби яких біль-ше як 1 рік (незалежно від вартості), відображуються у складі основних засобів, а строк експлуатації яких менше року — серед виробничих запасів. Аудитор повинен звернути увагу на правильність формування залишку по незавершеному виробництву. Відповідно до національних П(С)БО із кінцевого залишку статті "Незавершене виробництво" за 1999 р. слід вираховувати адміністративні витрати, витрати на збут та фінансові витрати, оскільки вони є витратами періоду, і віднести їх на зменшення нерозподіленого прибутку.

Однією із статей, яка має специфіку заповнення визначення сальдо у порівнянні із попередніми звітними періодами, є "Дебіторська заборгованість" за її видами (рядки 160-210 активу балансу). Перевіряючи правильність вхідних залишків по цих рядках, аудитор повинен:

• переконатись, що в склад дебіторської заборгованості перенесено сальдо рахунку 45 "Товари відвантажені" за ціною реалізації;

• впевнитись, що підприємство списало безнадійні борги та створило резерв сумнівних боргів (рядок 162), використовуючи методики, запропоновані П(С)БО;

• пересвідчитись, що інші статті попереднього балансу, які відображали дебіторську заборгованість, правильно трансформовані в нові балансові статті:

дебіторська заборгованість по векселях одержаних переноситься в рядок 150 "Векселі одер-жані";

2) дебіторська заборгованість з податкових розрахунків, бюджетом, за авансами виданими, з дочірніми підприємствами відповідно переноситься у рядки: "Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом (рядок 170), за виданими авансами (рядок 180), із внутрішніх розрахунків (рядок 200)". Дебіторська заборгованість з персоналом за іншими операціями та з іншими дебіторами переноситься у рядок 210 "Інша поточна дебіторська заборгованість".

Контролюючи вхідне сальдо по статті "Короткострокові фінансові вкладення", аудитор зобов'язаний звернути увагу на те, що по цій статті відображено лише короткострокові фінансові вкладення, які відповідають вимогам П(С)БО, і відображені за ринковою вартістю або за нижчою з двох оцінок — собівартістю чи ринковою вартістю. Фінансові інвестиції, які не можуть бути визнані активами, мають бути списані за рахунок нерозподіленого прибутку.

Відносно залишку по статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" аудитор повинен впевнитись, що окремо відображені грошові кошти в національній валюті та грошові кошти в іноземній валюті. Не виділяються в балансі готівкові й безготівкові грошові кошти (тобто в касі та на рахунках в банку). Грошові кошти, які не можуть вільно використовуватись у звітному періоді, слід відобразити у складі статті "Інші необоротні активи".

Стаття балансу "Витрати майбутніх періодів" заповнюється через перенесення кінцевого залишку аналогічної статті попереднього балансу.

При перевірці правильності вхідних залишків у пасиві балансу аудитор повинен встановити за такими статтями наступне:

"Статутний капітал" — вхідне сальдо дорів-нює кінцевому сальдо у попередньому балансі;якщо підприємство засноване на пайовій власності, то замість статутного капіталу роблять запис у рядок "Пайовий капітал", якого не було раніше.

"Додатково вкладений капітал" — правильно перенесено залишок із статті "Емісійний доход" попереднього балансу у зазначену статтю нової форми.

"Інший додатковий капітал" — аудитором встановлюється правильність включення таких статей попереднього балансу: "Фонд індексації балансової вартості майна", "Амортизаційний фонд", "Фонд індексації вартості незавершеного будівництва", "Фонд дооцінки товарно-матеріальних цінностей", "Фонд безоплатно одержаного майна" та “Фі-нансування капітальних вкладів". За наявності залишків, по таких статтях балансу, як "Фонд поповнення власних коштів", "Фонд використаного на капітальні вкладення та придбання нематеріальних активів прибутку", "Фонд використаних на капітальні вкладення цільових та інших спеціальних коштів", "Фонди економічного стимулювання" та "Інші фонди спеціального призна-чення", зазначені на них суми записуються на збільшення "Нерозподіленого прибутку на початок року".

"Резервний капітал" - пряме перенесення сальдо із статті "Резервний фонд" попереднього балансу.

"Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" - вхідний залишок переноситься із одно-іменноі статті попереднього балансу, а також проводяться певні коригування, необхідність яких була описана нами вище.

"Неоплачений капітал" — переноситься залишок із аналогічної статті балансу.

"Вилучений капітал" — контролюється перенесення фактичної собівартості викуплених акцій або часток із однойменної статті попереднього балансу.

"Забезпечення виплат персоналу" та "Інші забезпечення" — записи вхідних залишків проводять на основі класифікації за цільовим призначенням залишку, що був записаний по статті "Резерви наступних витрат і платежів" попереднього балансу;

"Цільове фінансування" — частина суми залишку, що раніше був зазначений по статті "Цільове фінансування і цільові надходження".

По статтях довгострокових зобов'язань — ті з них, які не будуть погашені (внаслідок відмови кредитора, вичерпання строку позовної давності або з інших причин) повинні бути віднесені на збільшення нерозподіленого прибутку.

Аудитору слід перевірити правильність перегрупування статей попереднього балансу у статті довгострокових зобов'язань нового балансу, а саме:

• "Довгострокові кредити банку" — заноситься сальдо статті "Кредити банків";

• "Інші довгострокові фінансові зобов'язання" — включають залишки по таких статтях, як "Позикові кошти" та "Заборгованість за майно в оренді";

• "Інші довгострокові зобов'язання" — сукупність залишків по статтях "Реструктуризований борг", "Розрахунки за майно", "Відстрочена податкова заборгованість", "Інші довгострокові зобов'язання

• "Відстрочені податкові зобов'язання" (рядок 460) не заповнюється до введення в дію П(С)БО 17 "Податки на прибуток".

Перевірка вхідних залишків по статтях четвертого розділу пасиву балансу не становить особливих труднощів для аудитора, оскільки практично залишки із аналогічних статей поточних зобов'язань попереднього балансу переносять у трансформований баланс. Разом з тим залишок по статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" заповнюється через перенесення сальдо статті "Фонд дивідендів" попереднього балансу. Специфічним є також формування статті "Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях", якої раніше не було. За цією статтею слід відобразити частину довгострокових зобов'язань, яка буде погашена протягом поточного періоду.

"Доходи майбутніх періодів" (п'ятий розділ) — контролюється правильність перенесення суми із однойменної статті попереднього балансу та частини статті "Цільове фінансування і цільові надходження", яка відповідає сумі цільового фінансу-вання для придбання або створення необоротних активів, умови якого виконано. Після цього сума підлягає поступовому включенню до складу доходу підприємства у міру амортизації необоротних активів, придбаних за рахунок цього фінансування. Перевірна вхідних залишків на початок року у трансформованому балансі с одним із обов'язкових елементів аудиторського контролю і об'єктивної оцінки фінансової бухгалтерської звітності підприємства.

<< | >>
Источник: Якобсон Л.С.. МЕТОДИКА АУДИТУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ. 2001

Еще по теме 3.1. Проблеми перевірки аудитором бухгалтерських рахунків в умовах реформування системи обліку в Україні:

  1. § 3. Способи збирання, перевірки й оцінки доказів та їх процесуальних джерел
  2. 3.Проблеми аудиту в період реформування системи бухгалтерського обліку та звітності
  3. 3.1. Проблеми перевірки аудитором бухгалтерських рахунків в умовах реформування системи обліку в Україні
  4. 3.2. Проблеми реформування бухгалтерського обліку в Україні та їх вплив на аудиторську діяльність
  5. Література
  6. 3. Межі перевірки діяльності адміністративних органів
  7. б. Класифікація, яка застосовується для перевірки законів, що перешкоджають реалізації фундаментальних прав
  8. 3. Тест «середнього рівня» для перевірки класифікацій стосовно статі
  9. § 5. Реформування системи органів державного управління України в період перебудови (1985 - 1991 рр.)
  10. Питання 1 Мета, завдання та джерела перевірки установчих документів та статутного капіталу
  11. Питання 2.Перевірка стану бухгалтерського обліку основних засобів, правильності та своєчасності відображення операцій руху основних засобів
  12. Питання 6. Перевірка операцій з МНМА До розгляду під час перевірки включаються наступні питання:
  13. Питання 7. Перевірка операцій з нематеріальними активами До розгляду під час перевірки включаються наступні питання:
  14. Питання 3. Перевірка стану бухгалтерського обліку виробничих запасів, правильності та своєчасності відображення операцій їх руху