<<
>>

№ 109. Право державної власності.

Право державної власності являє собою сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють приналежність матеріальних і інших благ народу в особі обраного ним представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання і відчуження державного майна.

Відносини державної власності відрізняються від інших відносин власності, незважаючи на проголошення їх рівності. Це виявляється: 1) у тім, що у власності держави може знаходиться будь-яке майно, у тому числі вилучене з обороту чи обмежене в обороті; 2)деякі способи придбання майна у власність можуть бути використані тільки державою (наприклад, стягування податків і мита, конфіскація); 3)як політичний суверен держава шляхом видання законодавчих актів сама встановлює рамки своїх прав власника і межі їхнього здійснення. Але в майнових відносинах, де власники протистоять один одному як товаровласників, рівність повинна бути й у відношенні державної власності. У цих відносинах держава виступає як рівноправний власник, учасник товарообміну. До державної власності в Україні відносяться загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб'єктами права комунальної власності є адміні-стративно-територіальні одиниці.

<< | >>
Источник: ОУНЮА. Цивільне право України. 2010

Еще по теме № 109. Право державної власності.:

  1. 109. Експертиза в системі митного права.
  2. № 109. Право державної власності.
  3. БИБЛИОГРАФИЯ ТРУДОВ М. И. БАЖАНОВА
  4. 2.4. Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу
  5. 6.Свідоцтво про право на спадщину
  6. §2. Судовий захист житлових прав
  7. 2.2. Історіографія національного осмислення козацької державності України
  8. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  9. Розділ 3 РОЗКОЛ УКРАЇНИ. БОРОТЬБА ЗА ДЕРЖАВНУ ІДЕЮ B 1660—1661 pp.
  10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ