<<
>>

№ 109. Право державної власності.

Право державної власності являє собою сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють приналежність матеріальних і інших благ народу в особі обраного ним представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання і відчуження державного майна.

Відносини державної власності відрізняються від інших відносин власності, незважаючи на проголошення їх рівності. Це виявляється: 1) у тім, що у власності держави може знаходиться будь-яке майно, у тому числі вилучене з обороту чи обмежене в обороті; 2)деякі способи придбання майна у власність можуть бути використані тільки державою (наприклад, стягування податків і мита, конфіскація); 3)як політичний суверен держава шляхом видання законодавчих актів сама встановлює рамки своїх прав власника і межі їхнього здійснення. Але в майнових відносинах, де власники протистоять один одному як товаровласників, рівність повинна бути й у відношенні державної власності. У цих відносинах держава виступає як рівноправний власник, учасник товарообміну. До державної власності в Україні відносяться загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб'єктами права комунальної власності є адміні-стративно-територіальні одиниці.

<< | >>
Источник: ОУНЮА. Цивільне право України. 2010

Еще по теме № 109. Право державної власності.:

  1. Право державної власності
  2. Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність
  3. Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності.
  4. §109. Обязательственное право §109. Общие понятия
  5. ТЕМА 7. ПРАВО ВЛАСНОСТІ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ Поняття і зміст права власності. Римські юристи оперували двома поняттями для визначення права власності. Поняття «dominium» охоплювало не тільки майно, але й владу домовладики над своїми підвладними. Поняття «proprietas» визначало приналежність речі певній особі. Класична юриспруденція визначала власність як повну владу над речами. Зокрема, власник земельної ділянки мав право на усе, що знаходилося над і під ділянкою. Зміст права власності розкривається ч
  6. 2. (ст.109.) Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
  7. Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
  8. Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на конкурентних засадах
  9. Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
  10. 60. Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Суб'єкти права власності на землі сільськогосподарського призначення.