У татаро-монгольській неволі
Після падіння Київської держави Київ втратив значення столиці й культурно-релігійного центру. Ще сто років існувала Галицько-Волин-
ська держава на заході — останній вияв української державності княжої доби.
Тим часом на Північному сході почало швидко набирати сили Ростово-Суздальське князівство, яке, на відміну від розгромленої та- таро-монгольського навалою України, відносно уціліло від знищення. Згодом його центром стала Москва.Треба віддати належне завойовникам зі Сходу: протягом більш як столітнього панування на землях Русі вони, за окремими винятками, в духовне життя народу і Церкви не втручалися. Одним із винятків була мученицька смерть 1246 р. чернігівського князя Михайла та його боярина Федора, закатованих татарами за відмову поклонитися поганським ідолам. В часи поневолення Церква і народ надзвичайно зблизились. Народ вбачав у Церкві єдину силу, яка може дати йому підтримку. Внаслідок таких тісних зв’язків християнізація українського народу пішла значно далі, ніж це було в багатьох інших християнських народів, і сприяла виробленню самобутнього українського православ’я.
Маси людей тікали з поневолених татаро"Монгольськами ордами українських земель на північний схід, тукаючи спокійнішого життя. Почали залишати свою паству і київські митрополити. Першим з них був митрополит Кирило ПІ, родом з Галичини, який, будучи призначений на київський престол 1243 р., пробув у Києві лише три місяці, після чого переїхав на постійне місцеперебування до Володимира над Клязьмою. В 1300 р. митрополит Максим, родом грек, переніс туди свою катедру. Це підготувало ґрунт для створення на північному сході окремої митрополії, з якої виросла Московська (пізніше — Російська) церква.
На західних землях України, де утворилася Галицько-Волинська держава, на початку XIV ст. було створено окрему Галицьку митрополію, яка проіснувала до 1391р.
22.3.
Еще по теме У татаро-монгольській неволі:
- Про татар, що викупилися з неволі від Хмельницького; про мову Хмельницького до них, щоб переповіли те кримським начальникам; про їхній жаль, що розбраталися з козаками й побраталися з поляками.
- МОНГОЛЬСЬКІ ПЛЕМЕНА.
- Монгольські походи на Русь
- 3 ВИЗВОЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЮ СІЧЧЮ ПОЛОНЕНИХ 3 ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКОЇ НЕВОЛІ
- Про Суховієве звільнення зі своїм військом від татар, бо прибули до нього з Запорожжя Сірко й Улановський; про відхід татар від Суховія до Криму, а Суховія із Сірком до Січі, його ж козаків по своїх домівках; про Дорошенкову підозру на запорожців, що врятували Суховія, і про його гнів за те; про цьогобічні події, отримання прощення царської величності за зраду Брюховецького; про вибран- ня у Глухові гетьмано
- Раздел 3. Служилые татары и новокрещены Посольского приказа
- § 8. Барацьба супраць крыжакоў і татара-манголаў
- Боротьба за звільнення південно-західної Русі від татаро-монгольського іга.
- Покорив Русь, татаро-монголы оставили неизменной организацию православной церкви.
- Приложение 4 Служилые татары и новокрещены Посольского приказа
- Про взяття відкупу від поляків, яких відторгував на Батозі у татар Хмельницький; про відпущення 'ix із Чигрина в Польщу; промова до них Хмельницького про бідуу яка мала 'ix спіткати.
- Про польське домагання відібрати собі Україну; про Хмельниченко- ву зраду під Слободищами; про розгром поляками й татарами московських та козацьких військ під Чудновом тощо.
- Про хана, чому він порушив Жванецький мир з поляками і, пустивши до Польщі загони, вчинив у ній великі спустошення; про ханську озлобу на козаків, що були при ньому; про польську відсіч татарським загонам і про загибель сапіженських хоругов; про ханське рушення з Польщі до Криму і про те, як козаки таємно його покинули; про шкоду, яку заподіяв хан Україні, і про жаль Хмельницького; про помсту Хмельницького татарам під Межигором; про віднятий й відпущений назад польський ясир; про тамтешню здобич
- Про оренди в Україні за формою орендової інтерцизи , про ранню четверту розміну з татарами під Переволочною; про відняття Портою української влади в господаря Дуки і про вручення Ti свавільному розстризі Хмельниченкові з гетьманством і новим князюванням; про його, Хмельниченкові, збитки і про скарання його за те на смерть; про лядський страх через Хмельниченкове гетьманство і про їхню радість з його погибелі; про Драгинича, Куницького та іншихгетьманів і полковників лядських, що були в Немирові
- Про те, як Хмельницький прибув із Криму; про обрання його на гетьмана, про вручення йому військових клейнодів та виділення війська Запорозького; число того війська; про бажання того війська йти на війну; про урочистості, які були на честь гетьманового обрання; про число війська, яке пішло з Хмельницьким; про вшанування, яке виказав кошовий Тугай-беєві; про застережні заходи Хмельницького; про польських шпигунів, яких піймали татари, і про відомості, які від них узяли; про війська польські та реє
- Про повторне турецьке готування на розорення Чигрина; про начальників, які були з військом у Чигрині; про повторне прибуття бусурман під Чигрин; про тісну його облогу і про мужню козацьку відсіч з Чигрина; про нещасливий похід християнських командирів на оборону Чигрина і про їхнє прибуття до Дніпра; про переправу Дніпра; про те, як вони прогнали від Дніпра турків і татар; про рушення від Дніпра до Чигрин
- Про повторне вислання посланців від Хмельницького до короля, але вже не з перепросинамиу а з повинною за Батозький розгром Калиновського і з проханням прислати комісарів, щоб обміркувати Зборовські та Білоцерківські пакти на кращу користь Малій Росії і з обіцянкою від себе припинити війну й порвати з татарами; про виправу від короля до Хмельницького двох осіб для переговорів про умови миру; про зустріч їхню й прийняття; про жорстку розмову з ними Хмельницького і про недоброзичливу відправу їх до
- Про турецьку лють на поляків і козаків за їхню перемогу під Віднем; про хитрі затяги козаків з визначенням їм на місяць великої платні і про козацьку в тому обережність; про турецьку нещасливу дванадцятирічну війну з цісарем; про третю розміну невільників під Пере- волочною з татарами; про випалення гетьманським військом степу; про незгоди через те між запорожцями й гетьманом; про уразливе гетьманське писання до запорожців; про вивідання запорожцями того, що з царського боку мають їх утиснути, і
- Про всілякі чужоземні новини, найбільше цісарські й турецькі; про підводиз Ніжинського повіту; про лист сінайського архієпископа до Кочубея; про рушення з домів у перший похід водою; про залишення військ у Коломаку й Орелі для забезпечення України від татар; про переправу військ за Дніпро і водного війська через дніпрові пороги; про гетьманський лист до боярина Шейна, щоб утримався з військами на Волуськах; про гетьманське та боярське рушення водним походом від Вільного порогу і Кічкаса; про зал
- У ньому наводиться список печатної монаршої грамоти пресвітлого Олексія Михайловича, самодержця всієї Росії, з зависною печаткою, присланої в Полтавський полк, у якій спершу мовиться про під-[ дання Хмельницького з усім військом під Російську державу і про смерть його, Хмельницького; потім ідеться про вибрання на гетьманство після Хмельницького Виговського і про його зраду; про братання його з кримськими татарами; потім мовиться про полтавського полковника Пушкаря і запорозького полковника Бараб