Відродження Православної церкви після унії

На захист Церкви стало українське козацтво, яке в той час було вже вагомою військовою силою. У Києві заснувалося Богоявленське брат­ство, що стало головним бастионом православ’я.

Однак на початку XVII ст. Українська православна церква опини­лася під загрозою залишитися зовсім без єпископату, а відтак — пере­стати існувати. Після смерті двох вірних православ'ю ієрархів зали­шився лише єпископ Єремія Тисаровський, заступник єпископа Львів­ського. Це означало, що не було можливості ставити нових ієрархів, бо, як відомо, для висвячення єпископа потрібно щонайменше двоє єпископів. На допомогу Церкві знову прийшов гетьман Петро Сагай­дачний, який переконав Єрусалимського патриарха Теофана, що про­їздив у той час Україною, висвятити для Української православної церк­ви митрополита і єпископів. У вересні 1620 р. в Києві було висвячено митрополита Київського Нова Борецького та п’ятьох інших єпископів. Відновлення ієрархії відбулося канонічно і з дотриманням звичаїв Укра­їнської православної церкви. Канонічно— тому, що Єрусалимський патриарх Теофан діяв за дорученням Царгородського патриарха, в юрис­дикції якого перебувала Київська митрополія. Звичаїв було дотримано тим, що кандидатів обирали всі вірні Церкві.

Українська православна церква стала на шлях нового розвитку. Але за визнання нової української православної ієрархії довелося вести тривалу боротьбу з польською королівською владою. Православний єпископат було легалізовано аж 1633 р., вже після смерті короля СиґІз- мунда III, запеклого ворога православ’я. Легалізація відбулася завдяки рішучим домаганням козацтва І шляхти, та й то лише тоді, коли було поставлено нового митрополита Київського, архімандрита Києво-Пе­черського монастиря Петра Могилу.

22.5.