Корніловський заколот

Причини заколоту:

— бездіяльність Тимчасового уряду в розв'язанні нагальних потреб (погіршення економічно­го становища країни, посилення соціальної на­пруги; загострення політичної боротьби; не­хтування російськими демократичними си­лами українських національних інтересів);

— заможні верстви населення вимагали встановлен­ня влади «сильної руки»;

— поразки на фронтах Першої світової війни.

Перебіг подій

— Кінець серпня 1917 р. — відбулася Державна на­рада, що сприяла консолідації правих сил; верхов­ним головнокомандувачем призначено Л. Корніло-ва, прибічника диктатури (його прихильниками були промисловці, підприємці, поміщики, війсь­кові). УЦР негативно поставилася до Державної наради та відмовилася надіслати для участі в її роботі своїх делегатів (керівництво УЦР розуміло, що перемога реакції означатиме крах надій на здійснення автономії).

— 25 серпня (6 вересня) 1917 р. — початок Корніловського заколоту. Ця подія спричинила швидке зростання політичної активності (ство­рення у містах революційних комітетів, комітетів порятунку революції, комітетів дій та інших ор­ганів для боротьби із заколотниками; блокування штабів реакційного офіцерства; затримання еше­лонів із вірними реакції військами; арешт коман­дувача Південно-Західним фронтом А. Денікіна тощо).

— 30 серпня (11 вересня) 1917 р. — придушення за­колоту за активної участі більшовиків.

Наслідки:

— поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії;

— утрата Тимчасовим урядом опори серед заможних верств населення;

— зростання авторитету більшовиків, кількості чер-воногвардійців, більшовизація рад;

— погіршення соціально-економічного становища в державі;

— наростання революційної й національно-визволь­ної боротьби народів Росії.