Мобілізаційні заходи в Україні

Мобілізація — переведення збройних сил держави, промисловостi, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан. Основні заходи мобілізації:

— 30 червня 1941 р. — створення Державного Коміте­ту Оборони на чолі з Й.

— 10 липня 1941 р. Й. Сталін очолив Ставку Верхов­ного Головнокомандування;

— 8 серпня 1941 р. Й. Сталін став Верховним Голов­нокомандувачем Збройними силами, привласнив­ши право прийняття найважливіших рішень;

— 7 липня 1941 р. — звернення керівництва УРСР до українського народу з закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі;

— мобілізація до лав Червоної армії (з України — по­над 2 млн. чол.);

— створення загонів народного ополчення з числа добровольців;

— спорудження оборонних укріплень;

— перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення випуску воєнної продукції, подовжен­ня робочого дня до 11 годин, скасування відпус­ток, дозвіл керівництву переводити працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди, жорстка тру­дова дисципліна тощо);

— евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ, людей, цінностей та швидке налагодження виробництва в тилу (26 черв­ня 1941 р. в Україні створено спеціальну комісію з евакуації На чолі з Д. Жилою; всього з України евакуйовано понад 550 великих підприємств, не менше 3,5 млн. населення; все, що не встигали ви­везти, знищували);

Евакуація — вивезення з місцевості, що перебувала під загро­зою нападу ворога, у тил населення, поранених, а також матеріальних засобів.

— державна позика, добровільна здача населенням коштовностей та грошей до Фонду оборони;

— знищення органами НКВС політичних в'язнів, які перебували в українських в'язницях.