Облога Збаража.
Ще взимку польський уряд розгорнув пiдготовку до вiдновлення воєнних дiй проти українського народу. Король оголосив посполите рушення, запросив кiлька тисяч нiмецьких солдатiв-найманцiв.
Польське командуваяня вирiшило наступати на повстанськi вiйська з фронту й тилу. З цiєю метою литовський гетьман Януш Радзивiлл дiстав наказ рухатися через Бiлорусь i зайняти Київ. Однак цього плану здiйснити не вдалося. Бiлоруське населення, на допомогу якому Хмельницький послав козацькi загони на чолi з Iллею Голотою, Степаном Подобайлом та Михайлом Кричевським, розгорнуло широкий повстанський рух.Бої були запеклими, Голота, Подобайло i Кричевський загинули. Але литовська армiя, зазнавши великих втрат вiд ударiв бiлоруських та українських повстанцiв, змушена була 28 липня 1649 р. вiдступити.
Хмельницький, готуючись до наступних боїв, своїми унiверсалами скликав до свого вiйська всiх, хто мiг володiти зброєю. І маси козакiв, селян, мiщан, сповненi ненавистi до польсько-шляхетського гноблення, посунули до Чигирина.
На помiч Хмельницькому прибули на чолi з ханом iслам-Гiреєм III татари, iшли донськi козаки.
Виступивши 31 травня 1649 р. з Чигирина, Хмельницький рушив назустрiч польсько-шляхетськям вiйськам, якi захопили Ізяслав, Старокостянтинiв, Меджибiж на iншi мiста. Зiткнувшися з повстанською армiєю пiд Старокостянтиновом i Меджибожем, польське вiйсько, очолюване Яремою Вишневецьким, стало панiчно відступати i отаборилося пiд мiстом Збаражем (тепер Тернопiльської обл.). 30 червня 1649 р. повстанськi й татарськi загони вдарили по польському таборовi, знищивши близько 2 тис. нiмецьких найманцiв. На початку липня почалася облога повнiстю оточеного табору. Повстанцi часто атакували оточених, вели запеклi бої. У цих боях загинув оспiваний у пiснях корсунський наказний полковник Нестор Морозенко, був тяжко поранений вiнницький полковник Іван Богун. Шляхетське вiйсько опинилося в безнадiйному станi. В його таборi почався голод, i, як зазначає лiтопис Самовидця, «польськi вояки мусiли стерво їсти, а и того мало было, бо собак и кошек виели».
Еще по теме Облога Збаража.:
- Целина — новина — облог
- Невдала облога Лютеції та падіння Авреліана
- Про вихід з польської облоги шведського короля і про його втечу до Пруссів; про з'єднання польських військ під Варшавою і про розіслання королівських універсаліву які оголошували амністію відступництву поляків; про нещасливий роз'їзд Чернецького під Дугласове військо; про розор шведами Куяв і про вирубання польської піхоти на чолі з Бігдошем; про повторну, щільнішу облогу Варшави; про лічбу там польського війська; про послання трубача до обложенців і про Вітембергову затятість; про штурм Варшави
- Лист козацького полковника Верлана[129] до писаря Волковича, де повідомляється про похід козаків на Кам’янець, Броди та Збараж (липень 1734 р.)
- Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
- Про повторне турецьке готування на розорення Чигрина; про начальників, які були з військом у Чигрині; про повторне прибуття бусурман під Чигрин; про тісну його облогу і про мужню козацьку відсіч з Чигрина; про нещасливий похід християнських командирів на оборону Чигрина і про їхнє прибуття до Дніпра; про переправу Дніпра; про те, як вони прогнали від Дніпра турків і татар; про рушення від Дніпра до Чигрин
- Про успіхи поляків над шведами з немилосердним узяттям їхнього міста Голдінга; про інше щастя поляків і Брандебуржця над шведом на острові Алсен; про голендерське щастя з руїною шведського флоту під Кронебургом; про тісну облогу поляками шведського генерала Дугласа в курляндській Нітаві; про ynip шведського короля і про втрачену його надію на сторонню поміч; про поразку поляків від шведів із Фрідризода; про дії шведського генерала Вертза і визвіл Дугласа з Нітави з пострашенням пруссів та інше;
- Продовження воєнної кампанії
- Зборiвська битва.
- Перші перемоги повстанців (1648 р.):
- Останнє гетьманування Юрія Хмельницького (1677-1681 рр.)
- Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
- Про королівську раду, що вчинити з Вітембергом, який здався; про прохання великополян не відпускати Вітемберга; про затримання Вітемберга і про відіслання його до Замостя; про знудження польського війська, голод та хвороби і про те, як воно роз’їжджалося по домівках; про шведського генерала Дугласа і про польського короля, який їздив під його військо; про генеральну битву обох королів і про поразку польського короля; про втрату ним гармат, обозу й частини війська; про шведський марш на Львів; пр
- Основні воєнні дії на території України
- Завершення війни
- Характерною рисою другої частини літопису є наявність у ній побутових явищ і фактів.
- Початок проникнення християнства на Русь.
- Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п