Передумови утворення давньоруської держави та теорії її походження.
Утворення Київської Русі - однієї з найбільших європейських держав середньовіччя - дослідники вважають результатом закономірних процесів соціально-економічного розвитку східних слов’ян.
У ѴІІ-ІХ ст. у суспільстві давніх слов’ян відбулися глибокі соціально-економічні зміни. Вдосконалення засобів виробництва, застосування нових технологій обробки ґрунту призвели до розкладу родоплемінних відносин. Проявом цього була поява сусідської общини, виникнення приватної власності і пов’язаного з нею майнового й соціального розшарування суспільства. Водночас відбулися і політичні зміни: вожді племен і старійшини родових общин поступово зосередили владу в своїх руках. Наслідком цих змін стало оформлення протодержавних об’єднань - полян- ського, дулібського, волинянського.
На кінець ІХ ст. дулібське і волинянське протодержавні утворення занепали, однак пережило розквіт і піднесення полян- ське, яке в кінці ѴІІ - на початку ІХ ст. у Середньому Подніпров’ї утворило Руську землю. До складу цієї держави увійшли землі полян, древлян, сіверян, політичним центром став Київ, розташований у вигідному географічному та стратегічному місті.
Пізніше, в середині ІХ ст. виникло протодержавне об'єднання ільменських словенів.
Злиття цих двох протодержав в результаті двірцевого перевороту , здійсненого князем Олегом у 882 р., стало вирішальним кроком на шляху створення східнослов’янської держави. Відбулося об’єднання південного і північного осередків протодержав- ності. Столицею новоутвореного князівства стало місто Київ. За цим першим державотворчим кроком йшли інші.
Олег підкорив владі Києва слов’янські племінні союзи словенів, кривичів, древлян, сіверян, радимічів і неслов’янскі - чуді й мері, а наступники його - Ігор, Ольга, Святослав і Володимир протягом Х ст. поширили державну владу, систему збирання данини і судочинство на основні східнослов’янські землі.
Так склалася перша держава східних слов’ян, яку джерела називали Руською землею, з ХІІ ст. - Вкраїною, а історики - Київською Руссю.Питання про обставини заснування Київської Русі були дов-
Ci * Ci TA · · Ci * Ci ґ* ·
готривалий час дискусійними. В історичній науці найбільш поширеними були норманська та антинорманська теорії.
Норманська теорія, розроблена всередині XVIII ст. німецькими вченими, членами Російської академії наук Г отлібом Байє- ром, Г ерхардом Міллером та Августом-Людвігом Шльоцером базувалася на “Повісті временних літ” Нестора.
У літописі розповідалося, що північні слов’янські племена (словени, кривичі) та фінські (чудь, меря, весь) запросили у 862 р. варягів. Прийшли брати Рюрик, Сінеус, Трувор. Старший брат Рюрик поклав початок династії давньоруських князів, які з тих пір називаються Рюриковичами. Антинорманісти (Михайло Ломоносов - засновник антинорманської теорії, Микола Костомаров, Михайло Грушевський) стверджують першочергову роль слов’ян у виникненні державності Русі.
Методологічною підвалиною двох теорій було уявлення про утворення держави як про одночасний акт - наслідок діяльності історичної особи. Тому аж до кінця XIX ст. у центрі уваги як но- рманістів, так і антинорманістів стояли питання етнічної належності літописних варягів, появи перших руських князів, походження назви “Русь”. Довготривалий час на фундаменті всієї різноманітності джерел (історичних, археологічних, мовних) встановилася думка про провідну роль скандинавів у політичному житті Східної Європи.
Розробка сучасної теорії виникнення держави внаслідок довготривалого соціально-економічного розвитку суспільства, праці істориків і археологів, які доводять, що східнослов’янське суспільство ще до літописного закликання варягів мало протодержа- вні утворення, - все це корінним чином змінило уявлення про роль норманів на Русі. Водночас сучасна наука визнає, що норманські князі з бойовими дружинами служили слов’янам, навіть очолили династію, але швидко слов’янізувалися й асимілювалися серед населення.
Таким чином, Київська Русь виникла внаслідок політичної, етнічної та культурної консолідації східнослов’янських племен.