Політика І. Виговського
1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою.
2. Активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир'я з Польщею.
3. Зміцьнював становище козацької старшини і православної шляхти, роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної напруженості та невдоволення народу.
4. Боровся з антигетьманською опозицією: здійснював економічну блокаду Запоріжжя, за допомогою татарського війська придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря і кошового отамана Я. Барабаша, підтримуване Москвою (1658 р.).
5. Підписав Гадяцький договір (1658р.)з Річчю Посполитою.
Причини підписання:складна політична ситуація в Україні, підтримка Москвою антигетьманської опозиції, неприйняття методів московської політики. Основний зміст:
1) Гетьманщина як Велике князівство Руське Велике Кнізівство входить разом із Польщею та Великим князівством Литовським до Речі Посполитої як рівноправна держава.
2) Король Речі Посполитої обирається на загальному сеймі.
3) Велике кнізівство Руське очолює гетьман, обраний козацтвом, шляхтою та духовенством довічно і затверджений королем. Гетьманові належить вища виконавча влада, він очолює збройні сили Великого кнізівства Руського.
4) Вища законодавча влада у Великому кнізівстві Руському належить обраним Національним зборам (парламенту).
5) Велике кнізівство Руське має незалежну фінансову, податкову і судову системи, власні гроші; судочинство ведеться українською мовою.
6) Збройні сили Великого кнізівства Руського складаються з ЗО тисяч реєстру та 10 тисяч найманців.
7) Козакам гарантуються права та вольності.
8) Передбачено скасування унії на території Великого кнізівства Руського, православні зрівнюються в правах із католиками, православні митрополит і єпископи отримують місця в сенаті.
9) Польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки, покладені на селян і міщан, що існували до 1648 р.
10) Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв'язки.
11) Києво-Могилянська колегія урівнюється в правах із Краківським університетом; заплановано заснувати в Україні ще одну академію. Шкіл та друкарень слід відкрити стільки, «скільки буде потрібно».
12)Установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях (заборонена тільки образа королівської гідності).
13)Польські та литовські війська можуть перебувати На території Великого кнізівства Руського тільки в разі крайньої потреби і в підпорядкуванні гетьмана. Оцінки договору неоднозначні:
— видатна пам'ятка державної та правової думки, українська національна програма;
— став відмовою від незалежності України;
— підштовхнув Україну до соціальних конфліктів, знищивши соціально-економічні здобутки Національно-визвольної війни.
Проте сейм Речі Посполитої урізав Гадяцький договір, обмеживши реєстр, право на обрання гетьмана, власну монету тощо. Підписання Гадяцького договору спричинило російсько-українську війну.
В її ході І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію під Конотопом (1659р.),але через свою непопулярність не зумів використати результати перемоги. І. Виговський не зумів приборкати промосковсь-ки налаштовану старшину, тому^російська армія в 1659 р., підтримуючи заколотників, захопила лівобережжя України.
До осені 1659 р. позиції І. Виговського послабшали навіть на Правобережжі. У жовтні 1659р. він зрікся гетьманської булави, передав її вже обраному новому гетьманові Ю. Хмельницькому і виїхав до Польщі. Згодом, у 1664 р., І. Виговський був розстріляний за наказом тодішнього гетьмана П. Тетері.
Еще по теме Політика І. Виговського:
- Про посла Виговського до Москви з проханням військових клейнодів і потвердження себе на гетьманство; про царського посла до Виговського; про виконання ним присяги в Переяславлі на вірність і про прийняття потвердження та булави від того посла; про виправу того посла в Москву і про прибуття Виговського в Чигрин; про Пушкареве бажання від Запорозького війська; про задовольнення ними того його бажання і про погорду Виговського; про замисел Виговського піти на Пушкаря і про новий союз його з кримськ
- Про царських послів із нагадуваннями Виговському, щоб відкинувся від своєї зради, і про несхильність до того Виговського; про розпорядження Виговського, послане до цьогобічних полковників; про погром Дорошенка в місті Срібнім; про зруйнування того Срібного Пожарським; про здобування Конотопа, де був Гуляницький, князем Трубецьким; про прибуття туди ж з-під Лохвиці князя Ромоданов- ського; про їхнє бездіяльне гайнування під Конотопом і про прибуття туди, до них, Виговського з ордами; про нерозваж
- Про зустріч Виговського з путивльським воєводою в Константи- нові; про скарання на смерть у Гадячому кількох чоловік і про посланця, гадяцького намісника, до Пушкаря із закликом до згоди; про відіслання Пушкарем того посланця Виговського в Калантаєв; про вислання Виговським сербів, щоб узяти Пушкаря; про розгром тих сербів біля Диканьки над Голтвою; про страх від того розгрому в Миргороді і про початок тодішніх козацьких чвар; тут-таки про вибрання на Київську митрополію Дионисія Балабана. [100]
- Політика індустріалізації та її наслідки.Аграрна політика. Голодомор 1932-1933 рр.
- 83. Фін с-ма і політика.Фіскальна політика.
- Про розмисли Виговського щодо своїх намірів і про зміну його фортуни через дії його ворогів; про Цецюрине тиранство в Переяс- лавлі; про схилення на російський бік і про прибуття за його листом у Переяславль від Путивля князя Трубецького з військами і гетьманом Безпалим; про складення там гетьманства Безпалим; про вибиття поляків з українських кватир, які відвів їм Виговький; про запорожців, які йшли на нього; про сумніви Виговського і про рушення його з Чигрина до Хмельника; про прибуття до ньо
- Про те, що Виговський на певний час утримався від своєї зради; про зносини його з іншими державами проти поляків, а особливо про пораду його великому московському государеві щодо Польської Корони; про гінця, посланого через те з Москви до короля; про скарби Хмельницького, які забрав із землі Виговський; про скромну королівську відповідь через гінця російському государеві; про приємну полякам звістку — поразку шведів від дунчика на морі; про успішні дії Чернецького в Померанії і про повернення йо
- Гетьманування Івана Виговського (1657-1659 рр.)
- Про ущемлення Лохвиці від зимових постояльців; про полтавця Іскру, якого відпустили з Москви з гетьманським нареченням і який поспішав до Лохвиці; про розгром його під Пісками виговцями; про те, що з Лохвиці йому не допомогли; про рушення Виговського до Зінькова на запорожців; про виправу від нього Немирича під Лохви- цю і про битву, яку той там учинив; про марнотний прихід та відхід Виговського від Зінькова; про спалення ним Веприка, Рашавки, Лютенки й Миргорода і про прибуття його в Чигрин; пр
- Про дії Виговського та Пушкаря; про закликання орди і про розгром під Жуками Пушкаревого війська; про забиття самого Пушкаря і про зраду Виговського російському государеві; про Гадяцьку комісію та пакти і про вчинене тоді на Україні бідство, кровопролиття та розор; про змагання Ромодановського з Гуля- ницьким під Варвою і про постановлення там нового й першого на цім боці Дніпра гетьмана Безпалого; про відступ його, Ромода- новського, з новим гетьманом від Варви до Лохвиці.
- Про листовну відозву запорожців до Виговського з доганою йому за його зраду 8δ0.