1 Причини громадянської війни.

Жовтнева революція та громадянська війна - особливий період у нашій історії, коли відчайдушна спроба подолати віковічну відсталість Росії поєдналася з небаченим до того соціальним експериментом будівництва нового ладу.

Більшовики розглядали громадянську війну як неодмінний і цілком виправданий метод переходу до соціалізму, своєрідне комуністичне чистилище. В.І.Ленін наголошував: «Ми - єдина партія, яка не боїться такої війни». «Наша партія за громадянську війну,»- повторював за ним Л.Д.Троцький. Ідеологічне сектантство більшовиків, ґрунтоване на переконанні в тому, що людство можна зробити щасливим силоміць ( диктатура ), їхнє прагнення негайно й кардинально реорганізувати політичне та економічне життя на абсолютно нових засадах ( воєнний комунізм ), спочатку відмова від будь-якого діалогу з політичними опонентами, а потім нещадне переслідування останніх ( червоний терор ) - все це дало могутній поштовх до розгортання громадянської війни.

Проголошення Української Народної Республіки стало своєрідною реакцією на жовтневе більшовицьке повстання в Петрограді. Намагаючись завоювати владу в Україні, більшовики розгорнули широку пропагандистську кампанію, підтримували ліві елементи українських партій з метою розколу Центральної Ради, чинили зовнішній силовий тиск тощо. Їхня спроба легітимним шляхом завоювати командні висоти та трансформувати Центральну Раду в „кишеньковий” Центральний виконавчий комітет рад України зазнала поразки.

Грудневий ультиматум Раднаркому призвів до спалаху війни між Раднаркомом і Центральною Радою, яка в критичних умовах своїм IV Універсалом проголошує суверенність, незалежність УНР. Проте проголошення універсалу не давало змоги зберегти контроль за територією України. Під тиском переважаючих сил радянських військ Центральна Рада втрачає територію, вплив, владу.

У цілому події 1918-1920 рр. розвивалися в Україні в загальному контексті громадянської війни на території всієї країни. Разом з тим вони мали свою специфіку й позначалися особливим драматизмом, який проявлявся у надзвичайній запеклості боротьби за владу, в більш складному, ніж деінде на руїнах колишньої імперії, комбінуванні найрізноманітніших політичних сил, їхній швидкій змінюваності біля керма державної влади, в поєднанні гасла соціального визволення з гаслом національно-державного суверенітету.